Новий Tomahawk проти підземних баз Китаю: п’ять перешкод, через які він може не стати чудо-зброєю

ВМС США планують без проведення конкурсу укласти з компанією Raytheon контракт на початкове малосерійне виробництво боєголовки JMEWS (Joint Multiple Effects Warhead System — боєголовка множинної дії). Це крок до того, щоб бункерна версія крилатої ракети Tomahawk перейшла від розробки до реального виробництва. Така ракета має знищувати цілі, що глибоко залягають, такі як ракетні шахти та командні пункти під землею, з відстані близько 1600 кілометрів, пише Asia Times.

Що відомо про контракт

Згідно з попереднім повідомленням Командування повітряних систем ВМС США (NAVAIR), закупівля призначена для Tomahawk Block Vb (модифікація американської дозвукової крилатої ракети, яку запускають з кораблів і підводних човнів). Ракета отримає двоступеневу бойову частину: один ступінь відповідає за проникнення в ґрунт і бетон, інший забезпечує вибуховий та осколковий ефект. Разом вони мають руйнувати укріплені підземні бункери, ракетні шахти та командні центри.

ВМС пояснили відмову від конкурсу тим, що дочірня структура RTX (Raytheon) володіє закритою технічною документацією. Крім того, вона з 1994 року залишається єдиним розробником і виробником Tomahawk. За оцінкою флоту, жоден інший підрядник не вклався б у терміни без додаткових витрат.

Точні суми, графіки поставок та обсяги виробництва не розкриваються. Відомо лише, що в нещодавніх бюджетних планах передбачено фінансування 35 ракет, які пройшли повторну сертифікацію, разом із комплектами для модернізації. Початкова боєготовність (момент, коли зброю можна застосовувати в реальних операціях) прогнозується на 2027 рік.

Програму курує офіс PMA-280 на базі Патаксент-Рівер, а основна робота зосереджена в Таксоні (штат Арізона). Екстремальна дальність дозволяє надводним есмінцям і підводним човнам завдавати точних ударів по укріпленій інфраструктурі противника, не відправляючи пілотів у зону дії ворожої ППО.

Урок Ірану

Ефективність американських боєприпасів проти іранських підземних об’єктів під час операції Epic Fury, за даними Asia Times, залишає бажати кращого. Саме це могло спонукати до створення бункерної версії Tomahawk Block Vb.

Інтенсивні американо-ізраїльські удари спочатку підірвали роботу іранських балістичних ракетних сил. Однак Іран швидко відновив пошкоджені об’єкти та поновив щоденні запуски. Іранські військові через кілька годин після ударів за допомогою бульдозерів та техніки розчищали засипані бункери. Завдяки цьому, за оцінками, вціліла приблизно половина мобільних пускових установок, а Іран запускав по 15–30 балістичних ракет на добу.

Понад 20 тисяч ударів по інфраструктурі та логістиці не зламали Іран. Він спирався на глибокі гірські укріплення, запаси запчастин і фальшиві цілі-приманки, зберігши основний інструмент стримування.

Крім того, нестача американських боєприпасів великої дальності могла стати ще однією причиною розробки бункерного «Томагавка». Через дефіцит США, можливо, були змушені застосовувати зброю меншої дальності, наприклад JDAM (комплект наведення, що перетворює звичайні авіабомби на керовані). Це змушувало літаки наближатися до цілей і входити в зону ураження ворожої ППО.

Підземна ракетна мережа Китаю

Ці висновки безпосередньо стосуються можливого конфлікту навколо Тайваню. У доповіді Центру досліджень нерозповсюдження імені Джеймса Мартіна (CNS) за липень 2023 року Декер Евелет зазначає: ракетні війська НВАК спираються на розгалужені підземні мережі навпроти Тайванської протоки. Вони захищають передові ударні засоби від контрбатарейного вогню.

За даними Евелета, база № 61 зі штаб-квартирою в Хуаншані (провінція Аньхой) після отримання стратегічного попередження розсіює свої бригади звичайних ракет по підземних спорудах у провінціях Фуцзянь, Цзянсі та Чжецзян. Ці споруди риють інженерні частини бази 68.

У гірських тунельних комплексах розміщені транспортно-зарядні пускові установки (ТЗПУ, або TEL) для гіперзвукових ракет DF-17, а також DF-16 і DF-15 (китайські балістичні ракети різної дальності). Розрахунки обслуговують ракети та встановлюють боєголовки безпосередньо в захищених укриттях, а потім виїжджають на заздалегідь підготовлені пускові майданчики.

