Як встановлювали підозрюваного у вбивстві Ірини Фаріон: деталі

Стали відомі нові подробиці про гучне вбивство мовознавиці Ірини Фаріону липні 2024 року.

Про один з моментів, який вивів слідство на В’ячеслава Зінченка повідомив для ТСН.ua заступник голови Національної поліції — начальник кримінальної поліції Андрій Нєбитов.

«Одне відео стало важливою зачіпкою. Поліцейські кадр за кадром перевіряли масиви відеозаписів і натрапили на підозрілу особу, яка виходить із Брюховицького лісу. У нас не було можливості визначити точну дату та час, оскільки у 2024 році відбувалися віялові відключення електроенергії. І саме цю камеру відеоспостереження неможливо було синхронізувати. Але інтуїція не підвела. Ми «зачепилися» за цю особу. Зіставили це зображення із записом з іншої камери, яка працювала автономно й містила доступні часові параметри й інші відомості, що дозволяли співвідносити окремі епізоди між собою», — повідомив для ТСН.ua генерал Нєбитов.

Та продовжив: «За допомогою приватних та камер «Безпечного міста» оперативники відстежили, як по дорозі він сів у маршрутку. Увагу привернув яскравий принт на футболці. Куди він пішов з цієї маршрутки? Щоб дізнатись це, відпрацювали всі шляхи: перевірили кожну камеру й кожного свідка. Завдання — підтвердити час і зупинку, на якій вийшов молодик, щоб дійти до своєї орендованої квартири (в подальшому встановили, що оренду він оплатив своєю карткою). Простежили шлях з квартири до лісу, у якого десятки входів і виходів — відпрацювали кожен.

Один-єдиний кадр, який оперативник виокремив з потоку відео, став ключем до встановлення підозрюваного. Одна мить, яку не пропустив уважний аналіз. Саме так працюють досвід і знання».

Далі Нєбитов зазначає: «Ми побачили молодика, який виходив з лісу у день вбивства, але вже в панамі й велоокулярах. Хлопець заходив у ліс у футболці та шортах, перевдягався там і йшов на лавку під будинком Фаріон. Потім назад у ліс — і виходив знову у футболці та шортах. Ліс йому був потрібен, щоб змінити одяг. Ми зафіксували на відео, що підозрюваний проходив та вивчав цей шлях декілька днів поспіль. Ми встановили й опитали всіх людей, які того дня бачили Ірину Фаріон, а також молодого чоловіка в одязі з довгим рукавом у липневу спеку. І тут сталося дещо, що можна назвати випадковістю. Один зі свідків заздалегідь сфотографував молодого чоловіка, бо той привернув його увагу своїм виглядом і тим, що постійно сидів на лавці біля під’їзду, наче когось очікував».

За його словами, далі події розвивались так: «Ми звернулися до суспільства з цим фото, але жодної інформації не отримали. Допомогли «ноги оперативника» та уважність і професіоналізм поліцейського, який переглядав звичайні відео з міських камер. Ось ми встановили людину. Але далі треба відповісти на десятки запитань: чи була вона у Львові? Де проживала? Яким був її маршрут? Чи могла вона перебувати біля місця злочину? Що робила до та після нього? Звідки взялася зброя? Що відбувалося з речами? Де могли залишитись сліди? У цій справі було проведено понад 1500 допитів і 92 експертизи. За кожною цифрою стоїть колосальна робота сотень людей: карного розшуку, кримінального аналізу, слідчих, криміналістів, експертів, співробітників СБУ, прокурорів та інших підрозділів, які були залучені до розслідування».

Як уточнює Нєбитов, на оперативниках лежав пошук людини за мінімальною початковою інформацією.

«Вони працювали із місцем злочину, свідками, відео, інформаційними масивами. Кримінальний аналіз допоміг побачити зв’язок між розрізненими фрагментами інформації. Криміналісти та експерти відповідали на питання, які неможливо вирішити лише оперативним шляхом. Слідчі — процесуально закріплювало результати цієї роботи. Оперативна версія мала перетворитися на доказ. Але затримати людину — це лише один етап. Після цього починається не менш складна робота: потрібно довести кожну обставину злочину належними та допустимими доказами. Тому перевіряли буквально все. Зокрема, експерти підтвердили, що чоловік на фотографіях і затриманий — одна й та сама особа. Дослідили біологічні сліди, виявлені на лавці та кріслі біля будинку Ірини Фаріон. Балістична експертиза встановила характеристики зброї та відстань, з якої було зроблено постріл — близько двох метрів. Також встановили, де ця особа купувала одяг для маскування», — розповідає Нєбитов.

За його словами, окремо аналізувалися цифрові сліди, пошукові запити, листування, матеріали, які вивчав затриманий, та інші дані, що мали значення для встановлення мотиву та обставин підготовки злочину.

«У підсумку оперативна версія мала перетворитися на доказову базу, яку вже оцінює суд. 24 липня 2024 року ми вже знали обґрунтовано підозрювану особу. Щоб затримати його, залишалось лише підкріпити ці дані належними доказами та процесуальними діями», — уточнює він.

Резюмуючи, зазначає: «Ми не знали, що чекає нас за дверима. У Дніпрі оперативники встановили будинок, у якому жив підозрюваний. Ми не знали, чи є у квартирі зброя. Не знали, чи замінована вона. Не знали, чи може людина чинити опір або спробувати вчинити самогубство. Тому 24 липня ближче до вечора наші групи реагування були вже готові та чекали сигналу. Затримання вирішили здійснити у світлу пору доби. 25 липня бійці КОРД затримали 18-річного молодика. Від моменту вбивства минуло шість діб. Ми шукали не того, хто був схожий на вбивцю. Ми шукали вбивцю».

Вбивство Ірини Фаріон — що відомо

Мовознавиця та громадська діячка Ірина Фаріон була поранена 19 липня 2024 року у Львові пострілом у голову на вулиці Масарика у Львові. Того ж дня пізно ввечері Ірина Фаріон померла внаслідок поранення.

За декілька днів після цього правоохоронці затримали підозрюваного, яким виявився 18-річний В’ячеслав Зінченко з Дніпра.

Під час одного із судових засідань Зінченко намагався повіситись за допомогою футболки, але судова охорона цьому завадила.

Донька Ірини Фаріон публічно висловлювала вимоги покарати Зінченка довічним позбавленням волі, мати Зінченка висловлювала особисту впевненість, що сина буде виправдано та його відпустять.

Суд першої інстанції визнав 20-річного В’ячеслава Зінченка (суди тривали півтора роки) винним у вбивстві Ірини Фаріон та призначив йому довічне позбавлення волі. Згідно із законодавством, Зінченко має право оскаржити цей вирок у апеляційній та касаційній інстанціях. Він став одним з двох наймолодших українців, засуджених до довічного ув’язнення.