«Послання Трампа Україні тепер абсолютно зрозуміле»: жерналістка пояснила, чого домагається президент США

За останні 72 години Дональд Трамп відкинув будь-яку видимість пристойності, перекреслив кілька десятиліть американської політики та підірвав результати власних дипломатичних зусиль за останні 18 місяців. Про це пише американська історикиня, письменниця та журналістка Енн Епплбом у матеріалі для The Atlantic.

Трамп скасував санкції на імпорт російського дизельного пального,порушивши букву й дух законів, які сам підписував. Він пригрозив припинити обмін розвідувальними даними з Україною, якщо вона не погодиться припинити удари по російських нафтопереробних заводах. Таким чином, він вимагає від Києва відмовитися від своєї найефективнішої зброї, не вимагаючи нічого натомість від Росії.

Він не засудив російські атаки на українські електростанції та заводи, навіть ті, що належать американським компаніям. Він не висловив співчуттів у зв'язку з нещодавньою загибеллю українських дітей унаслідок російських бомбардувань.

Він неодноразово брехав.

Трамп заявив, що Україна та Росіядомовилися про «енергетичне перемир'я». Це оголошення стало несподіванкою для українців, а росіяни в будь-якому разі одразу ж порушили його, завдавши удару по електростанції в Харкові лише за кілька годин.

Він звинуватив Україну в блокуванні переговорів, хоча насправді українці неодноразово пропонували припинити вогонь, тоді як Росія жодного разу не погодилася ані на перемир'я, ані на будь-які змістовні переговори.

Він назвав демократично обраного президента України перешкодою для переговорів і заявив, що той має залишити посаду.

Але в п'ятницю, перш ніж ухвалити ці нові рішення, Трамп провів чергову тривалу й дружню телефонну розмову з російським диктатором, який насправді міг би завершити війну вже сьогодні.

Усе, що потрібно зробити Владіміру Путіну, — наказати своїм солдатам припинити воювати. І тоді війна закінчиться.

Українці не можуть припинити боротьбу, адже якщо вони це зроблять, їхню країну завоюють, а вони самі зазнають долі жителів окупованих територій: убивства лідерів, викрадення дітей, репресії та концентраційні табори для решти населення.

Якщо Трамп це розуміє, то йому просто байдуже.

Президент США натякнув, що мета його нової політики —знизити ціни на пальне для американців.

Можливо, він хоче переконати виборців, що причиною високих цін є Україна, а не його власна війна проти Ірану, яку він розпочав за власним вибором.

Але цього пояснення недостатньо, щоб виправдати настільки радикальні дії. Обсяги пального, які Росія може експортувати, надто малі, вплив на ціни — надто незначний, а сама ця версія подій з'явилася надто пізно, щоб вплинути на результати виборів.

Натомість усе це виглядає зовсім інакше: як раптова, відчайдушна спроба змусити Україну капітулювати та врятувати російську економіку.

Можливо, мета полягає в тому, щоб нарешті завершити численні бізнесові угоди, які, як відомо, росіяни обговорювали з американськими переговорниками та іншими людьми з оточення Трампа.

Серед них — домовленості щодо газопроводів «Північний потік», видобутку корисних копалин в Арктиці, російських активів, заморожених у європейських банках, та багато іншого.

Від початку другого президентського терміну Трампа американські союзники в Європі та інших регіонах намагалися пояснити йому значення цієї війни та загрозу, яку Росія становить для миру й добробуту в Європі, на Близькому Сході та в Африці.

Тепер схоже, що їхні зусилля зазнали невдачі, а Трамп піддався своїм давнім інстинктам і став на бік Путіна.

Які висновки вони з цього зроблять?

Перший і найочевидніший: не покладайтеся на Сполучені Штати.

Америка тепер — примхлива й непередбачувана держава, чия зовнішня політика, що формувалася десятиліттями, може імпульсивно змінитися буквально за один день.

США багато років запроваджували санкції проти Росії, а тепер раптом, за примхою президента, припинили це робити.

Ще один висновок: диктатори отримують у Вашингтоні Трампа краще ставлення, ніж демократично обрані лідери.

