Які собаки живуть найменше та чому: вчені виявили несподівану закономірність

Великі собаки можуть старіти швидше за своїх менших родичів на епігенетичному рівні. Науковці виявили відмінності у змінах ДНК, які можуть допомогти пояснити, чому німецькі доги та мастифи зазвичай живуть значно менше, ніж, наприклад, чихуахуа.

Про це повідомило видання Live Science.

Науковці проаналізували зразки крові 894 собак, які беруть участь у довгостроковому проєкті Dog Aging Project. Дослідники вивчали метилювання ДНК — хімічні зміни, які впливають на активність генів і закономірно змінюються з віком.

На основі цих даних команда створила так званий епігенетичний годинник, який дозволяє оцінити біологічний вік тварини. З’ясувалося, що собаки, чий епігенетичний вік був вищим за очікуваний, мали більший ризик смерті від різних причин.

Коли вчені порівняли тварин різного розміру, вони помітили ще одну закономірність: у великих собак епігенетичне старіння протягом кожного року життя відбувалося дещо швидше, ніж у малих.

Однією з важливих змін стала втрата метильних груп у певних ділянках ДНК — так званих транспозованих елементах, або «стрибаючих генах». Метилювання допомагає стримувати їхню активність. Коли цей захисний механізм слабшає, такі елементи можуть активізуватися, пошкоджувати інші гени та сприяти запаленню, яке пов’язують зі старінням.

Дослідники також помітили, що з віком імунні клітини собак на епігенетичному рівні стають більш схожими одна на одну. Вчені припускають, що така «втрата клітинної ідентичності» може погіршувати здатність спеціалізованих клітин виконувати свої функції, зокрема боротися з вірусами або запобігати розвитку раку.

Чому саме великі собаки старіють таким чином, дослідження остаточно не встановило. Одна з гіпотез полягає в тому, що швидкий ріст великого організму потребує значних ресурсів, через що виникає своєрідний компроміс між ростом та підтриманням імунної системи й організму впродовж життя.

Надалі науковці планують удосконалити епігенетичні годинники та з’ясувати, які ще чинники визначають темпи старіння собак. У перспективі такі моделі можуть допомогти прогнозувати вікові проблеми зі здоров’ям домашніх улюбленців.

Дослідники також сподіваються, що вивчення старіння собак дасть більше інформації про аналогічні процеси у людей. Собаки мають низку схожих захворювань і живуть поруч із людьми, а тому часто зазнають впливу тих самих чинників довкілля.