Чому в Україні агрофірми не мають права руйнувати ґрунтові дороги

Типова картинка для української провінції: ви їдете до села чи селища, але… замість звичної ґрунтової дороги перед вами постає суцільно зорана або заборонована рілля. Сліди важких тракторних коліс, зрізані узбіччя та глибока грязюка після першого ж дощу, через яку ні виїхати з села, ні доїхати до нього цивільним транспортом стає просто неможливо. Про це повідомляє Zemliak.com, пише agronews.ua.

Агрохолдинги та місцеві фермери нерідко сприймають ґрунтовки як «безхозну» землю, яку можна легко приєднати до власного поля. Однак це не просто безвідповідальність чи брак совісті — це пряме правопорушення, яке загрожує життєдіяльності цілих населених пунктів.

Експерти, розібралися в правовому статусі ґрунтових шляхів, нормах їх облаштування та важелях впливу на тих, хто нищити майже останній зв’язок маленьких сіл та хуторів із цивілізацією..

Особиста колонка: як за вихідні зникає дорога до мого рідного села на Чернігівщині

Першими сонячними днями жовтня-2026 я разом із неповнолітнім сином поїхала у своє рідне село на Чернігівщині — моя мала батьківщина, де минуло дитинство і де знаю кожну стежку і кожен. Ми провели там чудові вихідні разом у будинку, що належав моїм дідусю та бабусі.

Навколо вирувала осіння робота: довкола села гула важка техніка місцевих агрофірм, готуючи поля під майбутній урожай.

У п’ятницю ми не без пригод, звичайно, заїжджали в село звичайною ґрунтовою дорогою з двома вкатаними коліями. На моїй пам’яті ця дорога лежить тут уже не один десяток років — це єдиний нормальний доїзд для місцевих жителів.

Але в неділю, коли ми з сином поверталися додому, на нас чекав шок. Виїжджаємо на той самий шлях… і впираємося в суцільно забороновану ріллю. Всього за дві доби дорогу, якою поколіннями їздили мої земляки, просто зарівняли дисковими боронами. Ніби її тут ніколи й не було.

У мене залишилися фотографії цього «пейзажу», але головне — залишилося величезне обурення. Адже як головна редакторка медіа про життя села Zemliak.com я щодня бачу скарги від українців із різних куточків країни.

«Це не прикра помилка одного механізатора. Це системне свавілля, коли агрохолдинги чи місцеві фермери сприймають ґрунтові шляхи як «безхозну» землю, яку можна легко відтяпати під свій клин і засіяти ще одним рядочком соняшнику чи кукурудзи», — крутиться думка в голові.

Але чи мають вони на це бодай якесь право? Як журналістка і як людина, на чиї права щойно брутально начхали, відповідаю: ні, це пряме порушення закону, за яке передбачено не просто штрафи, а й кримінальну відповідальність.

Який юридичний статус має ґрунтова дорога до села?

У багатьох виникає помилка: мовляв, якщо на дорозі немає асфальту чи бетону, то це й не дорога зовсім, а «польовий проїзд». Це міф.

По-перше, це земля загального користування та комунальне майно. 

Дорога, що з’єднує село з іншими населеними пунктами чи автошляхами загального користування, належить до автомобільних доріг місцевого значення або вулиць комунальної власності (ст. 1, 16, 19 Закону України «Про автомобільні дороги»). Вона перебуває на балансі місцевої ради.

Навіть орендовані польові дороги не можна нищити. Відповідно до ч. 5 ст. 37-1 Земельного кодексу України, навіть якщо агрофірма бере в оренду польові дороги всередині масиву, це не повинно призводити до обмеження доступу громадян до своїх ділянок, житлових будинків чи населених пунктів.

Отож, жодна агрофірма, незалежно від розміру її земельного банку чи статусу в регіоні, не має права розорювати, звужувати чи забороновувати проїзну частину та узбіччя шляхів, що ведуть до офіційно зареєстрованих сіл.

Як за законом має виглядати нормальна ґрунтова дорога?

Ґрунтова дорога до села — це не просто вкатана колія прямо по посіву, а інфраструктурний об’єкт із чіткими межами (червоними лініями) та державними будівельними нормами (ДБН).

Проїзна частина

Для доріг IV-V категорії ширина проїзної частини має становити не менше 3,5-4,5 м, щоб забезпечити вільний проїзд вантажного та спецтранспорту.

Узбіччя

З обох боків обов’язково передбачаються задерновані узбіччя завширшки від 1 до 1,5 м. Вони утримують ґрунт від зсувів.

Смуга відведення

Загальна ширина смуги землі під дорогу разом із кюветами (водовідвідними канавами) становить від 8 до 15 метрів.

Що відбувається, коли агрофірма пускає туди борону чи плуг?

