Продюсер Олексій Гончаренко: про Threads-скандал із Завадюком та чого не вистачає новій “Фабриці зірок”

Продюсер трьох легендарних сезонів “Фабрики зірок” на Новому каналі (другий, третій та суперфінал) Олексій Гончаренко наробив галасу у Threads, обмінявшись люб’язностями із творцем сучасної адаптації "Фабрики зірок" на Sweet TV Володимиром Завадюком. 

В інтерв’ю для Коротко про Олексій Гончаренко розповів, чого не вистачає новій "Фабриці", чи зверталася нова команда до нього за порадами та чи варто взагалі сьогодні робити адаптації старих телевізійних форматів.

"Вважаю великою помилкою відмову від зіркового будинку"

- Як сприйняли новину про повернення "Фабрики зірок" в Україні?

- Вважаю, що повернення “Фабрики зірок” - це суперкруто. Зараз важливо підтримати талановиту, креативну українську молодь. В Україні потрібні такі шоу, вони дають шанс молоді, тому що економічна ситуація просто жахлива. І без підтримки таких шоу зараз масштабуватися неможливо. Так, звісно, можна співати в TikTok, але це певний рівень, з якого на свої сольні концерти ти можеш не вийти ніколи. Я вважаю, що це супермісія. І те, що є команда, яка в такий буремний час знайшла в собі сили, а головне - інвестиції для цього, є супершляхетним.

- Нинішню "Фабрику" називають новою ерою легендарного проєкту. На вашу думку, де проходить межа між оновленням формату і втратою його ДНК?

- Я розумію всі закони маркетингу, що треба якось назвати. Проте я думаю, що називати, як на мене, так пафосно ще нічого. Не сказавши гоп... Все ж таки я вважаю так! Це моя така логіка, хоча маркетологи зі мною можуть не погодитись. Я люблю спочатку викликати цей вау-ефект, щоб він відбувся, а потім казати, що це “ера”, “головне шоу” осені, зими, весни і літа. Я знаю Володимира Завадюка, він любить висловлювання. Він надає їм велику цінність і переконаний, що головне - сказати це першим. Люди джерело забудуть, а інформація залишиться і післясмак.

- Що, на ваш погляд, обов’язково мало залишитися від "Фабрики" минулих років?

- Звісно, що пройшло дуже багато років, більше 15 років. Зараз цей формат, якщо я не помиляюсь, успішний тільки у Франції. Змінилось докорінно все. TikTok все змінив. Сьогодні абсолютно інший шлях на екран. Тепер на кухні людина може сісти і стати зіркою, і не треба проходити всі ті кола пекла. Змінилась повністю роль продюсера, зараз він не настільки важливий, він просто менеджер, який допомагає і радить, але це вже не той Карабас-Барабас, який вирішував за артиста все. Рік чи два артист міг взагалі бути повністю німим, глухим, і ніхто не питав взагалі його думки. Зараз абсолютно не так. Зараз дуже важливо бути персоною, мати свої погляди, свої смаки, спілкуватись з аудиторією, і взагалі краще писати свою музику. Звісно, що і формат вимагав карколомних докорінних змін. За старими принципами, рецептами цей "борщ" вже не звариш точно.

Тому зміни необхідні. Насправді ця команда нова дуже зухвала і сміливо пішла на ці зміни. Але тут важливо - знайти, не втратити головні складові формату, як то кажуть, його ДНК. Тут важливо різати, як то кажуть, але різати обережно, щоб не вирізати серце, легені і нирки.

Я писав у мережі, що вважаю великою помилкою відмову від того зіркового будинку, як ми називали. Можна називати це академією, але дуже важливо, щоб фабриканти жили разом, щоб була реаліті-частина. Це не тільки для того, щоб у них були романи і щоб там були "трикутники" і "багатокутники", а особливо для того, щоб вони весь час були зосереджені на матеріалі, на тому, що вони роблять, як вони роблять, щоб з ними працювали педагоги. 

Ми знімали 6 днів на тиждень. І це була абсолютно цілодобова робота. І звісно, тоді вони приходили на концерт вже з бекграундом глибоким. І, по-перше, ми демонстрували це глядачам - це було, щоб говорили, обговорювали. Звісно, там були і помилки, там були і конфлікти - в основному творчі. І тоді - тиждень до тижня - відбувалась трансформація. Тому відмову від цієї реаліті-частини, я вважаю, вразливою. І зараз візитівки нам розповідають про життя учасників і їх творчість, але це вже переходить на такий більше схожий на відбірковий конкурс "Євробачення", коли є талановиті артисти, які тиждень за тижнем співають нові пісні. Це теж цікаво, це теж може бути, але я вважаю, що саме той елемент дуже важливо було залишити.

- Чи зверталася до вас команда нової "Фабрики" за консультацією чи порадою?

- Ні, мені не пропонували, порад моїх не питали. Я думаю, що Володимир Завадюк - він досвідчений продюсер, він сам все знає. Ми з ним зустрічалися, єдине, що ми просто поговорили про формат, про мій досвід, я йому трішки розповів. Але я розумію, що він сам дуже вірить в свої сили і у свій професіоналізм і в те, що він знає, як це робити, тому йому мої поради не потрібні. 

- Можливо, вам пропонували долучитися як члену журі чи в іншій ролі?

