Трамп як ППО для НПЗ Путіна: чому "миротворець" захищає агресора й погрожує Україні

Одного подарунка Путіну виявилося замало. Після послаблення санкцій на російський дизель Дональд Трамп узявся забезпечувати спокій підприємствам, які його виробляють. Цього разу — під вивіскою "енергетичного перемир'я". Назва обіцяє українцям перепочинок від обстрілів, але її зміст насамперед відповідає інтересам російської нафтопереробки.

Як повідомило Axios із посиланням на представника Білого дому, оголошена Трампом ініціатива передбачає спочатку лише припинення взаємних ударів по нафтопереробних заводах. Тут варто нагадати: Україна має лише один НПЗ, який після неодноразових російських атак не працює на повну потужність. Росія ж має розгалужену мережу таких підприємств. Домовленість щодо електростанцій та електромереж — саме того, захисту чого потребує Україна перед зимою, — Вашингтон залишає на можливий наступний етап. Спочатку спокій для російських заводів, потім — розмова про українське світло.

Москва тим часом ще обмірковує пропозицію, а Трамп уже очікує її виконання від Зеленського. Після оголошення американського президента російські війська вдарили по Харківській ТЕЦ-5. Та роздратування Білого дому викликають саме українські атаки на російські НПЗ: там попереджають, що вони шкодять відносинам Зеленського з Трампом.

До політичних вимог додаються й погрози. США погрожують припинити обмін розвідданими та закупівлі американської зброї через PURL, домагаючись зупинки ударів по російській енергетиці.

За такої послідовності кроків американське посередництво дедалі більше нагадує захист інтересів агресора: Росія отримує санкційне послаблення, а від України вимагають відмовитися від ударів, не забезпечивши припинення атак на її електростанції. Фокус з'ясовував, чому Вашингтон тисне на Київ, яку ціну може мати згода на запропоноване перемир'я та як Україні відстояти свої умови.

Не про дизель: що Трамп отримує від домовленостей із Москвою

Директор Центру міжнародних досліджень, доцент кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова Володимир Дубовик у коментарі Фокусу вважає, що значення дизельної домовленості виходить далеко за межі постачання пального.

"Перш за все, звісно, все це насправді не про дизель. Оскільки це не така вже велика кількість, і все одно ще не ясно, чи Росія буде здатна це постачати", — зазначає він.

Експерт пов'язує рішення Трампа з проміжними виборами у США 3 листопада. Навіть якщо пальне не подешевшає, президент зможе демонструвати турботу про фінансові проблеми американців, а відповідальність за відсутність результату перекласти на когось іншого — наприклад, на Україну. Критику демократів він також може використати на свою користь: звинуватити опонентів у політизації питання й згуртувати прихильників.

Водночас Дубовик бачить у цих рішеннях і ширшу зміну американської політики.

"Трамп ніколи не позбувся симпатій до Москви та Путіна, завжди думав про потенційне зближення з Росією. Війна йому певною мірою заважала це зробити. Але зараз, схоже, він вирішив відсторонитися від так званого "мирного процесу" та почати поглиблення співпраці з Москвою навіть за умови російської навали проти України, що триває", — говорить експерт.

Таку траєкторію він оцінює як негативну для України й наголошує на необхідності шукати способи реагування. Одним із прикладів Дубовик називає пропозицію Зеленського щодо виборів за умови 60-денного перемир'я.

"Треба пристосовуватись та думати, як на це все реагувати. Пропозиція Зеленського про варіант перемир'я на 60 днів і проведення виборів — якраз такий приклад креативної реакції. Подивимось, чи щось із цього вийде", — зазначає Дубовик.

Путін як рольова модель: чому Трамп тисне на Київ

Схильність Дональда Трампа йти назустріч Москві, а поступок вимагати від Києва політолог Ігор Рейтерович пов'язує з його уявленнями про силу та особистим ставленням до лідерів двох країн.

"По-перше, він сприймає Росію примітивно: у них багато сили, грошей, є ядерна зброя — з ними треба рахуватися. По-друге, я думаю, він особисто поважає Путіна значно більше, ніж Зеленського. Для нього Путін — рольова модель. Він і сам був би не проти мати такий вплив на ухвалення рішень, фактично бути диктатором", — говорить Рейтерович у коментарі Фокусу.

На його думку, росіяни краще знають больові точки Трампа й уміло використовують його інтерес до великих грошей та бажання продемонструвати результат перед виборами. Енергетичну домовленість Москва могла представити як допомогу американському президенту в його електоральних справах. Україна ж, вважає політолог, від початку недостатньо врахувала особливості спілкування з Трампом.

Рейтерович називає дві можливі мотивації нинішніх рішень президента США: спробу покращити становище республіканців перед виборами або переважання особистих фінансових інтересів над політичними перспективами. Другу версію він пов'язує з припущенням, що Трамп уже готується до складної другої половини президентства, коли доведеться протистояти спробам імпічменту.

