Плани окупантів у Добропіллі: чи зможе Росія прорвати оборону ЗСУ

Огляд з Добропільському напрямку.

Противник (російські війська) продовжує наступальні дії у напрямку міста Добропілля силами свого угрупування військ (УВ) «Центр», діючи частиною його сил у напрямку міста Дружківка. На цьому напрямку противник наступає основними силами 2-ї та 51-ї загальновійськових армій (ЗВА), а також частиною сил 41-ї ЗВА та окремими підрозділами її 90-ї танкової дивізії (тд).

Наразі йому вдалося дістатися основними силами своїх передових частин і підрозділів ближніх підступів до Добропілля з півдня та сходу, а також вийти на рубіж Софіївки – району на південь від Кучерів Яр, діючи у напрямку міста Дружківка.

Очевидно, що безпосереднім завданням противника на цьому напрямку є прорив «з ходу» основними силами своїх передових підрозділів безпосередньо до міста Добропілля та «закріпленняя» там, а також максимально швидке та глибоке просування у загальному напрямку Софіївка – Новогригорівка (вихід на південний берег річки Грузська на ділянці Новомиколаївка – Новогригорівка та в район Красний Кут – Торецьке – Торське – Павлівка на східному березі річки Казенний Торець).

З цією метою в перші дні жовтня російське командування різко збільшило кількість та інтенсивність атакуючих\штурмових дій у смзі своєї 51-ї ЗВА в напрямку міста Добропілля, посилило «інфільтрацію» силами своїх малих піхотних (штурмових) груп на її правому фланзі, вздовж річки Казенний Торець, а також у смузі 2-ї ЗВА, намагаючись дістатися до району на захід від Добропілля.

У свою чергу, Збройні сили України (ЗСУ) провели окремі контратаки на низці ділянок, аби уповільнити просування передових частин і підрозділів російської 51-ї ЗВА. Зокрема:

• У напрямках Софіївка – Новомиколаївка, а також Софіївка – Павлівка противник намагався просунутися на північ і північний схід силами кількох штурмових груп одночасно (загалом до 35-37 військових). Однак, безуспішно для себе. Більшість його штурмової піхоти була своєчасно виявлена, ще в районі Торецького і згодом знищена на північ від нього. Її залишки були «зачищені» в результаті пошуково-рейдових дій на південь від Новомиколаївки.

Крім того, ЗСУ кілька разів контратакували по цих напрямках, внаслідок чого противник наразі впевнено контролює лише південні та південно-східні райони Софіївки, а бої за Торецьке, очевидно, ще тривають, хоча, ймовірно, кілька залишкових малих піхотних груп противника (3-4 в/сл) присутні у посадках на південь від Новомиколаївки та в районі на південний захід від сіл Павлівка і Новопавлівка.

• Противник також здійснив спробу просунутися з району «Кар'єри» (на південь від села Кучерів Яр), а також так званих «дач Вільного», у напрямку Золотого Колодязя та села Грузське, провівши цілу серію атакуючих\штурмових дій піхотними групами по 8-10 в/сл. Однак, також невдало для себе. Противник не просунувся, але зазнав сттєвих втрат. Наприклад, під час відбиття штурмових дій противника в районі «дач Вільного» і на північ від «Кар'єри» ЗСУ ліквідували понад 30 російських військовиків протягом однієї доби.

У цьому контексті варто зазначити, що російське командування, незважаючи на це, вперто продовжує переміщати додаткові сили своєї штурмової піхоти саме на цю ділянку через Нове Шахове, попри те, ЗСУ досить впевнено утримують передові позиції в районі Кутузівка – Золотий Колодязь – Кучерів Яр – Вільне, а на деяких ділянках, навіть, контратакують у напрямку Шахове і Торецьке.

• Однак, варто зазначити, що командування російської 51-ї ЗВА наразі продовжує зосереджувати основні зусилля все ж-таки не на цих ділянках, а в напрямку Добропілля, аби пробитися до міста зі сходу. Для цього, починаючи з останніх днів вересня, воно організувало майже безперервний «потік» своїх «інфільтраторів» по напрямках Нове Шахове – Ганнівка та Дорожне – Новий Донбас (в деякі дні фіксувалося по 30-40 таких штурмових «тіл», розділених на групи по 5-6 піхотинців, які намагалися «проникнути» по напрямку Добропілля).

У цьому сенсі російські піхотні групи досить наполегливо намагаються використати русло річки Бик і ділянку залізниці, що проходить через Дорожне і Новий Донбас безпосередньо у бік Добропілляї. Це поки що не принесло російському командуванню значних тактичних успіхів (бої в районі сіл Новий Донбас, Вільне та Ганнівка з кількома групами цим «бігунів», які намагаються закріпитися і накопичитися там, тривають).

Хоча в цьому плані варто зазначити, що деякі російські військові все ж встигають добігти до самого міста. Але, іноді, м'яко кажучи, у досить дивній формі. Наприклад, кілька днів тому в південній частині Добропілля українські військові виявили російського піхотинця, який перебував у місті без зброї й вже встиг наполовину переодягнутися в цивільний одяг, але водночас передавав дані про ситуацію в місті через радіостанцію (ймовірно, власному командуванню). Після безрезультатної пропозиції здатися, його ліквідували.

