Чому Трамп знову тисне на Зеленського

«Я пропоную їм знайти нового лідера, який уміє укладати угоди». Це Трамп про Україну. Президента в Києві він змінити не може. Може інше: показати, де саме ми залежимо від Вашингтона, і натиснути там.

Перед цією фразою була півторагодинна розмова з Путіним і дозвіл американського Мінфіну на російський дизель, чинний до квітня 2027-го. Українська делегація тим часом сиділа в Маямі й обговорювала гарантії безпеки. Там же, за даними Axios і Financial Times, Віткофф і Кушнер попередили: триватимуть удари по НПЗ – обмін розвідданими можуть зупинити. Американський посадовець каже, що погрози не було. Чи пролунала вона саме так, ми не знаємо, і від цього залежить майже все подальше.

Мотив у Трампа внутрішній. Дизель у США б'є рекорди через війну з Іраном, попереду вибори до Конгресу, а фермери й далекобійники – його виборець. Сказати їм, що пальне подорожчало через його ж війну, він не може. Українські дрони над російськими заводами пояснюють усе значно зручніше. Тому й вимога до Києва одностороння: зупиніться ви. Про російські ракети по наших електростанціях у ній ані слова.

Зеленський пропонував Трампу і його посланцям взаємну формулу: Україна не б'є по НПЗ, Росія не б'є по енергетиці. Американці самі взялися донести її до Москви. Відповідь прозвучала в тій самій розмові, де домовлялися про дизель: до тристоронніх переговорів Росія поки повертатися не готова, переказав Ушаков. Тож людину, яка «ніколи не укладає угод», Трамп шукає за хибною адресою.
Усе це ми вже проходили.

У лютому 2025-го Трамп назвав Зеленського «диктатором без виборів», далі була сварка в Овальному кабінеті, зупинка зброї й розвідданих. Пауза тривала близько тижня. Закінчилась вона в Джидді, коли Київ погодився на повне припинення вогню й умови почала виставляти вже Москва. Довіра до Зеленського в Україні за ті тижні, за даними КМІС, виросла з 57% до 68%. Урок звідти короткий: Трамп тисне на того, хто залежить, і відпускає, коли «ні» каже Путін.

Одна відмінність від 2025-го працює на нас. Тоді республіканці в Конгресі здебільшого мовчали. Тепер Трамп сам щойно підписав закон Грема про санкції проти Росії: 86 голосів у Сенаті, 262 у Палаті представників. Дизельний виняток критикують і демократи, і республіканці – Бейкон, Маккол. Опитувань після угоди ще немає, тож про настрій американського виборця поки говорить лише Капітолій. Але говорить він двома партіями одразу.

Що з цього Україні. Сперечатися про «нового лідера» марно: президента обирають українці, а під час воєнного стану виборів не буває. Відповідати треба там, де тиснуть. Формулу взаємності тримати на столі й повторювати щоразу, хай скільки разів її відкинуть.

Трамп сам сказав: робіть із Росією що завгодно, тільки не чіпайте дизель. У цих словах є коридор – кампанію далеких ударів можна вести по інших цілях і не віддавати її задарма. З розвідданими складніше: для ударів углиб вони потрібні, а швидкої заміни немає.

Про відключення Starlink цього разу ніхто не згадував, але резервний зв'язок будують до погрози. І Конгрес: сенатори від обох партій уже вимагають від адміністрації виконувати щойно підписаний закон, і це єдине місце у Вашингтоні, де наш голос зараз чують.

Гучною відповіддю залежність не лікується. Вона зменшується тільки тоді, коли є чим замінити те, що тобі можуть вимкнути.