Сільгосптехніка зрізає задерноване узбіччя, знищує водовідвідні кювети і звужує смугу відведення до 1,5-2 м. Як наслідок, вода більше не стікає в боки, дорога розмивається, а призупинитися чи розминутися двом автомобілям стає фізично неможливо.

Що таке дороги IV-V категорії?

В Україні всі автошляхи ділять на 5 категорій (за нормативами ДБН). IV та V категорії — це суто місцеві, міжсільські та під’їзні дороги, у тому числі й звичайні ґрунтовки до сіл чи польові проїзди.

► IV категорія (дороги місцевого значення)

З’єднують села між собою або з районними центрами й трасами. Розраховані на 200-2000 авто на добу. Мають дві смуги руху (загальна ширина проїзної частини — 6 м) та узбіччя по 1,5-2 м.

► V категорія (найнижча категорія)

Це під’їзди до малих сіл, хуторів, ферм, а також технологічні польові шляхи. Інтенсивність — до 200 авто на добу. Проїзна частина зазвичай односмугова (3,5-4,5 м), з обов’язковими узбіччями по 1-1,5 м та роз’їзними кишенями.

Чому це важливо для розмови з агрофірмою?

Навіть якщо дорога до села ґрунтова й належить до найнижчої (V) категорії, це офіційний об’єкт інфраструктури, а не просто «стежка по полю».

За нормами ДБН, разом із проїзною частиною, узбіччями та водовідвідними канавами (кюветами) дорога має смугу відведення шириною від 8 до 12 метрів.

Коли агрофірма пускає плуг чи борону під саму колію, вона зрізає ці 8-12 метрів комунальної землі до 1,5 метра, знищує узбіччя та кювети й брутально порушує державні будівельні норми.

Безпека села під загрозою: що каже закон

Знищення єдиного проїзду до села створює пряму загрозу життєдіяльності громади.

Блокування екстрених служб. До людей у разі потреби не зможуть доїхати машини швидкої допомоги, ДСНС (пожежні), поліція чи аварійні бригади енергетиків.

Соціальний колапс. Зривається доїзд шкільних автобусів, автолавок з продуктами, поштових служб та вивіз сміття.

За такі дії агровиробники мають нести одразу кілька видів відповідальності.

Адміністративна відповідальність:

► ст. 139 КУпАП — Пошкодження автомобільних доріг, споруд, створення перешкод для руху;

► ст. 53 КУпАП — Використання земель не за цільовим призначенням або з порушенням вимог щодо охорони земель.

Цивільно-правова (примусове відновлення та компенсація)

Згідно зі ст. 211 Земельного кодексу України, особи, винні в пошкодженні чи самовільному зайнятті земель, зобов’язані за власний рахунок відновити стан ділянки (нагорнути, зарівняти та утрамбувати дорогу назад) та відшкодувати завдані громаді збитки.

Кримінальна відповідальність:

► ст. 197-1 КК України — Самовільне зайняття земельної ділянки (якщо ділянку дороги самовільно розорали та засіяли);

► ст. 279 КК України — Блокування транспортних комунікацій шляхом створення перешкод, що порушило нормальну роботу транспорту або створило загрозу життю людей.

Чекліст: що робити селянам, якщо дорогу до села заборонували чи перерорали?

Якщо агрофірма вкотре «зарізала» бороною чи плугом дорогу до вашого села, діяти потрібно за таким алгоритмом:

Фіксація порушення

Зробіть фото- та відеозйомку пошкодженого шляху. На фото має бути чітко видно межі поля, сліди техніки, заорку узбіч та прив’язку до місцевості (в’їзний знак, стовпи, орієнтири).

Виклик поліції (102) або подача заяви post factum

Викликайте слідчо-оперативну групу чи дільничного безпосередньо на місце для складання протоколу про пошкодження шляху (ст. 139 КУпАП) та перешкоджання проїзду.

Якщо ж ви виявили факт пошкодження дороги пізніше або не мали змоги дочекатися патрульних на місці — ви можете подати письмову заяву про правопорушення post factum. Для цього зверніться до найближчого відділу поліції або надішліть заяву офіційно поштою чи через електронне звернення, обов’язково додавши фото-, відеодокази та зазначивши точні координати чи орієнтири зіпсованої дороги. 

Звернення до місцевої ради

Подайте колективну скаргу на ім’я голови громади та інспектора з благоустрою/землевпорядника. Орган місцевого самоврядування як балансоутримувач зобов’язаний провести комісійне обстеження, заактувати збитки та виставити припис агрофірмі з вимогою відновити покриття.

Скарга до Держгеокадастру

Подайте звернення до державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель щодо перевірки факту самовільного захоплення чи пошкодження комунальних земель.

Особисті інтереси агробізнесу та прагнення засіяти «ще один затишний метр» не можуть стояти вище за право людей на безпеку та вільне пересування. Громади мають жорстко реагувати на подібні випадки, притягуючи порушників до фінансової та правової відповідальності.