• У районі Красноподілля – Черніговка – Білицьке – Світле також ведуться достатньо запеклі бої. ЗСУ продовжують утримувати ще кілька позицій у районі Білицьке, але противник досить наполегливо намагається наступати на захід і північний захід (у напрямку Красноподілля та Водянського), обходячи Білицьке з півдня та півночі. Більше того, досить часто по цим напрямкам росіяни діють одночасно силами кількох піхотних груп.

У цьому контексті присутність російських малих піхотних груп постійно фіксується у Світлому, між Чернігівкою та Красноподілля, у східних кварталах Водянського. У багатьох аспектах це пов'язано з тим, що ця територія насичена будівлями, хоча й дуже зруйнованими. Тому, невеликі піхотні групи противника, незважаючи на досить високу активність українських підрозділів БПЛА в цьому районі, мають можливість знаходити укриття та приховано пересуватися на цій місцевості.

• У смузі своєї 2-ї ОА російське командування також досить активне. Його передові підрозділи, за допомогою сформованих з їх особового складу численних штурмових груп, наполегливо намагаються просунутися вздовж річки Гришинка від Новоолександрівки до Василівки і Мирного, а також від села Шевченко до Матяшеве і Добропілля (село).

Деяким російським піхотинцям вдається дістатися до Новогришине і навіть до району на захід від Добропілля («трикутник» між колишньою автозаправкою ТНК, місцевою автобазою та овочевою базою «Перспектива»). Тож останні кілька тижнів українські підрозділи, що проводили пошуково-рейдові дї в цьому районі, мусили вперто виловлювати кількох російських «інфільтратів» у посадках на південний захід від автобази і на північ від села Добропілля. Я ще не знаю, наскільки успішно, але, схоже, кілька залишкових невеликих російських піхотних груп досі присутні в цьому районі.

• Російська 41-а ЗВА, протягом звітного періоду, також пожвавішала. На північ і північний захід від села Котліне (це на захід від Покровська) її передові підрозділи просунулися на глибину близько 1,5 км у напрямку Сергіївки. Ймовірно, у рамках забезпечення лівого флангу 2-ї ЗВА, яка зараз намагається обійти місто Добропілля із заходу і просунутися своїми штурмовими групами у його південну частину через Матяшеве.

Таким чином, можна стверджувати, що на Добропільському напрямку російське командування частково змогло вирішити своє головне завдання – його передові частини та підрозділи практично вийшли на ближні підступи до Добропілля зі сходу та півдня. Однак їм поки не вдалося прорватися в саме місто більш-менш значними силами своєї штурмової піхоти. Крім того, подальші перспективи штурму та захоплення самого міста наразі також виглядають досить суперечливими (нижче я поясню свою точку зору).

Окремі, напівуспішні одиночні або парні «забіги» окремих російських піхотинців у межі Добропілля (у районі Ганнівки, терикону на північно-східній околиці міста або в кількох кварталах на його південній околиці), у цьому сенсі все ще незначні. Хоча, звісно, вони свідчать про наявність певних, скажімо так, «лакун» в українській обороні, ну, або прогалини, якщо хочете.

Щодо подальших перспектив розвитку ситуації на Добропільському напрямку, то я хотів би виділити кілька моментів:

• Очевидно, що командування російського УВ «Центр», якому фактично наказано «взяти Добропілля», найімовірніше намагатиметься, якщо не оточити, то значною мірою охопити цей район оборони ЗСУ (улюблений спосіб захоплення більш-менш великого населеного пункту російськими військами). Більше того, воно явно намагатиметься зробити це до початку етапу прямого штурму міста (тобто початку «систематичного і масового проникнення» штурмової піхоти в Добропілля).

Це означає, що в смузі своєї 51-ї ЗВА воно намагатиметься силами передових частин і підрозділів дістатися принаймні до району Новотроїцьке – Грузьке – Рубіжне – Нововодяне, а в смузі 2-ї ЗВА – до рубежу Ракша – Святогорівка. Тому, на мою думку, необхідно бути готовими до посилення активних дій противника по цих напрямках, вже протягом найближчого часу.

Ймовірність таких дій з боку командування російських 2-ї та 51-ї ЗВА зросте ще більше, якщо їхні нинішні постійні спроби прорватися і закріпитися у Добропіллі «з ходу», в кінцевому рахунку, зазнають невдачі.

До речі, низка бойових «епізодів», що відбувалися за останні дні, досить красномовно натякають на такі думки. Наприклад, в один із перших днів жовтня українські війська виявили і ліквідували щонайменше дві невеликі піхотні групи з пари російських військових, які намагалися приховано просунутися на північний захід від села Степи, якраз в напрямку Нововодяного.

Більше того, між Добропіллям і Білозерським було виявлено такого собі російського сапера-смертника, який намагався наодинці мінувати дорогу між цими населеними пунктами, досить глибоко в тактичному тилу ЗСУ. Причому, у тандемі з ним діяв російський дрон (очевидно, «контролюючи» його дії та «керуючи» ними).

