Рубіо заговорив про "глухий кут": Надурак назвав сценарій, який може змінити хід війни

Українські атаки створюють дедалі більше проблем для російської інфраструктури, однак Кремль продовжує удари по Україні та не демонструє готовності завершувати війну. Водночас держсекретар США Марко Рубіо заявив про "глухий кут" у пошуках мирного рішення, на що Володимир Зеленський відповів закликом до рішучіших дій Вашингтона.

Доктор філософських наук, професор Університету Короля Данила Віталій Надурак у розмові з 24 Каналом проаналізував можливості США вплинути на ситуацію та перспективи міжнародних переговорів. Він також пояснив, який небезпечний сценарій може несподівано прискорити завершення війни та чому останні песимістичні прогнози щодо України не враховують усіх обставин.

США мають можливості вивести війну з глухого кута

Через атаки безпілотників та повідомлення про повітряні кулі в Москві обмежували роботу аеропортів Внуково, Шереметьєво й Домодєдово. Протягом ночі та дня майже 400 рейсів не змогли вчасно вилетіти або приземлитися, а чотири спеціальні літаки президентського авіазагону "Росія" також зіткнулися з труднощами під час посадки. Обмеження запроваджували й в інших російських аеропортах, зокрема в Калузі, Саранську та Нижньокамську.

Володимир Зеленський раніше попереджав, що Україна відповідатиме на російські атаки дзеркально. Проте навіть настільки відчутні порушення авіасполучення навряд чи змінять позицію Путіна щодо війни. Надурак сумнівається, що особисті незручності російського диктатора здатні вплинути на його рішення.

Так, політав трошки довше, покатався на своєму літакові, але я не думаю, що персонально на нього це матиме вплив. Ми вже це проходили. Наші різного роду атаки приносять страждання російському народові. Але якщо ми говоримо про Путіна, тобто того, чию думку ми б хотіли найбільше змінити, то це її не змінить. Швидше за все, він хіба що ще більше образиться,
– припустив Надурак.

Останню хвилю російських ударів по Україні професор також схильний пов'язувати з емоційною реакцією Кремля на попередні українські операції. Росія застосовує різні засоби ураження проти українських міст, а її дії дедалі більше нагадують спробу відповісти на болючі для Москви удари.

Водночас значно важливішою для подальшого перебігу війни стала заява Марко Рубіо про відсутність перспектив швидкого врегулювання. Американський держсекретар фактично окреслив два можливі шляхи: дипломатичне рішення або подальшу ескалацію. Однак Надурак вважає, що слова про безвихідь можуть приховувати небажання адміністрації Дональда Трампа застосовувати наявні важелі впливу.

На що мені нагадує заява Рубіо? Вона нагадує виправдання. Часто так є: існує складна проблема, і нам не хочеться нею займатися. І ми кажемо: її неможливо вирішити. Хто цю проблему вирішить? Це така проблема, що її неможливо вирішити. Приблизно щось таке зараз Рубіо і сказав,
– пояснив професор.

Якщо розглядати можливості України та Росії, обидві сторони наразі не мають достатньо сильних інструментів, щоб швидко досягти вирішального перелому. Українські військові демонструють успіхи на окремих напрямках, але ситуація залишається складною. Росія також не здатна власними силами кардинально змінити перебіг війни, хоча покладає великі сподівання на зиму та удари по українській енергетиці.

Натомість Сполучені Штати мають значно ширші можливості впливу на Кремль. Йдеться про посилення економічного тиску, припинення співпраці з Росією та вирішення питань, пов'язаних із використанням Starlink. Саме на такі інструменти звернув увагу Зеленський, коли різко відреагував на заяву Рубіо та закликав Вашингтон до активніших дій.

Не менш показовою стала реакція речника Кремля Дмитра Пєскова. Коментуючи перспективи дипломатичного врегулювання, він пов'язав нинішні російські дії з попередніми українськими операціями та заявами про примус Москви до миру. Надурак побачив у цих словах підтвердження свого припущення, що українські кампанії навесні та влітку зачепили російське керівництво, а нинішні удари можуть бути його відповіддю.

