Вступаємо в ЄС. До чого треба бути готовим громадянам та бізнесу. Частина 6

Попри блокування Угорщиною другого та третього переговорних кластерів, Україна розраховує до кінця 2026 року відкрити всі чотири кластери, які наразі ще не відкриті. Про це президент Володимир Зеленський заявив під час Карпатського саміту (Carpathian 8 Summit).

«Главком» завершує спецпроєкт «Вступаємо у ЄС?», у якому ми аналізуємо переговорні кластери, що визначатимуть, як змінюватиметься українська економіка на шляху до ЄС. У цьому матеріалі розглянемо Кластер 5 «Ресурси, сільське господарство та згуртованість», який охоплює аграрну політику, безпечність харчових продуктів та розвиток регіонів.

З чого складається п’ятий кластер?

Кластер 5 має п’ять розділів, що охоплюють норми аграрної політики та безпечності харчових продуктів до розвитку регіонів і правил формування бюджету ЄС.

Цей розділ визначає питання підтримки українських фермерів, контролю якості продуктів, доступу регіонів до європейських фондів та участі України у фінансуванні спільного бюджету ЄС.

Найбільше практичних змін для України можна очікувати у трьох розділах – 11, 12 та 22. Розберемо їх детальніше.

Розділ 11: як аграріям отримати додаткове фінансування від ЄС

Головна вимога розділу 11 – перехід України на Спільну аграрну політику ЄС, або ж CAP (Common Agricultural Policy). Це система фінансової підтримки фермерів та правил, за якими вони можуть її отримувати. На період 2021-2027 років на САП виділено €387 млрд.

Завдяки CAP аграрії можуть отримувати щорічну підтримку у вигляді виплат за гектар. Виглядає це так: фермер подає заявку, де зазначає свої земельні ділянки, держава перевіряє їх та визначає площу, яка відповідає вимогам CAP. За кожен гектар нараховується базова виплата BISS. Її розмір залежить від аграрної політики конкретної країни. Наприклад, у Хорватії на виплати аграріям у 2024-2028 роках передбачили близько €375 млн щороку.

Але для виплати фермер має дотримуватись правил САР. Це правила щодо захисту ґрунтів і води, використання добрив та засобів захисту рослин. Також є окремі вимоги щодо здоров’я працівників, дбайливе ставлення до тварин. Наприклад, не можна спалювати стерню після жнив, або ж вздовж річок потрібно залишати смугу землі шириною щонайменше 3 м, де не можна використовувати добрива та пестициди. Також восени, коли ґрунт найбільш вразливий до ерозії, поле не можна залишати без рослинного покриву. Ще одна вимога – сівозміна, тобто чергування різних культур на одному полі. За порушення цих вимог виплати аграріям можуть зменшити. 

Окремо існують заохочення: фермери можуть отримувати додаткові виплати за добровільне органічне виробництво, агролісівництво, заходи для збереження ґрунтів або піклування про здоров’я тварин. У 2023-2027 роках країни ЄС спрямовують на екосхеми близько 25% прямих виплат.

Щоб запровадити таку систему, Єврокомісія вказує Україні на необхідність створити платіжну агенцію та IACS – цифрову систему, яка перевірятиме заявки фермерів та їхні земельні ділянки. Частиною IACS має стати LPIS – це електронна система, у якій кожна ділянка має бути визначена на карті. Це дозволяє перевірити, чи справді фермер обробляє заявлену площу і чи не претендує хтось інший на ту саму землю.

Першим кроком стало запровадження обов'язкової реєстрації у Державному аграрному реєстрі: з 2025 року без неї не можна отримати державну аграрну підтримку. З 1 липня 2026 року Український державний фонд підтримки фермерських господарств виконує функції Виплатної агенції. Наступний етап – налагодження її роботи та системи аудиту за стандартами ЄС, а також впровадження IACS на базі цифрової інфраструктури ДАР.

Розділ 12: посилений контроль над якістю їжі

Розділ 12 стосується всього ланцюга виробництва їжі, починаючи від здоров’я тварин, закінчуючи контролем роботи заводів. 

Одна з ключових вимог ЄС до харчових підприємств – система НАССР. В Україні ця система також діє, тож йдеться не про впровадження всіх правил з нуля, а про наближення системи харчової безпеки до правил ЄС. Єврокомісія зазначає, що Україна є «помірно підготовленою» у цьому розділі. 

Принцип дії системи можна показати на прикладі молокозаводу. Сире молоко може містити небезпечні мікроорганізми, тому під час пастеризації підприємство має забезпечити температуру не менше 72°C протягом 15 секунд. Підприємство має фіксувати результати виробництва. Якщо ж температура або час були недостатні, продукція не має потрапляти у продаж, а заздалегідь має бути визначено, що з нею робити.

