Джордж Фрідман: Польща повертається, а старий порядок у Європі зникає

У дискусії ClubGPF голова Geopolitical Futures Джордж Фрідман та аналітик Рідван Барі Уркоста обговорюють Росію, польську політику й зміну становища Східної Європи. Розмову записано 15 вересня 2026 року й опубліковано на YouTube 8 жовтня. Текст перекладено, літературно відредаговано та скорочено. Оцінки належать співрозмовникам.

Росія вже не та сила, якою була раніше

Джордж Фрідман: Ми переконалися, що росіяни аж ніяк не сильні. За п'ять років вони не змогли перемогти Україну й досі воюють біля своїх кордонів. Вони втратили Східну Азію, Центральну Азію та Південний Кавказ. Це вже не та Росія, що була раніше. Економічно вона зруйнована зсередини, а її населення глибоко стривожене, і цей неспокій проявляється по-різному.

Коли ми говоримо про Орбана, треба розуміти, що його погляд сформувався тоді, коли Росія ще здавалася великою державою. Велика держава змогла б завоювати Україну. Країна, яка не змогла цього зробити, не становить небезпеки. Погляд Орбана спирався на припущення, що Росія досі є великою державою.

Багато людей, особливо старшого віку, й досі кажуть, що ми маємо непокоїтися через Росію та її можливі дії. На мою думку, сама Росія має діяти дуже обережно, бо може знову потрапити в цю пастку. Я не сприймаю росіян так серйозно, як ці люди.

Чи варто Польщі поліпшувати відносини з Росією?

Ведучий: Чи варто Польщі налагоджувати контакти з Росією? Чи потрібні їй якісь робочі відносини з Росією?

Рідван Барі Уркоста: Як я вже згадував на початку, між PiS і PO, між лібералами та традиційними правими партіями є цілковита згода: зараз відносини між Росією та Польщею не мають поліпшуватися.

Konfederacja та партія Korona, які називають "п'ятою колоною", прагматичні. Вони також певною мірою бояться. Можливо, вони є російськими маріонетками, але їхній аргумент спирається на сценарій приходу AfD до влади. Якщо це станеться, то, на їхню думку, ми побачимо дуже прагматичну Німеччину, своєрідну "Німеччину, що зірвалася з ланцюга".

Але щодо Росії наразі є цілковита згода: жодного поліпшення відносин.

Джордж Фрідман: Головне питання: що можна отримати від Росії? Колись вона була військовою потугою. Можна було сказати: "Якщо я порозуміюся з Росією, вона не нападе на мене". Але росіяни не змогли завоювати Україну, тож це питання відпадає. Економічна вигода від співпраці з ними полягає лише в тому, що ви, можливо, матимете нагоду інвестувати й щось зробити.

Росія дуже довго нависала над Європою. Ймовірно, зараз вона найслабша від часів Першої світової війни та періоду після неї. Проте розмова завжди повертається до росіян.

Коли ви розмовляєте з представниками AfD, вони не кажуть: "Нам потрібно укласти союз із Росією". Якщо уважно слухати, вони кажуть: "Росія нікому не загрожує. Нам не варто ставитися до неї вороже". Як сказав Рідван, вони прагматичні. Багато людей у Європі кажуть: "Зараз саме час мати справу з росіянами, бо ми сильніші за них, вони вітатимуть наші дії й потребують допомоги".

Стара ідеологічна картина, за якою Росія є великою державою і нав'язуватиме Європі своє панування силою, вже не відповідає дійсності. Звісно, багато людей і досі бояться росіян. Але, на мою думку, ситуація докорінно змінилася.

Що тепер означає "Захід"?

Ведучий: Пол запитує, чи дають перевагу Заходу зміни у східному блоці та зміцнення торговельних зв'язків Тримор'я. Чи допомагає це Заходу хоч якось?

Джордж Фрідман: Я вже не знаю, що таке Захід. Я не певен, чи ви маєте на увазі Західну Європу, чи Сполучені Штати. Під час холодної війни Захід мав чітко визначене значення: це була американсько-європейська коаліція, яка протистояла Сходу.

Нині Сполучені Штати скорочують свою участь у справах Європи. Самі європейці не мають згоди щодо того, як діяти. Термін "Захід" був дуже доречним під час холодної війни, коли означав коаліцію, що протистояла Радянському Союзу, комуністам.