Канада є значно надійнішим енергетичним партнером США, ніж Росія, проте Трамп не намагався покращити відносини з канадським урядом.

У разі краху або капітуляції України європейська безпека опиниться під безпосередньою загрозою. Однак Трамп дослухається до Москви, а не до Берліна чи Лондона.

Ще один урок: цю адміністрацію можна купити.

Кілька днів тому The New York Times повідомила, що в межах мирних переговорів між США та Росією активи російської компанії «Лукойл» незабаром можуть придбати учасники бізнес-консорціуму, до якого входять близькосхідні партнери двох головних переговорників Трампа щодо України — Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа, а також доньки Трампа Іванки й сина Віткоффа.

Представник адміністрації підтвердив The New York Times, що Кушнер і Віткофф брали участь в обговореннях щодо «Лукойлу», хоча доказів того, що вони особисто отримають від цього вигоду, немає.

Запропоновані угоди щодо трубопроводів, корисних копалин і заморожених активів також залишаються на столі переговорів.

Навіть якщо жодну з них так і не буде укладено, сам факт того, що переговорники Трампа обговорюють такі можливості, дає російському режиму підстави вважати, що він може безкарно продовжувати війну.

Водночас демократії можуть співпрацювати й без американського президента.

Україна продовжить боротьбу і, ймовірно, продовжить завдавати ударів по російських нафтопереробних заводах завдяки підтримці друзів у Європі та за її межами.

Французька розвідка, німецьке озброєння, масштабні пакети допомоги зі Скандинавії, Польщі та інших країн сприятимуть цьому.

Усім іншим також варто взяти це до уваги.

Протягом останніх кількох років європейці, канадці та демократичні держави Тихоокеанського регіону поглиблювали торговельні й безпекові зв'язки між собою, а також з Індією та Латинською Америкою.

Тепер вони отримали ще одну причину зміцнювати ці зв'язки.

Відносини між Трампом і Росією залишаються тісними, важливими й дуже дивними.

Зрештою Трамп завжди переймає російську точку зору, незалежно від того, хто керує Росією.

Від своєї першої поїздки до Москви у 1987 році, коли ще існував Радянський Союз, він голосно повторював російську пропаганду та відтворював російські наративи.

Повернувшись із тієї поїздки, він розмістив у трьох газетах рекламні статті на цілу шпальту, в яких критикував американські союзи в Європі та Азії.

Майже 40 років він говорить практично те саме.

Він змінював свою думку щодо абортів і криптовалют, у різні періоди підтримував різні політичні партії. Але його неприязнь до демократичних союзників Америки та прихильність до Росії залишалися напрочуд незмінними.

Він продовжує дотримуватися цих поглядів усупереч позиції американських військових і розвідки, а також більшості громадян країни та членів Конгресу.

Одразу після заяви Трампа щодо дизельного пального та його висловлювань про Володимира Зеленського група конгресменів і сенаторів США від обох партій розкритикувала угоду та пообіцяла домогтися її скасування.

Генерал ВПС США Алексус Гринкевич, найвищий за рангом американський військовий у Європі та верховний головнокомандувач Об'єднаних збройних сил НАТО в Європі — посаду, яку завжди обіймає американець, — звернувся до Росії із зовсім іншим посланням.

Виступаючи на безпековій конференції у Варшаві, Гринкевич заявив, що будь-яка атака на НАТО, якої тепер багато хто справді побоюється, зустріне нищівну відсіч.

«Ми зупинимо атаку й позбавимо їх можливості досягти своїх цілей, якими б вони не були. Коротко кажучи, ми зробимо так, щоб будь-який напад на будь-якого союзника виявився абсолютно марним».

Він дав зрозуміти, що відповідь передбачатиме масштабні удари у відповідь по «всьому без винятку, що забезпечує, підтримує та контролює» сили агресора.

Саме така риторика, якби вона лунала також із Білого дому, могла б стримати Росію від розширення нинішньої кампанії диверсій і кібератак у Європі, від подальшої допомоги Ірану або від скоєння воєнних злочинів в Україні.

Але цей президент категорично відмовляється говорити такою мовою.

І на цьому етапі, вочевидь, ясно, що він ніколи цього не зробить.