Або ж під час виробництва до продукції можуть потрапити певні бактерії, або шматочки металу чи скла. Підприємство має контролювати і документувати весь процес виробництва, щоб такі ризики можна було зменшити. 

Для ферм діють окремі правила, наприклад для добробуту тварин. Звичайні клітки для курей-несучок у ЄС заборонені, а для дозволених систем встановлені мінімальні вимоги до площі, гнізд, сідал, корму та води. Для кормів тварин також встановлені правила гігієни, реєстрації виробників і контролю безпеки. 

Якщо аграрій займається рослинництвом, то він не повинен одразу застосовувати хімічні препарати, якщо на полі з’явились бур’яни чи шкідники: правила вимагають спочатку спостерігати за поширенням шкідника, оцінити, чи досягнуто рівня, за якого обробка справді потрібна, і використати методи, які не зашкодять ґрунту та іншим рослинам. Для пестицидів ЄС затверджує дозволені речовини, а для кожної культури встановлює максимальний рівень їхніх залишків у продуктах. Тобто, у зерні, яблуках чи овочах після обробки кількість конкретного препарату не може перевищувати встановлений рівень.

Окремі правила діють для переміщення рослин. Для деяких категорій рослин під час переміщення навіть потрібен рослинний паспорт – це спеціальна етикетка з інформацією про рослину, її вид, країну походження і виробника. Він підтверджує, що рослина пройшла необхідні перевірки та відповідає вимогам ЄС щодо захисту від карантинних шкідників.

За оцінкою Єврокомісії Україна має посилити державний контроль за безпечністю харчових продуктів та оновити план офіційного контролю виробництва. У ветеринарній сфері українське законодавство ще не повністю відповідає правилам ЄС, а система добробуту тварин також потребує узгодження з європейськими нормами.

Розділ 22: як правильно розподіляти гроші між регіонами

У ЄС є кілька фондів, через які гроші спрямовують на розвиток регіонів. Європейський фонд регіонального розвитку (ERDF) фінансує інфраструктуру, енергоефективність та цифровізацію. Європейський соціальний фонд (ESF+) – освіту, професійне навчання, зайнятість і соціальні програми. А фонд згуртованості призначений для великих транспортних та екологічних проєктів у державах, де валовий національний дохід на одну людину становить менш як 90% середнього показника ЄС. Всі ці фонди є частиною політики, головна мета якої – скорочувати економічні відмінності між регіонами.

Саме тому Розділ 22 визначає, як країна має розподіляти та контролювати ці кошти. Тобто йдеться про створення системи, яка дозволяє визначити проблеми та потреби регіонів і відібрати кращі проєкти для їх реалізації.

У ЄС гроші розподіляються так: Єврокомісія контролює дотримання правил, але сам відбір проєктів, управління програмами і виплати здійснюють державні та регіональні органи.

Для України це означає доопрацювання системи управління такими коштами. Єврокомісія зазначає, що Україні потрібно повністю імплементувати законодавство про державну регіональну політику, спростити місцеве стратегічне планування та забезпечити його цифровізацію і пов’язати його з європейським фінансуванням.

Окремо Україна має закріпити принцип партнерства – залучати до підготовки програм центральну і місцеву владу та громадські організації. Для того, щоб громада мала змогу отримати фінансування, вона має підготувати якісний проєкт, пройти процедури відбору та забезпечити контроль над прозорістю реалізації ідеї.

В Україні вже працюють органи внутрішнього та зовнішнього аудиту, але вони поки не проводять аудити відповідно до міжнародних стандартів. Єврокомісія зазначає, що Рахункова палата має обмеження щодо спроможності перевірки місцевих бюджетів. 

Досвід Польщі: як налаштувати систему управління коштами

Наприклад, Польща, коли вступила до ЄС у 2004 році також зіткнулась з проблемою розподілення європейських коштів. На 2004-2006 роки країні виділили близько €14 млрд за політикою згуртованості, але станом на січень 2006 року було освоєно лише 13,4% коштів. У наступні роки Польща змінила систему управління фондами: з 2007 року регіони отримали відповідальність за реалізацію власних регіональних програм, а управління ними здійснювали правління воєводств.

У 2004-2020 роках через Європейські структурні та інвестиційні фонди в Польщу спрямували близько €175 млрд інвестицій. На період 2021-2027 років Єврокомісія погодила з Польщею ще €76,5 млрд у межах політики згуртованості.

Марк Любаров, «Главком»