Паливна криза в Росії: чому цього разу все серйозніше

Удари по нафтопереробній галузі Росії на даний момент призвели до ситуації, набагато важчої, ніж літня криза. Україна протягом короткого часу за звичними маршрутами просто виводила з ладу російські НПЗ.

Такі удари не дають миттєвого ефекту – певний час ситуацію утримують заздалегідь сформовані запаси. Резерви зберігаються на нафтобазах, у великих і малих сховищах, просто на заправках мереж АЗС. Але якщо резерви не поповнювати, криза неминуча.

Отже, 8 жовтня, українські дрони прорвали російську ППО в Омську. Це найбільший нафтопереробний завод Росії. Пізніше компанія Fire Point опублікувала коротке повідомлення з питанням: «Омськ, скучив за FP-1?», зазначивши, що саме влучили в ціль.

Завод в Омську є найпотужнішим нафтопереробним підприємством Росії, здатним переробляти понад 21 мільйон тонн нафти щорічно. На ОНПЗ припадає 10% переробки всієї російської нафти. У 2024 році завод випускав понад 50 найменувань продукції, 100% палива відповідає стандарту «Євро-5». На підприємстві працює понад 3,3 тис. співробітників.

Удар по Омському НПЗ є відчутним і болючим, з огляду на його частку у переробці нафти. Але це не єдиний випадок за останній час. А ми говоримо про кризу, про загальний дефіцит, тобто необхідно досягти кумулятивного ефекту при одночасному зупиненні кількох заводів.

Так і відбувається. Вранці 8 жовтня поблизу Омська було атаковано НПЗ «Газпром нафтохім Салават» у Башкортостані. Підприємство переробляє близько 10 млн тонн нафти на рік. Загалом останнім часом під удари потрапили Московський, Ярославський і Пермський НПЗ, КІНЕФ і Усть-Луга, Ільський, Саратовський, Сизранський та інші заводи.

Що це дає в підсумку? Аналітики Генштабу, Міноборони та розвідки оцінили наслідки недавніх далекобійних атак. З ладу виведено понад 51% потужностей ворога, що стало результатом планомірної роботи з обескровлення військової машини РФ.

На початку жовтня агентство Bloomberg, аналізуючи наслідки удару по ОНПЗ та іншим нафтопереробним підприємствам РФ, повідомило, що нафтопереробка в Росії впала до мінімуму за понад два десятиліття.

Тобто половину виробництва палива в Росії ми на сьогодні вже вивели з гри. На заправках уже з’являються черги, як і перші бійки. Але загалом ситуацію поки що утримують за рахунок резервів на нафтобазах. Наскільки вистачить цих запасів? Ненадовго.

Головне, щоб їх не вистачило до завершення ремонту та запуску постраждалих заводів. Тож ми не чекаємо, поки вони використають усі запаси, а наносимо удари по сховищах.

Так, у ніч на 2 жовтня в Самарі після прильоту загорілася найбільша в Європі нафтова станція «Самара», яка є частиною системи «Транснефть». Площа об’єкта – понад 216 гектарів. Там розташовано 71 резервуар, загальною місткістю понад 1,6 мільйона кубометрів нафти. Зрозуміло, що за один удар усі 71 не спалахнуть. Так і ми одним ударом не обмежимося.

З таким підходом незабаром запаси закінчаться і розпочнеться повномасштабна криза. Якщо виведено з ладу половину виробництв у масштабах країни – страшно навіть уявити, що буде. А ми й не будемо уявляти. Незабаром побачимо самі.