Нерухомість за кордоном: які країни обирають українці та який бюджет потрібен

Українці дедалі частіше купують нерухомість за кордоном. Для такої покупки варто орієнтуватися на бюджет від 150–200 тис. доларів і розглядати передусім країни, ринок яких покупець добре знає. Про це пишуть «Економічні новини» з посиланням на експерта ринку Віктора Забоєнка.

Визначити мету

Насамперед необхідно визначитися з метою придбання нерухомості: переїзд, інвестиція чи здавання в оренду. Якщо житло купують для власного проживання, ключовими стають особисті вподобання, мова, культура та комфорт у конкретній країні.

Якщо йдеться про інвестиції, варто оцінювати передусім безпеку ринку, ліквідність об’єкта та потенційну дохідність.

Яку країну обрати

За словами експерта, для першої або другої інвестиції з бюджетом близько 150–200 тис. доларів доцільніше обирати країну, яку покупець добре знає.

За наявності капіталу від 500 тис. доларів Забоєнко радить розглядати США. Серед аргументів — зрозумілі правила ринку, захищене право власності та нижчий ризик непередбачуваних змін порівняно з менш стабільними юрисдикціями.

Окремо експерт звернув увагу на ринки, де після періоду активного зростання змінилася тенденція. Серед таких прикладів він назвав Дубай і Туреччину. За його оцінкою, у Туреччині українці уклали близько 2,5 тис. угод у 2022 році та приблизно 2,7 тис. — у 2023-му. У 2025 році їхня кількість скоротилася приблизно до 1,5 тис.

Найпопулярнішим напрямком серед українців залишається Польща. У 2019 та 2020 роках українці купували там приблизно по 3 тис. об’єктів щороку, у 2021 році — близько 3,5 тис., у 2022-му — вже 6 тис., а у 2023-му — приблизно 7 тис. У 2024–2025 роках кількість придбаних об’єктів перевищила 9 тис.

В Іспанії українці укладають орієнтовно 2–3 тис. угод на рік.

Загальний обсяг українських інвестицій у закордонну нерухомість Забоєнко оцінює приблизно у 3–5 млрд доларів щороку.

Деталі угоди

Після вибору країни та конкретного ринку варто знайти місцевого рієлтора.

У багатьох випадках комісія рієлтора вже закладена у вартість об’єкта й сплачується продавцем. Іноді покупець може додатково сплачувати 1–2%, тоді як податки та інші витрати залежать від конкретної країни.

Купівля нерухомості також не завжди дає право на проживання. Наприклад, придбання квартири у США саме по собі не забезпечує отримання грін-карти.