Проблема не в самій чумі: через інцидент у Сибіру Захід згадав про секретні біопрограми РФ

Смерть співробітниці російського протичумного інститутута карантин для близько 200 людей самі по собі не є головною причиною занепокоєння на Заході. Значно більше запитань викликає закритість Росії та її історія секретних програм зі створення біологічної зброї.

Про це пише The Telegraph.

Інформації про те, що саме сталося у Сибірському науково-дослідному протичумному інституті, досі мало. На цьому тлі держсекретар США Марко Рубіо закликав Москву до більшої прозорості.

«Я думаю, що Росія, безумовно, зобов'язана ділитися зі світом більшою кількістю інформації», — заявив Рубіо, додавши, що Вашингтон дуже уважно стежить за ситуацією.

Саму чуму видання не називає найбільшою загрозою. Сьогодні захворювання лікується антибіотиками і поширюється значно повільніше, ніж низка інших інфекцій.

Набагато серйозніше питання — що саме може зберігатися та досліджуватися у закритих російських лабораторіях.

Що відомо про біологічну програму Росії

Американський експерт із біобезпеки Ашиш Джа, який координував боротьбу з COVID-19 в адміністрації Джо Байдена, зазначив, що сибірський інститут офіційно є цивільним.

Водночас він нагадав про оцінки американських спецслужб щодо російських військових біологічних програм.

«Добре відомо, що Росія має активну військову програму біологічної зброї, і наші розвідувальні служби публічно заявляли, що ця програма суттєво розширилася останніми роками», — сказав Джа.

Масштаби радянської програми біологічної зброї стали відомі лише наприкінці 1980-х, після втечі на Захід кількох учених.

Один із них, Володимир Пасічник, який виїхав до Великої Британії 1989 року, розповідав про роботи над аерозольною формою збудника чуми та можливістю її застосування за допомогою ракет.

За даними американської Асоціації з контролю над озброєннями, радянська наступальна програма охоплювала дослідження низки небезпечних патогенів — чуми, сибірки, віспи, туляремії, лихоманки Марбург та інших.

США звинувачували РФ у приховуванні програми

Росія є учасницею Конвенції про біологічну зброю. Після розпаду СРСР Борис Єльцин заявляв про припинення радянської наступальної програми.

Однак у звіті Державного департаменту США за 2024 рік стверджувалося, що Росія зберегла «високоефективну державну програму біологічної зброї», здатну виробляти та застосовувати відповідні агенти для військових цілей.

Вашингтон також звинувачував Москву у багаторічному приховуванні інформації про колишню радянську програму. У Держдепі звертали увагу, що ключові об'єкти, пов'язані з нею, залишаються закритими для зовнішнього контролю навіть через десятиліття після розпаду СРСР.

Саме тому нинішній інцидент у Сибіру привернув таку увагу. Питання полягає не лише в можливому витоку збудника чуми, а й у тому, наскільки прозоро Росія працює з потенційно небезпечними патогенами.

Досвід застосування токсичних речовин посилює побоювання

Окремо The Telegraph нагадує про попередні випадки застосування Росією або пов'язаними з нею особами небезпечних речовин проти опонентів.

2018 року у британському Солсбері нервово-паралітичною речовиною «Новачок» отруїли колишнього російського розвідника Сергія Скрипаля та його доньку Юлію. Вони вижили, однак пізніше від контакту з тією самою речовиною загинула британка Дон Стерджесс.

Європейський Союз також звинувачував російську владу у використанні «Новачка» під час отруєння Олексія Навального.

Колишній командир британського підрозділу хімічного, біологічного, радіологічного та ядерного захисту Хеміш де Бреттон-Гордон вважає, що подібна зброя небезпечна не лише фізичними наслідками.

«Вона має дивовижну здатність сіяти страх і паніку. Психологічний ефект майже сильніший за фізичний», — зазначив він.

Тож головне питання після інциденту в Сибіру — не стільки сама чума, скільки те, що відбувається всередині закритої російської системи роботи з небезпечними патогенами і наскільки світ може контролювати ці процеси.

Чи може чума з РФ поширитися в Україні

На тлі повідомлень про можливий спалах чуми в Іркутській області українці почали цікавитися, чи може інфекція дістатися України. Епідеміологиня Наталія Виноград пояснила, що через активні міграційні процеси під час війни повністю виключити занесення інфекцій з-за кордону складно.

«В часі війни у нас міграційні процеси так виросли — внутрішня міграція, зовнішня міграція, маятникова міграція. Дуже важко це відслідковувати», — сказала вона.

За словами експертки, легенева форма чуми має інкубаційний період близько одного-двох днів. У цей час заражена людина може ще не мати симптомів, перетнути кордон, а ознаки хвороби з’являться вже пізніше.

Виноград наголосила, що такий механізм характерний не лише для чуми, а й для інших інфекційних захворювань. Саме тому активна міжнародна мобільність залишається одним із факторів, які враховують під час оцінювання ризику поширення інфекцій.

Водночас інформація з Росії про ситуацію залишається суперечливою. 3 жовтня чиновники в Байкальську закликали жителів не їхати до сусіднього Шелехова через повідомлення про чуму, але згодом цей допис видалили. Російський телеканал REN TV також прибрав кілька публікацій, у яких згадувалося захворювання.

Очільник Бурятії Олексій Циденов спочатку повідомив, що жінка померла від чуми, а пізніше змінив формулювання, зазначивши лише, що вона могла померти від цього захворювання.

Згодом федеральна влада РФ озвучила іншу версію — пневмонію невідомої етіології. Таким чином, протягом кількох днів версії причин смерті змінювалися від прямої згадки про чуму до припущення про неї, а потім — до пневмонії невстановленого походження.