Справа не в дизелі: що насправді стоїть за різким розворотом політики Трампа щодо України – The Atlantic

За останні 72 години президент США Дональд Трамп різко змінив підхід до війни Росії проти України. Він послабив обмеження на імпорт російського дизеля, почав тиснути на Київ через удари по російських НПЗ та дедалі жорсткіше критикувати українське керівництво.

Автори аналізу The Atlantic припускають, що пояснення Білого дому про необхідність знизити ціни на пальне для американців не повністю пояснює такий розворот.

Дизель може бути лише приводом

Трамп пояснював рішення щодо російського дизеля необхідністю збільшити пропозицію пального та знизити ціни для американців.

Проте автор матеріалу ставить під сумнів, що цього достатньо для пояснення такого масштабного політичного повороту. За його оцінкою, потенційні обсяги російських поставок занадто малі, щоб суттєво змінити ситуацію на американському ринку.

Він також припускає, що Білий дім може намагатися перекласти частину відповідальності за високі ціни на пальне на Україну та її удари по російських НПЗ, а не на наслідки війни США з Іраном.

Сам Зеленський уже заявляв, що зростання цін на дизель, на його думку, пов’язане насамперед із блокуванням Ормузької протоки, а не з українськими атаками на російську паливну інфраструктуру.

Головна версія — змусити Україну погодитися на угоду

Автор аналізу вважає, що останні рішення Вашингтона більше схожі на спробу посилити тиск саме на Київ.

США вимагають від України припинити удари по російських нафтопереробних заводах — одному з найефективніших інструментів тиску на російську економіку. Водночас, як наголошується в матеріалі, від Москви аналогічних поступок поки не вимагають.

За даними ЗМІ, Києву також дали зрозуміти, що продовження атак на НПЗ може мати наслідки для обміну американськими розвідданими.

Паралельно Трамп оголосив про «енергетичне перемир’я» між Росією та Україною, хоча в Києві заявили, що така заява стала для них несподіванкою. Після цього Росія продовжила атакувати українські енергетичні об’єкти.

Тому автор припускає, що кінцевою метою може бути не стільки стабілізація цін на пальне, скільки спроба швидко підштовхнути Україну до угоди на умовах, вигідних Москві.

За переговорами можуть стояти великі бізнес-інтереси

Ще одна ключова версія стосується майбутніх економічних домовленостей між США та Росією.

У матеріалі нагадують, що російські та американські представники вже обговорювали низку потенційно великих проєктів. Серед них — майбутнє газопроводу «Північний потік», видобуток корисних копалин в Арктиці, використання заморожених російських активів у Європі та інші домовленості.

Окремо The New York Times повідомляла про переговори щодо активів російського «Лукойлу». Йшлося про можливу участь консорціуму, пов’язаного з бізнес-партнерами людей з оточення американських переговорників Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа.

Водночас доказів того, що самі Кушнер чи Віткофф могли б отримати особисту фінансову вигоду від такої угоди, немає.

Автор вважає, що навіть саме існування подібних переговорів може створювати для Кремля стимул затягувати війну в очікуванні вигідніших економічних домовленостей із Вашингтоном.

Це може бути не раптовий поворот

Автор матеріалу також звертає увагу на те, що нинішня позиція Трампа щодо Росії може бути не настільки несподіваною, як здається.

Він проводить паралель із позицією Трампа ще з кінця 1980-х років. Після поїздки до Москви 1987 року майбутній президент США публічно критикував американські союзи в Європі та Азії.

За наступні десятиліття Трамп неодноразово змінював погляди на внутрішню політику США, однак його скепсис щодо традиційних союзників Вашингтона та прагнення до діалогу з Москвою залишалися значно стабільнішими.

Саме тому автор вважає, що нинішній курс може бути не короткостроковою реакцією на ціни на пальне, а продовженням давно сформованого підходу Трампа до Росії.

Що це означає для Європи

Якщо цей курс збережеться, європейським країнам доведеться дедалі менше розраховувати на стабільність американської політики, йдеться в матеріалі.

Україна водночас продовжує отримувати значну підтримку від Європи — зброю, фінансування, розвіддані та інші ресурси. Франція, Німеччина, країни Скандинавії, Польща та інші держави вже посилюють свою роль у підтримці Києва.

Автор вважає, що останні кроки Трампа можуть лише прискорити зближення європейських країн між собою, а також із Канадою та демократіями Азійсько-Тихоокеанського регіону.

У самих США з Трампом згодні не всі

Водночас розворот Білого дому не означає, що вся американська влада підтримує такий підхід.

Після рішення щодо російського дизеля та нових заяв Трампа про Зеленського низка сенаторів і конгресменів від обох партій виступили проти цієї політики.

Іншу позицію публічно висловив і головнокомандувач сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич. Він заявив, що будь-який напад на країну Альянсу отримає жорстку відповідь.

Раніше видання Financial Times повідомило, що США попередили європейські країни про можливість припинення продажу американської зброї Україні через механізми НАТО, якщо українські військові продовжать атакувати російські НПЗ.