Розширення війни може обернутися поразкою Росії

У заяві Рубіо про "глухий кут" Надурак звернув увагу на згадку про ескалацію, яка може означати поширення військового протистояння за межі України. Росія вже здійснює небезпечні дії щодо європейських країн і НАТО, тому подальше загострення може поставити перед ними питання про безпосередню військову відповідь.

Подібний розвиток подій становив би серйозну загрозу для Європи, однак професор запропонував розглянути й інший можливий наслідок. Якщо дипломатичні зусилля залишатимуться безрезультатними, а Росія продовжить розширювати агресію, до протистояння можуть долучитися нові держави.

Можливо, ескалація на цей момент є цілком реалістичним шляхом завершення цієї війни. Я повторюю цю тезу. Тому що перемовини в глухому куті, тож ескалація з обох сторін, і тут уже хто кого. Але Путін ескалює якраз проти Європи і НАТО,
– зазначив Надурак.

Йдеться про гіпотетичний сценарій, за якого європейські держави відповідатимуть військовими засобами на подальші агресивні дії Росії. Протистояння тоді вже не обмежуватиметься Україною, а російській армії доведеться одночасно протидіяти значно більшій кількості країн.

За таких обставин Кремль буде змушений розподіляти сили та ресурси між кількома фронтами. Це може істотно послабити російські військові можливості й створити умови для іншого завершення війни, ніж компромісна угода, яка не задовольнить жодну зі сторін.

Це реально розпорошить її сили й ослабить Росію. І тоді є велике сподівання, що ця війна завершиться. І не просто завершиться якимось компромісним миром, від якого всі будуть незадоволені, а завершиться поразкою Росії, якої, сподіваюся, прагнуть майже всі наші європейські партнери,
– пояснив професор.

На переконання Надурака, Росія не зможе тривалий час підтримувати інтенсивні бойові дії одночасно проти великої кількості противників. Тому подальші спроби Кремля втягнути Європу у війну можуть мати для самої Росії протилежні наслідки, ніж ті, на які вона розраховує. Водночас професор розглядає це лише як один із можливих сценаріїв, а не як гарантований шлях завершення бойових дій.

Бізнес-домовленості не змінять політику Кремля

Паралельно з обговоренням можливих сценаріїв ескалації тривають дипломатичні контакти між Україною та Сполученими Штатами. Американськими посередниками залишаються Стів Віткофф і Джаред Кушнер, хоча раніше лунали припущення про їхню можливу заміну через незадоволення результатами переговорів.

Надурак звернув увагу, що Віткофф і Кушнер представляють ширше коло людей, які розглядають міжнародні конфлікти насамперед із позиції економічної вигоди. Їхній підхід передбачає укладення контрактів із Росією та створення фінансових стимулів, які нібито мають заохотити Кремль до припинення війни.

Схожу модель американська сторона вже використовувала під час переговорів із Білоруссю. У цих контактах брав участь Джон Коул, який після домовленостей про звільнення білоруських ув'язнених отримав підвищення. Згодом з'явилися повідомлення про можливість застосування подібного підходу до Росії через економічні поступки та нові контракти.

Однак професор сумнівається, що така стратегія насамперед спрямована на досягнення миру. Він припустив, що за дипломатичними ініціативами можуть стояти приватні фінансові інтереси людей, які беруть участь у переговорах.

Оця стратегія Кушнера, яку він і люди навколо нього озвучують, що бізнес є ключовим фактором для відновлення миру, мені здається, це виправдання свого бажання заробити. Вони використовують дипломатію для укладення особистих стосунків,
– припустив Надурак.

Цього тижня з'явилися повідомлення про можливий пошук інвесторів для відновлення газопроводу "Північний потік-2". Кушнер міг обговорювати такі перспективи з представником Кремля Кирилом Дмитрієвим, хоча Німеччина заявляла, що не має планів повертатися до роботи цього газопроводу.

