Зачистка Сі. Профі не потрібні

Примітка редакції. Китай готується до війни. А тут мала бути якась фраза а-ля «воювати невигідно» чи «чекати, поки пропливе труп ворога».

Починаючи з 2022 року, в КНР прибрали 36 генералів і генерал-лейтенантів НВАК. Ще 65 високопоставлених офіцерів зникли з публічного поля або втратили посади.

Із семи членів ЦВР, які були на посадах наприкінці 2022 року, крім Сі Цзіньпіна, залишився лише один. Чистка Чжана та інших старших фігур, найбільш ймовірно, відображала зіткнення між політичною стратегією Сі та військовою спільнотою, яка обережно ставилася до потенційної війни за Тайвань.

Коли абсолютна влада партії вступає в конфлікт із фізичними реаліями сучасної професійної війни — це єдине можливе розв’язання, якщо режим хоче зберегтися.

Багато хто вважає, що колишній заступник голови ЦВР Хе Вейдун і офіцери з колишньої 31-ї армії були найбільш довіреними союзниками Сі в НВАК. Працюючи у Фуцзяні майже 20 років, Сі познайомився з ними й налагодив зв'язки.

Якби вони були причетні лише до корупції, китайська політична традиція вказує, що вони, ймовірно, отримали б лише м’яке покарання, а не незвично суворе поводження, яке зрештою було застосоване.

Ті, хто стоять найближче до Тайванської протоки, найкраще розуміють жорсткі військові реалії. У цьому їх відмінність від політичних офіцерів у Пекіні. Вони знають про сильні оборонні переваги Тайваню — складний рельєф, насичення протикорабельними ракетами й протиповітряна оборона.

Вони також усвідомлюють, що для успішної висадки великих сил знадобиться величезна перевага в повітрі й на морі. На це має працювати довжелезна лінія постачання. І будь-яке втручання США і Японії, навіть короткочасне, відріже будь-які війська НВАК, яким вдалося б висадитися на берег.

Іншими словами, їхня обережність походить із професіоналізму. Коли Сі вимагав завершити підготовку до нападу на Тайвань до 2027 року, реалістичні оцінки генералів щодо високих витрат і ризиків виглядали для нього як страх і брак рішучості.

Хоча Сі просував цих колишніх фуцзяньських підлеглих, бо вважав, що вони розуміють протоку й коритимуться його команді. Тож він очікував, що вони створять швидкі й потужні сили з використанням сучасних бригад, здатних швидко вивести Тайвань із ладу.

У системі, яка вимагає абсолютної лояльності, їхні подальші заяви про незрілість технологій або брак готовності були переосмислені як подвійна гра і навмисний обман.

Сі дійшов висновку, що генерали ніколи не збиралися воювати й використовували професійні занепокоєння головним чином для прикриття боягузтва й самозахисту. Це відчуття зради було глибшим за звичайну корупцію, тому жодного витонченого виходу їм не дозволили.

Остання ціль, Чжан Юся, мала ключові спільні риси з уже прибраними генералами фуцзяньської фракції у питаннях стратегії щодо Тайваню. Як один із небагатьох командувачів, які справді вели війська в бій, він мав інстинктивну обережність щодо жорстокості війни й розриву між теорією і реальною бойовою ефективністю.

Фронтові фуцзяньські генерали, які роками програвали сценарії висадки в Тайванській протоці, застерігали від поспішних дій на підставі професійного судження. Чжан погоджувався з ними й підтримував їх як професійний військовий.

Їхня спільна обережність щодо війни стала спільною професійною мовою. Вони могли сприймати деякі цілі Сі, зокрема жорсткі строки розбудови сил, як нереалістичні й опиратися їм на професійних військових підставах.

Аналітики припускали, що частково падіння Чжана могло пояснюватися його тривалим перебуванням на керівній посаді в організації, де вистачало проблем із корупцією. Ймовірна причина, чому це могло стати фактором його краху, полягає в тому, що департамент повністю дотримувався обережної позиції Чжана.

Пізніше звідти приберуть багатьох посадовців, як-от Лі Шанфу, які були підлеглими, яких Чжан просував під час свого перебування на керівній посаді.

Це призвело до ситуації, яка для Сі була неприйнятною: посадовці, відповідальні за розвиток озброєнь, EDD і Ракетні війська, фронтову бойову підготовку, Східне командування театру воєнних дій і фуцзяньська фракція, та загальний військовий нагляд, сам Чжан, виробили сильне спільне розуміння тактичного прагматизму щодо можливої війни в Тайванській протоці.

Разом їх сприймали як людей, що системно використовували технічні виправдання й недоліки озброєння для пасивного опору стратегії об’єднання Сі. Сильним індикатором цього є твердження Чжана на сторінках PLA Daily наприкінці 2025 року, що саме 2035-й, а не 2027-й, буде роком, до якого армія набуде оперативних спроможностей.

Чистка опонентів Сі, схоже, є перемогою політичної волі над військовим професіоналізмом. Усунення досвідчених ветеранів, які цінували професійну обережність щодо війни, може привести до появи замін, менш схильних опиратися вимогам Сі. Це може штовхнути ситуацію в Тайванській протоці на небезпечний шлях.

Хоча чистка Сі знижує короткострокову ймовірність кінетичного конфлікту, поки підвищені офіцери освоюватимуться на нових посадах. Та війна в сірій зоні, ймовірно, продовжить посилюватись.

Найбільша небезпека — інформаційний кокон, створений покірними підлеглими, накладається на довільне застосування впливу Сі. Це створює умови, які роблять війну за Тайвань дедалі ймовірнішою, коли сформується нова керівна ланка НВАК.