Для тиску на Україну Вашингтон має конкретні інструменти — закупівлі американської зброї через PURL та обмін розвідданими.

"Якщо вони справді телефонували й говорили, що припинять ці постачання, це дуже неприємно. Плюс розвіддані, якими Сполучені Штати можуть перестати ділитися з Україною. Це виглядатиме дуже фантасмагорично, тому що відносно нещодавно той самий Рубіо говорив, що США надають Україні розвіддані саме для ударів по НПЗ. Вважав це нормальною історією, але тепер у Трампа концепція змінилася", — зазначає експерт.

Ще один важіль — публічне перекладання на Україну відповідальності за високі ціни на пальне для американських фермерів. Рейтерович відкидає цей аргумент, але наголошує, що Трамп уже ввів його в публічну дискусію. Окремим ризиком залишається Starlink, хоча участь інших країн у закупівлі терміналів та оплаті послуг дає їм підстави вимагати виконання бізнесових зобов'язань.

Тому важливою буде позиція Європи: чи готова вона наполягати на рівноцінності домовленостей. Політолог вважає, що запропонований формат дає Трампу короткострокову передвиборчу вигоду, тоді як Росія зберігає можливість атакувати українську енергетику.

"Інструменти тиску в них є, але й нам є чим відповідати. Треба обережно, але активно проводити кампанію, пояснюючи, що це підігравання країні-агресору. Американські сенатори вже висловили тезу, що йдеться про фінансування російської агресії американськими доларами. Це неприпустима історія, з якою треба закінчувати", — продовжує Рейтерович.

Він звертає увагу на спротив усередині Республіканської партії та позицію Кіта Келлога, який підтримує продовження ударів по російських НПЗ як засобу примусити Москву до завершення війни. Проте питання — чи дослухатиметься Трамп. Політичні процедури проти президента до виборів Рейтерович вважає малоймовірними.

Змінити поведінку Трампа, за його оцінкою, можуть внутрішній тиск, виборчі проблеми та протидія сенаторів дизельній домовленості. Україні ж варто підвищувати політичну ціну його рішень.

"Будь-який удар по Україні, будь-який приліт тепер можна подавати як відповідальність, зокрема, і Трампа, який фактично підіграв Росії та дав їй можливість продовжувати те, що вона робить", — вважає політолог.

Як відповісти Вашингтону й не поглибити конфлікт

Експерт-міжнародник, кандидат політичних наук Богдан Ференс порівнює нинішнє загострення з конфліктом в Овальному кабінеті. На його думку, вихід суперечностей у публічну площину свідчить, що непублічні переговори не дали результату, який Трамп хотів продемонструвати перед виборами. Звідси — звинувачення Зеленського у втрачених можливостях завершити війну.

Водночас Ференс застерігає від відповіді в такому самому різкому стилі: це може поглибити конфлікт, тоді як Україна залишається залежною від американської зброї, розвідданих та інших послуг.

"Ми могли б собі це дозволити, якби не були залежні від Сполучених Штатів: від їхньої зброї, яку закуповують за кошти європейських платників податків, від розвідданих і багато чого іншого. Той самий Starlink — хоча деякі експерти припускають, що його нам усе-таки не відключать. Але, знову ж таки, хто знає. Американські гірки, зміна позицій — це вже даність, із якою потрібно працювати", — говорить він у коментарі Фокусу.

Україна знову опинилася всередині американської партійної боротьби. Тому Ференс радить за потреби витримувати паузу та конструктивно реагувати на ініціативи деескалації, водночас наполягаючи на захисті українських інтересів.

"Ці зусилля потрібно реалізовувати практичними кроками, але не коштом жертовності України", — наголошує експерт.

Європейська підтримка, за його оцінкою, посилює Київ насамперед завдяки стабільному фінансуванню оборони. Однак різкого збільшення допомоги, яке кардинально змінить переговорні позиції України, він не очікує. Відносини зі США та внутрішньополітичні труднощі ключових держав, зокрема Німеччини, обмежують можливості партнерів. Радше вони продовжуватимуть виконувати раніше погоджені зобов'язання.

Не варто, на думку Ференса, розраховувати й на швидкий результат можливого імпічменту після виборів. Трамп може використати протистояння з демократами для мобілізації прихильників.

"Трамп усе одно використовуватиме це у своїй кампанії для мобілізації електорату. Мовляв: бачите, я роблю добре американцям, а демократи знову хочуть мені все зламати", — припускає він.

Експерт нагадує, що процеси проти Трампа за президентства Байдена не зупинили його повернення до влади. Тому нове протистояння він вважає радше політичною кампанією з непевним результатом — особливо з огляду на те, що після проміжних виборів у США фактично починається наступна президентська кампанія.