Також обговорювалися можливі економічні інтереси, пов'язані із закордонними активами російського "Лукойлу". Надурак не виключив, що представники американської переговорної команди можуть бути зацікавлені в участі бізнесових груп у подібних проєктах. Він пригадав і попередні переговори Кушнера на Близькому Сході, після яких, попри обмежені дипломатичні результати, той зміг налагодити ділові контакти.

Втім, навіть якщо економічні домовленості будуть вигідними для обох сторін, це не гарантує зміни російської політики щодо України. Протистояння між двома країнами триває значно довше, ніж повномасштабна війна, а спроби Росії заперечити українську державність і національну окремішність мають багатовікову історію.

Він вірить, що, запропонувавши росіянам пару мільярдів, приведе до того, що російська ментальність зміниться і росіяни змінять свій підхід до України, який уже кілька століть триває. Це не купується ні за які гроші, угоди чи "Північні потоки",
– наголосив професор.

Надурак також не поділяє сподівань, що зміна Володимира Путіна автоматично призведе до іншого ставлення Москви до України. Він нагадав про політику попередніх російських керівників, зокрема Бориса Єльцина, який, на його переконання, не сприймав українську незалежність як остаточну реальність. Через це професор скептично оцінює можливість змінити російську політику лише скасуванням санкцій та відновленням економічної співпраці.

Індія та Туреччина можуть посилити тиск на Росію

До пошуку можливих домовленостей щодо війни дедалі активніше долучаються й інші держави. Зокрема, Індія запропонувала ініціативу, яка передбачає обговорення безпеки судноплавства, постачання українського зерна та іншої сільськогосподарської продукції, а також можливого енергетичного перемир'я.

Речник Міністерства закордонних справ України Георгій Тихий згадував і про інші дипломатичні напрямки, які підтримують міжнародні партнери. Серед залучених держав є Єгипет і Туреччина, тоді як Саудівська Аравія продовжує пропонувати свою територію як майданчик для переговорів.

Надурак не очікує, що всі ці країни керуватимуться спільними з Україною політичними цінностями. Проте економічні інтереси можуть стати підставою для активнішої участі в пошуку рішень, адже продовження війни безпосередньо впливає на міжнародну торгівлю та безпеку перевезень.

Я абсолютно не маю жодних підстав думати, що ці країни діють на підставі спільних цінностей. Але спільні інтереси у нас є. Українські продукти потрібні в Африці. Безпечне Чорне море потрібне Туреччині. Індія теж потребує українських продуктів,
– пояснив Надурак.

У довгостроковій перспективі такі інтереси можуть змусити окремі держави активніше впливати на Москву. Якщо продовження російської агресії дедалі сильніше перешкоджатиме торгівлі та реалізації економічних планів, ці країни можуть почати шукати способи тиску на Кремль.

Водночас залишається ризик, що держави, які керуються передусім прагматичними міркуваннями, спробують досягти компромісу за рахунок України. Для них тиск на Київ може здаватися простішим варіантом, ніж конфронтація з Росією, яка продовжує використовувати військові погрози.

Ці групи країн, які ґрунтуються не на цінностях, а на своїх прагматичних інтересах, можуть вирішити, що їм простіше буде тиснути на Україну, бо на Росію страшно. Тому можуть спробувати в цій ситуації, як це Дональд Трамп любив робити раніше, звинувачувати Україну,
– застеріг професор.

Попри такі небезпеки, зацікавленість великих держав у конкретних переговорних ініціативах Надурак оцінює позитивно. Він сподівається, що з часом економічні інтереси Індії, Туреччини та інших країн можуть створити додаткові можливості для впливу на Росію, хоча швидкого результату від цих контактів не очікує.

Українці не стали частіше підтримувати поступки Росії

Останні заяви окремих українських політиків про нібито неминучу поразку України Надурак пропонує зіставляти з реальною ситуацією на фронті та результатами соціологічних досліджень. Останні російські удари по цивільних об'єктах справді створили складну ситуацію, однак одночасно Україна продовжує уражати важливі об'єкти на території Росії та проводити контратакувальні дії.

