Як у Квебеку перемогла партія сепаратистів і чи дійде до референдуму за незалежність

19 жовтня в канадській провінції Альберта пройде консультативний референдум про підтримку виходу зі складу Канади. Попередні опитування дають невтішний прогноз для прихильників сепаратизму.

Втім, Альберта – не єдина провінція, в якій є небайдужі до питання незалежності. Минулого тижня в Квебеку пройшли вибори до місцевого парламенту, і на них вперше за довгий час виграла партія, що хоче відділення провінції.

Про те, чи є загроза, що "стабільна і спокійна" Канада змінить свої межі на карті та чому ситуації у Квебеку і Альберті різні за суттю, читайте в статті журналістки "Європейської правди" Ольги Романської Квебек під владою сепаратистів: чи може провінція вийти зі складу Канади і до чого тут Трамп. Далі – стислий її виклад.

Щоб зрозуміти витоки сепаратизму в Квебеку, варто звернутися до історії.

На початку XVII століття в теперішню Канаду припливли саме французькі колоністи і облаштували поселення саме на території сучасного Квебеку.

Паралельно колонізацію Канади почали англійці.

А в 1763 році король Людовік XV продав французькі колонії Великій Британії – місцевих мешканців поставили перед фактом.

І гострішим навіть від мовного і культурного питання було релігійне, адже англійці були протестантами, а французи – католиками. Саме відтоді католицька церква стала відчутно впливати на життя провінції – аж до середини минулого століття.

Всі ці роки квебекці не відчували себе однаковими з англомовними співвітчизниками.

Квебек плекав свою культуру і мову окремо від решти Канади – і окремо від Франції теж. Адже сепаратизм у Квебеку не передбачає возз’єднання з колишньою метрополією – квебекці не вважають себе "французами". Зрештою, навіть у конституції Канади вони визнані окремим народом.

Сучасний рух за від’єднання від Канади розпочався у середині минулого століття, під час так званої "Тихої революції" й приходу до влади лібералів. Саме тоді суспільство почало відходити від всюдисущого впливу католицької церкви, розвивати освіту й економіку, а ще – задумуватися про розрив з Оттавою.

У 1980-му та у 1995-му роках Квебекська партія організовувала референдуми, на яких ідею незалежності підтримала менше половини населення. 

У 1998 році Верховний суд Канади постановив, що Квебек не може односторонньо відокремитися за власним рішенням. Водночас чітка більшість на користь від’єднання створила б обов’язок вести конституційні переговори з цього питання.

І нарешті у жовтні 2026 року на виборах до Національної асамблеї знову перемагає Квебекська партія і одноосібно формує уряд.

У своїй передвиборчій програмі вона обіцяла знизити податок на бензин, провести реформу освіти й медицини, а ще – організувати третій референдум за незалежність.

Втім, здається, прихильникам від’єднання зашкодив президент США Дональд Трамп.

Після його заяв про "Канаду як 51-й штат" вони вирішили не поспішати втрачати захист федерації й опинятися на самоті у складній геополітичній ситуації.

Тож у Квебекській партії заявили: третій референдум про незалежність не проводитимуть, поки президентом є Трамп.

На відміну від Квебека, сепаратистський рух в Альберті значною мірою спирається на економічні чинники, а не культурні та політичні. Мовляв, економічно розвинені західні провінції "фінансово утримують решту Канади". 

Але тут вплив президента США протилежний. Розслідування Financial Times викрило серію таємних контактів між командою Дональда Трампа та представниками сепаратистського руху Альберти.

Та більшість мешканців Альберти проти відділення (за останніми опитуваннями – близько 70% проти).

Як і з Квебеком, ситуація з сепаратизмом тут залишиться, швидше за все, на рівні політичних гасел.

Докладніше – в матеріалі Ольги Романської Квебек під владою сепаратистів: чи може провінція вийти зі складу Канади і до чого тут Трамп.