«Дизельний Мюнхен» Дональда Трампа

Пізно ввечері 9 жовтня (за київським часом) стало відомим, що Путін і Трамп домовились про постачання дизельного пального із РФ.
Американський президент написав, що щойно завершив «надзвичайно успішну дискусію» з Путіним, під час якої було домовлено, що Росія негайно поставить понад 300 тис. тонн дизельного палива на американський та світовий ринки, ще 500 тисяч тонн – протягом листопада, а 1 млн тонн – одразу після цього.

«Крім того, з урахуванням стану своїх дизельних нафтопереробних заводів, Росія потім, у найкоротший термін, поставить 3 млн тонн дизельного палива». Для реалізації цієї угоди Міністерство фінансів США видало генеральну ліцензію, яка дозволяє визначені операції з російським дизельним пальним, зокрема його імпорт до США. За оприлюдненою інформацією, дозвіл діє до квітня 2027 року.

Замість енергетичного перемир’я у війні між Росією і Україною відбулась сепаратна угода між Трампом і Путіним, які обмінялися символічними подарунками. Росія зробила «жест доброї волі» для Трампа – постачання певної партії дизеля в США напередодні виборів до Конгресу США. Трамп дуже сподівається, що це допоможе республіканцям на проміжних виборах до Конгресу США.

В обмін Путін отримав тимчасове зняття санкцій на експорт дизельного пального з РФ. Але головне, що він фактично отримав неофіційний дозвіл продовжувати руйнівні удари по Україні як мінімум найближчі півроку. Тому оборудку між Трампом і Путіним можна назвати «дизельним Мюнхеном» Дональда Трампа.

Забудьте про «пекельні санкції» проти РФ, які дехто очікував до 18 жовтня відповідно закону Ліндсі Грема. Трамп задоволений як дитина, якому російський диктатор подарував цукерку. Путін закинув гачок з дизельною приманкою і Трамп з радістю заковтнув цей гачок.

Проблема цієї угоди для України не лише в тому, що зірвалися майже останні надії на якесь енергетичне перемир’я. Ця угода є пасткою і для відносин між США і Україною. Путін явно хоче підставити Україну перед Трампом. Він розуміє, що Україна продовжить відповідати на російські удари, зокрема буде і продовження атак по російських НПЗ.

І тоді Кремль буде звинувачувати Україну в зриві постачань російського дизелю до США. Економічні і політичні зиски від цієї угоди для Трампа будуть обмеженими і в часі і по реальних наслідках.

Фахівці кажуть, що постачання 300 тисяч тонн дизельного палива на американський ринок якщо і знизить ціну на дизель в США, то мінімально. В США за день споживають 500 тис. тонн дизелю. До речі, США ще є і великим експортером дизельного пального на світові ринки (близько 1,5 млн тонн на тиждень, від 6 до 7 млн на місяць).

Для Трампа є важливим ситуативно-передвиборний і тактичний інформаційно-політичний ефект від цієї угоди. А от путін грає багатоходівку – і в реалізації стратегії своїх відносин з Трампом, і в провокуванні кризи у відносинах сіж США і Україною.

І тому нам треба діяти не на емоціях, а виважено і гнучко. Це не означає припинення ударів по російських НПЗ, але активні контакти з американцями не можна припиняти. Для нас важливий не стільки Трамп, а США, і треба зберігати інституційні відносини з американською стороною.

Потрібно зберігати контакти і в переговорному треку щодо російсько-української війни. Ефективність американського посередництва зараз максимально девальвована, але сваритися з американцями не варто, і цей переговорний трек треба зберігати хоча б на перспективу.

Однак треба думати (разом з європейськими партнерами) про кардинальне оновлення стратегії і тактики мирних переговорів, і можливо про створення нового, або паралельного переговорного майданчику. Але найближчі півроку нам треба сконцентруватися на спротиві Росії (і у війні, і в дипломатичній сфері). Саме від цього залежить і перспектива подальшого відновлення мирних переговорів.