Цього тижня з'явилися повідомлення, що українські удари вивели з ладу понад половину російських нафтопереробних потужностей. Професор також згадав оцінки територіальних змін за вересень, які свідчать про локальні здобутки українських військових.

Інститут вивчення війни з посиланням на російських воєнкорів повідомляв про українські контратакувальні дії на схід від Слов'янська та Краматорська. Там могли застосовувати тактику, яку раніше використовували на Лиманському напрямку. Йшлося про можливе звільнення окремих населених пунктів, хоча всі результати на момент розмови ще не були підтверджені офіційно.

Надурак не вважає ці події свідченням масштабного українського контрнаступу, але вони також не підтверджують тверджень, що Росія вже забезпечила собі перемогу. Значно більше про реальні настрої суспільства, на його переконання, говорять результати опитувань.

Зокрема, Київський міжнародний інститут соціології зафіксував, що 75% українців допускають можливість переговорів із Росією. У 2025 році таких було 74%, тому суттєвого зростання готовності до переговорів не відбулося, попри посилення російських атак.

Українці за перемовини, але не будь-якою ціною. І кількість українців, які нібито хотіли б зараз перемовин у відповідь на ці жахливі атаки, не зросла. Вона не змінюється. Готовність українців до перемовин була достатньо високою і не виросла,
– пояснив Надурак.

Інші соціологічні дані також не свідчать про різку зміну суспільних настроїв. Приблизно половина респондентів вважають мир важливішим за перемогу, тоді як 41% переконані, що перемога важливіша за будь-який мир. Водночас порівняно з липнем частка прихильників перемоги збільшилася, хоча протягом цього періоду російські атаки по українських містах стали особливо жорстокими.

Готовність витримувати тривалу війну також залишається високою. Серед опитаних 62% заявили, що готові терпіти стільки, скільки буде потрібно, а ще 23% назвали термін від кількох місяців до пів року. У Києві, який регулярно зазнає масованих ударів, частка прихильників тривалого опору з липня до жовтня збільшилася на три відсоткові пункти, хоча така зміна перебуває в межах статистичної похибки.

Водночас кількість українців, які вірять у перемогу, дещо зменшилася. Якщо в липні позитивний результат війни прогнозували 85% респондентів, то тепер 79%. Надурак вважає таку зміну зрозумілою реакцією на погіршення ситуації в повітряній війні, однак застерігає від надмірно песимістичних висновків.

Так, українці знизили на шість відсотків свою віру в перемогу, і це раціонально. Ми не повинні відкидати всі попередні факти, всі інші факти й тільки на якихось останніх новинах ґрунтуючись повністю змінювати свою думку,
– наголосив професор.

Негативні події потрібно враховувати разом з успіхами на інших напрямках. Надурак переконаний, що погіршення ситуації в одному аспекті війни не скасовує українських здобутків на фронті та можливостей послаблювати російську економіку. Тому результати опитувань, на його переконання, не дають підстав стверджувати, що українці масово відмовляються від прагнення перемоги.

Заяви про поразку України можуть мати політичні мотиви

Оцінки ситуації у війні дедалі частіше стають частиною політичних дискусій усередині України. Надурак звернув увагу на заяви народного депутата Олексія Гончаренка та припустив, що їхня тональність може бути пов'язана з бажанням розширити власну електоральну підтримку.

У діяльності політиків, на його переконання, зазвичай поєднуються кілька мотивів. Серед них прагнення розбудовувати державу, бажання здобувати та утримувати владу, а також особисті матеріальні інтереси. За певних обставин одна з цих мотивацій може почати переважати над іншими.

У випадку Гончаренка професор пригадав його попередні ініціативи, які вважав корисними для держави. Однак останнім часом він помічає дедалі більшу орієнтацію депутата на окремі групи виборців, зокрема через активну критику територіальних центрів комплектування.

Водночас Надурак не бачить підтверджень звинуваченням у тому, що подібні заяви можуть бути наслідком російського впливу на народного депутата.