Як додає Евелет, база 61 з’єднує ці майданчики з підземними командними пунктами за допомогою виділених оптоволоконних мереж. Це забезпечує високу живучість і дозволяє швидко проводити залпи за принципом «вистрілив і поїхав» (shoot-and-scoot) у разі конфлікту через протоку.

Тому тактики «стріляти по лучнику», тобто знищувати пускові установки до запуску ракет, може вже не вистачати, щоб придушити ракетну загрозу для Тайваню, США та їхніх союзників. Тепер необхідно руйнувати самі підземні ракетні об’єкти.

Але щільна китайська ППО може не дозволити атакувати їх звичайними бункерними бомбами BLU-109 і GBU-28 (керовані авіабомби для ураження заглиблених цілей), які скидають з літаків. Тому може знадобитися зброя великої дальності, наприклад Tomahawk Block Vb з боєголовкою JMEWS.

П’ять перешкод для бункерного Tomahawk

Проте бункерний Tomahawk може не стати чудо-зброєю проти ракетних сил Китаю. Проти супротивників із застарілою, відсутньою або розрізненою ППО, таких як Ірак, Афганістан та Іран, він продемонстрував високу ефективність. Але проти рівного суперника з сучасною та щільною системою ППО, яким є Китай, його результативність залишається під питанням.

• Китайська ППО. Певне уявлення про те, як дозвукові крилаті ракети діють проти сучасної оборони, може дати війна Росії проти України. За даними українського видання «Мілітарний», після російської повітряної атаки на Україну в липні 2026 року українська ППО знищила 31 із 33 крилатих ракет Х-101 повітряного базування та всі шість ракет «Калібр» морського базування. Але жодної російської балістичної ракети збити не вдалося через брак перехоплювачів Patriot. Х-101 і «Калібр» функціонально еквівалентні американському Tomahawk. Однак їхня ефективність залежить і від якості планування ударів. Американський Tomahawk помітно повільніший за балістичні ракети. Але розвинена американська розвідка, спостереження та рекогносцировка (ISR), разом із великою дальністю ракети, можуть дозволити прокладати складні маршрути через заздалегідь виявлені прогалини в ППО супротивника. Крім того, американські ударні групи можуть включати придушення та знищення ППО (SEAD/DEAD), тоді як Росія, можливо, більше покладається на чисельну перевагу.
• Вразливість пускових платформ. Не менш гостро стоїть питання, чи зможуть американські пускові платформи вціліти в зоні китайської системи «антидоступу». Наприклад, армія США вже передислокувала на Філіппіни наземну пускову установку Typhon (комплекс, здатний запускати Tomahawk). Але великий слід батареї з кількох машин, обмежена географія архіпелагу та обмежена дорожня мережа роблять її вразливою для постійного китайського спостереження та швидких контрбатарейних ударів. Американські кораблі з «Томагавками» можуть виявитися вразливими для масованих ударів, що вичерпують їхній обмежений запас ракет-перехоплювачів. Підводним човнам же доведеться враховувати дедалі більшу здатність Китаю відстежувати їх у межах Першого острівного ланцюга (лінія островів від Японії через Тайвань до Філіппін), особливо в Південно-Китайському морі.
• Промислові потужності. До початку операції Epic Fury у лютому 2026 року в арсеналі США налічувалося приблизно 3100 ракет «Томагавк». До квітня американські сили витратили понад 1000 ракет. З огляду на вартість заміни однієї ракети у 2,6 млн доларів та терміни постачання до 47 місяців, інтенсивний конфлікт із Китаєм вичерпав би запаси значно швидше, ніж американські конвеєри зможуть їх поповнити.
• Вразливість ланцюгів наведення. Ланцюги наведення, які ведуть «Томагавк» до цілі, теж можуть опинитися під ударом. Китай здатний порушити або знищити задіяні датчики та мережі, а також скерувати ракети по хибному сліду за допомогою обману та маскування.
• Ядерна неоднозначність. Удари крилатими ракетами по материковому Китаю порушують питання ядерної двозначності. Нинішні «Томагавки» — суто звичайні. Але США розробляють ядерну крилату ракету морського базування SLCM-N, і це може ускладнити визначення: атака ядерна чи звичайна. Така невизначеність підвищує ризик ненавмисної ядерної ескалації.

Що буде вирішувати результат

Чи зможе «Томагавк» Block Vb з боєголовкою JMEWS істотно змінити баланс сил у районі Тайванської протоки, залежить не стільки від самої боєголовки з високою проникаючою здатністю. Ключовим стане інше: чи зможуть США наростити виробництво боєприпасів, захистити пускові платформи від превентивних ударів і створити надійні «обмежувачі» ескалації. Вони потрібні, щоб звичайні удари по підземних об’єктах не спровокували стратегічну ядерну відповідь.