- Ні, ні в якій ролі мене не запрошували. Володимир хоче повторити успіх “Фабрики зірок-3”, а це єдине талант-шоу, фінал якого проходив двома аншлагами в Палаці спорту. Тому це зухвалий, сміливий челлендж для команди Завадюка, чи зберуть вони оголошені два Палаци. Мене Володимир запросив, і я з задоволенням прийду. 

- Зараз багато легендарних українських форматів повертають, переосмислюють і адаптують під нову аудиторію. Як ви загалом ставитеся до такого тренду - повертати старі хіти замість створювати абсолютно нові формати? Це можливість зберегти телевізійну спадщину чи ознака дефіциту нових ідей?

- Повертаються старі формати через те, що все у нас - економічна фінансова криза. І канали, і платформи зараз дуже-дуже бояться ризикувати, вони хочуть гарантованого успіху. Гарантований успіх - це саме ті хіти, які вже збирали мільйонну аудиторію і заробляли на рекламі. Туди набагато легше знайти спонсорів. Це просто реалії нашого життя зараз. Я вважаю, що чудово, що в цьому році, в цьому сезоні так багато всього є. І це просто подарунок для глядачів, що буде і “Голос країни”, і “Зважені та щасливі”, і “Танцюють всі”, і “Фабрика зірок”. Є й нові проєкти в наших умовах, такі як “Зрадники”.

- Як ви реагуєте на різкі коментарі в тредсі Алана Бадоєва та Володимира Завадюка?

- Різкого там нічого ще не було. Просто це творча дискусія. Це нормально. Межу ми не перейшли. З Аланом ми взагалі у чудових стосунках - і професійних, і дружніх. Алан був на моїй другій “Фабриці” режисером. Там, правда, конфліктом закінчилася наша співпраця, але це вже було настільки давно. І після цього ми вже стали добрими приятелями, можна навіть сказати - друзями, тому що ми у перший місяць війни зустрілись на заході України і разом там перебували деякий час. У нас чудові стосунки, і я його дуже поважаю, його талант, і немає ніяких у нас з ним професійних і людських конфліктів і розбіжностей.

- А які у вас робочі та особисті взаємини з Володимиром Завадюком?

- З Володимиром в мене немає ніяких стосунків: ні дружніх, ні професійних. Так, ми один раз зустрілися на каву, просто я йому сказав, що це дуже складний проєкт. І наголошував, що дуже важлива частина - реаліті. Без неї, я вважаю, що проєкт буде неповноцінним. Але Володимир зробив по-своєму, не дослухався моїх порад.

- Як ви вважаєте, чи коректно називати нову "Фабрику" продовженням легендарного проєкту, якщо до її створення не залучили людей, які робили попередні сезони?

- Можна створити абсолютно легендарну “Фабрику” новими силами, це абсолютно може бути, тим більше після стількох років. Просто чи стане вона насправді такою улюбленою, я думаю, що покаже час.

"На телебаченні мені стало затісно, бо формати повторюються"

- Якби вам дали можливість передати нинішній команді лише одну пораду щодо "Фабрики зірок", якою б вона була?

- Ну, я б точно заглибився все ж таки не в сторіс і не в обговорення фабрикантами один одного, хто який, і хто кого викине, і хто з ким. А я б занурився в творчий процес роботи саме над піснями, з педагогами, хореографією, майстерністю актора і показав би творчі конфлікти, які можуть бути, коли фабрикантам не подобається те, що вони будуть співати, чи танцювати, чи які зміни відбуваються з іміджем. Тобто показати випробування, які далі в їхній подальшій кар'єрі будуть їх переслідувати.

А зараз воно все дуже так поверхово і легковажно, як на мене. Ми грінруми влаштовували, там була Маша Єфросиніна, всякі історії. Ми привозили і батька, якого не бачила героїня багато років. Ми намагалися максимально розкрити учасника. І таким чином країна про нього дізнавалась більше інформації і врешті-решт його полюбила. А зараз багато навколо цього, але саме про учасника, саме про його талант, його розкриття, його особистість - бракує.

- Чим ви сьогодні займаєтеся і над якими проєктами працюєте? Що для вас зараз є головним професійним викликом?

- На телебаченні мені стало трішки затісно, тому що ну справді повторюються всі формати, я вже все це робив і хочеться чогось нового. У мене була давня мрія, як у актора, втілити свої навички в ролі театрального продюсера. І зараз у мене є чудова така нагода спільно з Театром Лесі Українки. Ми розпочали роботу над оригінальним українським мюзиклом "Вампірський бал на Перкалабі". Це абсолютно нова оригінальна постановка від  української драматургині Людмили Тимошенко. Режисеркою буде Ніка Літкевич,яка поставила дуже популярні вистави, такі як "Покоління Пепсі" і "Я, Победа і Берлін". Дмитро Саратський виступатиме у ролі музичного продюсера, він відомий роботою над “Кабаре”, творчими вечорами Євгена Рибчинського та Ігоря Поклада.

Дуже класний буде акторський склад, і незабаром ми його оголосимо. Тому зараз у мене дуже цікавий період повернення в театр, але в іншій якості, і я дуже вдячний долі, що в мене є така можливість. Наступний крок, якщо все вийде вдало - це буде кіномюзикл.