Наразі фактів, які б говорили про те, що він якимось чином є керованим росіянами, немає. Є здогадки, є спекуляції, але фактів для цього немає. Моя версія, принаймні на основі тієї інформації, яка зараз доступна, що просто мотивація боротися за владу перемогла в ньому мотивацію державника,
– припустив професор.

Песимістичні оцінки перспектив України останнім часом з'являються й у міжнародному інформаційному просторі. Росія зацікавлена в тому, щоб її сприймали як сильну сторону конфлікту, і, на переконання Надурака, намагається змінювати настрої іноземної аудиторії на свою користь.

Проте подібні думки висловлюють не лише відверто проросійські політики. Наприклад, колишній представник НАТО в Москві Джон Лаф, який загалом підтримує Україну, припустив, що Путін має підстави вважати себе переможцем. При цьому сам аналітик наголошував на необхідності активнішої допомоги Україні.

Серед інших прикладів Надурак згадав заяви прем'єр-міністра Словаччини Роберта Фіцо та популярне відео представника Чиказького університету під назвою "Чому Україна приречена?". Відео набрало приблизно мільйон переглядів, хоча наведені в ньому аргументи професор вважає слабкими.

Поширення таких оцінок може пояснюватися як цілеспрямованими російськими інформаційними зусиллями, так і особливостями людського сприйняття. Після особливо жорстоких ударів по українських містах люди можуть переоцінювати значення останніх негативних подій, не враховуючи інших чинників, які впливають на перебіг війни.

Коли трапляється якась подія, як зараз ці жахливі удари по Україні, по цивільних об'єктах, люди схильні надавати цій новій інформації занадто багато ваги. Їх як гойдалку хитає то в один, то в інший бік. Якщо трапляється якийсь новий факт, його треба додавати до всіх попередніх фактів, а не повністю свої висновки на ньому ґрунтувати,
– наголосив Надурак.

Професор згадав так званий байєсівський підхід, який передбачає оновлення оцінок з урахуванням усієї доступної інформації. Російські удари по українських містах потрібно аналізувати разом із ситуацією на лінії фронту та можливостями України атакувати російські об'єкти. Оскільки такого принципу дотримуються не всі, коливання оцінок війни можуть тривати і серед українців, і серед міжнародних партнерів.

Непередбачувана криза може змінити перебіг війни

Навіть ретельний аналіз військових, політичних та економічних обставин не дозволяє передбачити всі можливі сценарії війни. Надурак звернув увагу на так званих "чорних лебедів" – несподівані події, які здатні суттєво вплинути на ситуацію та змінити попередні прогнози.

Одним із гіпотетичних прикладів професор назвав можливе масштабне поширення чуми в Росії, повідомлення про яку останнім часом викликали занепокоєння. Водночас підтвердженого спалаху захворювання не було, а сам Надурак наголосив, що розглядає винятково уявний сценарій.

Поширення небезпечної інфекції могло б створити серйозні проблеми не лише для Росії, оскільки захворювання не зупиняються на державних кордонах. Проте масштабна непередбачувана криза, якщо вона виникне, теоретично здатна вплинути на можливості країни продовжувати війну.

Такий "чорний лебідь", безумовно, може всю архітектуру війни змінити і привести до неочікуваних результатів. Не знаю, чи цей "чорний лебідь" щось змінить у Росії, але гіпотетично такі речі можуть траплятися і в будь-який момент змінити ситуацію в зовсім несподіваний бік,
– припустив Надурак.

У Росії вже заявляли, що епідемії немає, а приблизно 200 людей, яких перевіряли після повідомлень про можливий інцидент, не мають підтвердженого захворювання. Надурак не прогнозує появи чуми чи її впливу на бойові дії, але допускає, що в майбутньому можуть виникнути інші непередбачувані обставини, здатні змінити звичні сценарії розвитку війни.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.

"Ескалація як шлях до миру, бізнес-плани Кушнера та чорний лебідь для Росії": дивіться відео