The Guardian: Путін відкрив другий фронт проти Європи: хто став головною мішенню Кремля

Росія розраховує, що європейські країни не зможуть тривалий час протистояти її намірам продовжувати війну проти України.

Тому Європі необхідно посилювати допомогу Києву, а центральну роль у цих зусиллях, на думку історика та політичного оглядача Тімоті Гартона Еша, відіграє Німеччина. Про це він написав у колонці для The Guardian.

Історик зазначив, що диктатор Путін посилює не лише безпосередній тиск на Україну, а й веде проти європейських держав тіньову війну. За його словами, головна мета Москви — «зламати європейську підтримку України, щоб підкорити її, оскільки вважає це життєво важливим для майбутнього Росії та свого власного».

«Європа має якнайкраще підготуватися до захисту від будь-яких гібридних атак, але центральним напрямком нашої відповіді має стати подвоєння підтримки України.

Україна — головна мета Путіна. Саме там, і лише там, а не в сутичці тисяч гібридних ударів, путінська Росія може бути в значущому сенсі переможена й стримана», — наголосив автор.

На думку Еша, нині провідне місце в європейських зусиллях із підтримки України посідає Німеччина, яка, за його оцінкою, робить «саме те, що повинна».

Від початку повномасштабного російського вторгнення 2022 року Німеччина стала найбільшим донором України серед країн, за винятком США. Як свідчать дані Кільського інституту підтримки України, обсяги переданої нею зброї та іншої допомоги вдвічі перевищують відповідні показники Великої Британії та Франції.

Зокрема, Німеччина надала 19 таких систем, серед яких п’ять комплексів Patriot, — на дві більше, ніж Сполучені Штати.

Водночас Берлін нарощує власні оборонні витрати. За останніми прогнозами Міністерства фінансів Німеччини, у 2028 році вони можуть сягнути 154 млрд євро. Ця сума приблизно дорівнює загальним прогнозованим військовим витратам Росії на поточний рік.

Окремо Еш наголосив на важливості політичної рішучості. Як приклад він навів дії канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, який увечері 3 жовтня, у 36-ту річницю об’єднання країни, вирушив потягом до України. Разом із ним приїхала численна делегація, до складу якої увійшли представники оборонної промисловості.

«Це також питання політичної волі. Канцлер Фрідріх Мерц продемонстрував цю волю, вирушивши поїздом із Німеччини до України ввечері 3 жовтня, у 36-ту річницю об’єднання Німеччини, у супроводі численної делегації, до якої входили лідери оборонної промисловості.

Російські удари по цивільних об’єктах у центрі Києва, зокрема по мостах через Дніпро, не припинилися цього дня», — зазначив автор.

Розглядаючи історичний контекст, Еш нагадав, що в минулому Німеччина була однією з провідних світових держав, чиї дії значною мірою сприяли російській експансії. Серед прикладів він згадав пакт Гітлера — Сталіна 1939 року.

Водночас історик зауважив, що Німеччина також становила для Росії серйозну загрозу. Під час Першої та Другої світових воєн частина українських націоналістів розглядала протистояння між Німеччиною та Росією як можливість здобути незалежність України.

Однак, як підкреслив Еш, ці сподівання зрештою обернулися «колоніалізмом імперської Німеччини в першому випадку та геноцидним фашизмом Гітлера у другому».

Нині, за словами історика, роль Німеччини змінилася.

«Тепер Німеччина дійсно залучена, ціною певних витрат і ризиків для себе, до боротьби за суверенітет України», — зазначив він.

Водночас Еш порушив питання, як довго Німеччина та інші європейські держави будуть готові допомагати Україні та на які витрати заради цього погодяться.

Саме активна участь Берліна в підтримці Києва, на думку автора, робить Німеччину однією з головних цілей гібридної війни Росії. Серед таких дій він назвав інцидент із безпілотниками в аеропорту Лейпцига, погрози на адресу керівників оборонних підприємств, а також таємне політичне втручання та поширення дезінформації.