Тепер кожну країну насправді цікавить, як заробити на інвестиціях у ці держави. Інвестиції у зрілі європейські економіки дають обмежену дохідність. Заробити там можна небагато. Повільне зростання може бути безпечним. Венчурний капітал обіцяє значно вищу дохідність, але й ризик більший. У тих частинах Європи, які ще не розвинулися, потенційна дохідність набагато привабливіша.

Думаю, нам потрібно відійти від самого поняття Заходу. Також потрібно переглянути наш погляд на Росію, Францію та Німеччину. Багато в чому це дуже різні країни.

Коли ми говорили про Захід, то здебільшого мали на увазі лише кілька країн: німців, французів і британців. А ще була інша сторона. Я вважаю поняття Заходу застарілим. Під ним розуміли ліберальні демократії, але тепер багато країн є ліберальними демократіями.

На мій погляд, Західна Європа в певному сенсі застаріла. Найважливіше, що вона втратила 1945 року, - це перша глобальна система, в якій вона панувала: європейські імперії. Це найважливіше з усього, що сталося 1945 року. До того Німеччина мала велику вагу, Британія правила світом, а Франція мала колонії всюди. Тепер це розвинені економіки, але вони не обов'язково здатні на багато що.

Нам потрібно відмовитися від погляду на Росію часів холодної війни. Вона вже не та країна. Також потрібно відмовитися від уявлення про Захід як коаліцію. Це була коаліція проти Радянського Союзу, але тепер вона вже не має такого вигляду. Потрібно почати мислити іншими поняттями, користуватися іншими словами.

Це не означає, що настав мир і всі можуть співати "Kumbaya". У Європі ще будуть війни й усе інше. Так буде завжди. Але стара геополітична система не просто застаріла. Її більше немає.

Східна Європа може створити власний порядок

У Східній Європі розуміють, що курс євро перебуває на рівнях, оптимальних для Франції чи Німеччини, але не обов'язково вигідних країнам Східної Європи. Фінансові системи для залучення іноземних інвестицій - зі Сполучених Штатів, Китаю чи інших країн - теж є частиною цієї картини. Економіка працює інакше, та й військова реальність інша.

Важко переоцінити, наскільки глибоко змінилася геополітична система і наскільки складно прийняти те, що її більше немає. Це один із небагатьох моментів за дуже довгий час, коли ці країни самі відповідають за себе. Протягом століть вони були полем гри для Західної Європи та Росії.

З огляду на те, як розвивалися події, ані Німеччина, ані Росія не здатні застосовувати значну військову силу за межами своєї території. Росія не має економічної сили для зовнішнього впливу. Німеччина має, але насправді не прагне розширюватися: вона хоче розбудовувати саму Німеччину. У цих питаннях німці набагато обережніші.

У цей історичний момент регіон уперше не перебуває під сильним впливом інших європейських держав. Під час холодної війни значна його частина була окупована Радянським Союзом і не могла розвиватися. Якщо зазирнути ще далі в минуле, були й інші сили, зокрема турки.

Я хочу сказати, що головні гравці тепер певною мірою паралізовані, і раптом Польща знову постає як потужна держава. У цих країнах активно розвивається економіка, а деякі з них уже стали технологічно розвиненими державами. Відбуваються й інші зміни.

Раніше, щойно такі зміни починалися у Східній Європі, великі держави втручалися й перебирали контроль. Тепер Росія здебільшого зазнала невдачі. Польща далека від статусу великої держави. Німеччина не має можливості перебрати контроль. Поруч із цими країнами немає нікого, хто міг би над ними панувати. Це докорінна відмінність, і такого не було вже давно.

Між цими країнами є принципові розбіжності й напруженість, але наразі ці країни не налаштовані войовничо. Тепер регіон має можливість створити власну геополітичну структуру. Ми живемо в історичний момент, коли немає великої європейської держави, яка успішно втручалася б у справи цього регіону, намагаючись його контролювати.

За цих обставин я справді бачу можливість для розвитку регіону. Його населення досить освічене, і людям дуже потрібно стати заможними. У регіоні є справжня бідність. Ситуація поліпшилася, але після холодної війни все було в руїнах.

Цей регіон має амбіції та можливості. Саме вони творять геополітичну історію.