• У зв'язку з усім цим стає очевидним, причому, як для українського командування, так і для російського, що дороги, які з'єднують місто Білозерське і Добропілля вже мають дуже важливе тактичне значення для всієї оборони останнього. Воно стане ще більшим, якщо російські війська все ж зможуть охопити Добропілля достатньо глибоко (тобто, не тільки з півдня та сходу, а й з південного заходу та північного сходу).

Спроба противника, якщо не перервати суцільно, то бодай мінімізувати будь-яке постачання українським частинам і підрозділам, що обороняються в районі Добропілля, саме через ці комунікації (тобто з півночі та північного заходу), не просто ймовірна, а цілком реальна, причому вже в найближчому майбутньому.

• Щодо оперативних перспектив подальшого розвитку ситуації на Добропільському напрямку, особливо в контексті Слов'янсько-Краматорської наступальної операції російських військ, вони не виглядають такими вже однозначними, як здаються на перший погляд. Поки що наступ російського УВ «Центр» у напрямку Добропілля виглядає як наступ «не в той степ», оскільки він відбувається, здебільшого, у «перпендикулярному» напрямку з напрямку Дружківка – Краматорськ.

У цьому сенсі було би більш логічним, аби його командування зосередилося на своєму правому фланзі (у смузі 51-ї ЗВА), безпосередньо у напрямку Дружківки та в напрямку Кучерів Яр – Андріївка, а не вперто таранило би Добропільський район оборони Збройних Сил України.

• Але наразі воно все ж продовжує віддавати перевагу атакам у бік Добропілля, діючи в напрямку Дружківки лише обмеженими силами та засобами зі складу своєї 51-ї ЗВА. Водночас, очевидно, воно все одно продовжує розмірковувати про свій «прорив до Дружківки», оскільки залишається досить активним по обох берегах річки Казенний Торець, причому незважаючи на окремі контратаки ЗСУ у цьому районі, хоча, звісно, не так сильно, як безпосередньо на Добропільському напрямку.

Більше того, близько місяця тому відкриті джерела згадували про появу в цьому районі низки підрозділів 41-ї ЗВА та 90-ї тд (зі складу того ж УВ «Центр»), які брали участь у кількох акцентованих спробах противника прорватися в районі Софіївки у напрямку Павлівки та на північ від Торецьке.

Якщо ця інформація правдива, то дуже ймовірно, що російське командування одночасно з посиленням наступальних дій на Добропільському напрямку фактично намагається приховано посилити правий фланг свого УВ «Центр», тобто саме в напрямку Дружківки.

І це цілком зрозуміло і логічно, адже це дозволить противнику отримати досить важливий, з точки зору Слов'янсько-Краматорської наступальної операції, оперативний ефект. А саме, завдяки концентрації та розгортанню додаткових сил і засобів у цьому районі, досягти ущільнення оперативної побудови військ (сил) у смузі своєї 51-ї ЗВА, причому, не лише в напрямку Добропілля, а й з південного заходу у бік Дружківки.

Крім того, враховуючи той факт, що війська (сили) сусідньої 8-ї ЗВА УВ «Юг», що діяли в районі Константинівки та на захід від неї, вже досягли району сіл Осикове та Довга Балка, а це означає, що командування цієї армії вже отримало можливість перегрупувати частину сил 20-ї та 150-ї мотострілецьких дивізій (мсд), які входять до її складу, на її лівий фланг (особливо в контексті розгортання нещодавно сформованої 84-ї мсд на Костянтинівському напрмку – див. мій попередній огляд), воно може ще більше посилити цей ефект.

Якщо зібрати все докупи, то цілком можливо дійти висновку, що в оперативно-стратегічному сенсі (тобто, у світлі всієї Слов'янсько-Краматорської наступальної операції), російське військове командування вперто і наполегливо продовжує працювати над формуванням достатньо широкого по фронту і підсиленого додатковими силами і засобами південного фасу (флангу) охоплення всієї Слов'янсько-Краматорської агломерації.

Це, у свою чергу, означає, що воно має намір довести всю свою Слов'янсько-Краматорську наступальну операцію до «переможного завершення» у досить близькому майбутньому, навіть незважаючи на «неприємні дрібні інциденти» на Лиманському напрямку.

Однак у цьому сенсі дуже серйозною проблемою для нього може стати те, що ці «інциденти» на Лиманському напрямку можуть виявитися в кінцевому підсумку далеко не дрібними, а мати дуже чіткі оперативні наслідки – наприклад, вони можуть суттєво сповільнити наступ російської 3-ї ЗВА УВ «Юг», на південь від Сіверського Донця.

А якщо, крім того, Добропілля і Дружківка «встоять», принаймні до середини-кінця грудня цього року, то вся ця російська Слов'янсько-Краматорська оперативно-стратегічна «байда», образно кажучи, накриється мідним тазіком. Її просто доведеться «переписати» (у сенсі спланувати), організувати і реалізувати майже «з нуля», виходячи з абсолютно інших реалій, ніж ті, що напланував собі російський гш навесні цього року.