Чи можуть хижі рослини з’їсти людину: що кажуть науковці

Певно, чимало людей знають про існування рослин, які можуть їсти своїх жертв — наприклад, про існування венериної мухоловки? Виникає логічне запитання: а чи можуть рослини їсти не лише мух, а й людей? Науковці вирішили дати ґрунтовну відповідь на таке запитання.

Про це пишуть Popular Science.

Чи можуть хижі рослини їсти людей

На щастя, рослини-людожери існують лише у фантастиці — книгах та фільмах. Це підтверджує власник розплідника Carnivorous Plants by Kenny Coogan у Північній Кароліні Кенні Куган.

Водночас флора, яка ловить та перетравлює жуків, а за нагоди й дрібних гризунів, цілком реальна та вражає своїм різноманіттям.

Хижі рослини — це квітучі організми, які приваблюють, ловлять та перетравлюють тварин заради поживних речовин. Вони поєднують властивості автотрофів — синтезують їжу за допомогою світла чи хімічної енергії, та гетеротрофів, яким для виживання необхідна здобич.

«Хижі рослини здійснюють фотосинтез. Вони можуть використовувати сонячне світло, щоб перетворювати вуглекислий газ і воду на цукор. А з комах чи інших організмів, якими вони живляться, вони просто отримують додаткові мінерали або поживні речовини», — каже Куган.

М’ясоїдну флору можна зустріти на всіх материках, окрім Антарктиди. Вона обирає сонячні ділянки з вкрай бідним, кислим ґрунтом, де майже немає поживних елементів. Наприклад, у болотах і драговинах Північної Кароліни та Флориди поєднання яскравого сонця та підвищеної вологості створює ідеальні умови для життя таких пристосованих видів.

«Хижацтво — це насамперед адаптація, що дозволяє рослинам отримувати поживні речовини в умовах їх дефіциту», — каже Куган.

Хижаки живляться комахами, щоб отримати азот, фосфор та інші органічні елементи, які вони не спроможні висмоктати з бідного ґрунту.

Утім, не всі мешканці боліт стали хижаками. Наприклад, аристида, поширена на південному сході США, пішла іншим шляхом. Вона має сильну кореневу систему, яка утворює симбіотичні або довготривалі відносини з мікоризними грибами. Ці гриби прикріплюються до коріння рослини й допомагають їй засвоювати речовини з піщаного ґрунту.

Еволюція рослин-хижаків

У світі налічується від 800 до 860 видів хижих рослин, і науковці постійно відкривають нові. За понад 140 мільйонів років існування квітучих рослин хижацтво еволюціонувало незалежно щонайменше 12 разів.

Ця властивість не дісталася їм у спадок від одного спільного предка. Спеціальні листки — липкі пастки, вилоподібні хижі камери та глечики-пастки — виникли й диверсифікувалися відносно недавно, приблизно від 8 до 72 мільйонів років тому.

Хижі рослини є класичним прикладом конвергентної еволюції: непов’язані між собою лінії розвинули схожі риси незалежно одна від одної, пристосовуючись до сонячного, заболоченого й виснаженого середовища.

Серед хижих рослин, що не споріднені між собою, є низькорослі австралійські глечики, які еволюційно ближчі до троянд, квасолі та броколі; азійські глечики, що звисають із тропічних ліан; а також вертикальні трубчасті Північноамериканські різновиди. Попри абсолютно різну ДНК, усі вони сформували однакову трубчасту пастку для лову та перетравлення комах.

Якщо звичайні рослини використовують ферменти хітинази для боротьби з грибковими інфекціями, то хижаки діють навпаки: за допомогою хітиназ вони розщеплюють міцні хітинові екзоскелети комах. Це дозволяє їм засвоювати азот і фосфор.

Для кого небезпечні такі хижі рослини

Майже всі хижі рослини полюють лише на дрібних комах — мух, комарів та павуків. Хоча існують гігантські глечики, здатні впіймати й перетравити дрібних тварин на зразок щурів чи землерийок, такі випадки нерідко є проявом взаємовигідного симбіозу.

Великі види виробляють солодкий ароматний нектар на нижній стороні кришки глечика, який приваблює дрібних ссавців. Вони сідають на кришку, щоб випити соковиту рідину. Під час годування тварини часто випорожнюються всередину рослини, і глечик засвоює з екскрементів багаті на азот і фосфор речовини. Це вигідно для обох сторін.

Якщо ж дрібна тварина випадково падає всередину, рослина розщеплює її за допомогою кислих травних ферментів.

Серед фаворитів Кенні Кугана є найрізноманітніші види: від крихітних напівводних генлісей, відомих як «рослини-штопори», до пухирчаток, чиї дрібні мішечки-пастки для вилову підводної фауни нерідко нагадують орхідеї.

Усі вони полюють завдяки надшвидкому вакуумному всмоктуванню. Пухирчатка вважається одним із найпрудкіших мисливців на планеті, адже вона затягує здобич менш ніж за одну мілісекунду.

Звання найбільшої хижої рослини у світі за об’ємом пастки утримує гігантський гірський глечичник Раджа (Nepenthes rajah). Цей вид росте лише на малайзійському острові Борнео і формує масивні глечики заввишки до 40 сантиметрів та завширшки до 20 сантиметрів.

Хоча ящірки, жаби чи птахи подекуди потрапляють у його травні кислоти, для більшості тварин він не становить жодної небезпеки. Людям тим паче немає чого боятися — хижі рослини вас не з’їдять.

Венерина мухоловка: останні новини

Завдяки створенню рослини з флуоресцентним білком науковці побачили, як саме сигнали поширюються по всій рослині. Дослідження показало, що сенсорні волоски складаються з двох типів клітин: одні перетворюють механічний стимул на кальцієві імпульси, а сусідні — передають їх далі. Раніше вже було відомо, що мухоловка рахує дотики й закриває пастку лише після перевищення певного порогу, а коливання кальцію виконують роль короткочасної пам’яті.

Таким чином, експерименти підтвердили, що навіть за відсутності нервової системи венерина мухоловка має складний молекулярний механізм, який дозволяє їй відрізняти випадкові сигнали від справжньої здобичі. Після закриття пастка залишається замкненою від 5 до 12 днів для перетравлення жертви, після чого викидає її порожню оболонку.