Компост тхне і не перегниває місяцями: які 3 помилки роблять дачники

Ви дізнаєтеся:

• Чому компост неприємно пахне
• Яка вологість потрібна для розкладання
• Чи треба щодня перевертати компостну купу

Неприємний запах, пересихання і купа, яка місяцями не змінюється, найчастіше пов'язані з порушенням трьох базових умов: вологості, доступу повітря та різноманіття сировини. Для вирішення цих проблем зазвичай не потрібні ні новий компостер, ні спеціальні добавки, повідомляє Agroforum.hu.

Найпоширеніша помилка - сприймати компостер як контейнер для всього, що заважає на ділянці. Туди потрапляють скошена трава, гілки, бур'яни, кухонні рештки або велика кількість однотипного матеріалу. Ємність поступово наповнюється, але її вміст майже не змінюється.

"Під час компостування ми не просто зберігаємо відходи. Ми створюємо середовище, в якому організми, що розкладають органічні речовини, можуть працювати у відповідних умовах", - наголошують автори видання.

Для цього потрібне поєднання двох типів сировини. Перший тип - свіжі рештки, багаті на азот, зокрема зелені частини рослин і скошена трава. Другий - сухіші матеріали з високим вмістом вуглецю: опале листя, солома, подрібнені гілки, деякі види необробленого картону.

Чому компост тхне, пересихає або стоїть без змін

Мікроорганізми під час переробки органіки споживають кисень. Якщо маса надто волога, щільна або погано провітрюється, у зонах із нестачею кисню починаються інші процеси розкладання. Саме вони дають неприємний запах. Типова причина - забагато вологої азотистої сировини, наприклад великий обсяг трави або кухонних решток, закладених за один раз.

"У такому разі рішенням не обов'язково є додавання ще більшої кількості води чи якогось препарату-прискорювача компостування, а часто потрібні саме сухіші, волокнисті матеріали та краща аерація", - зазначають у публікації.

Скошена трава сама по собі є чудовою сировиною, але в товстому шарі вона злипається й ущільнюється, а всередині бракує повітря. Траву варто перемішувати із сухим листям, подрібненими гілками чи іншою пухкою органікою та додавати меншими порціями.

Якщо купа місяцями виглядає однаково, причиною може бути сухість, брак свіжої азотистої сировини, завеликі шматки або холодна пора року. Товсті гілки та деревні стебла розкладаються значно повільніше за подрібнене листя, тож їх варто подрібнювати. Улітку, коли компостер стоїть на сонці, вміст часто пересихає і стає легким, курним, майже незмінним. Зволожувати його треба поступово, щоб уся маса стала злегка вогкою.

"Правильну вологість можна приблизно порівняти зі станом вичавленої губки: не капає, але й не зовсім суха", - радять автори.

Протилежна крайність - надлишок води через дощі, погане дренування, надмірний полив або забагато вологої сировини. Тоді на дні збирається рідина, маса ущільнюється, погіршується аерація і з'являється запах. Компостер варто ставити туди, де вода не застоюється, і, якщо конструкція цього не передбачає, не на повністю водонепроникну поверхню.

Перевертати щодня не обов'язково

Перемішування допомагає провітрити купу, але робити його щодня чи щотижня не потрібно. Частота залежить від типу та розміру компостера, складу сировини і бажаної швидкості процесу. Втручання доречне, коли маса надто щільна, тхне або розкладається нерівномірно.

"Мета полягає не в тому, щоб якомога більше з ним працювати, а в тому, щоб забезпечити належні умови для розкладання", - переконані автори матеріалу.

Не варто панікувати і через відсутність нагріву. Велика купа правильного складу справді може нагріватися завдяки активності мікроорганізмів, однак у невеликих домашніх компостерах температура часто нижча. Розкладання при цьому триває, тільки повільніше. Високотемпературне компостування допомагає пригнічувати деякі насіння та збудників хвороб, проте домашні системи не завжди досягають і утримують потрібні умови.

Окремої обережності потребують уражені хворобами рослини: домашнє компостування надійно знищує далеко не всі патогени та шкідників. Щодо листя волоського горіха видання застерігає від поширеного міфу - автоматично вважати його небезпечним не обов'язково, хоча розкладається воно інакше, ніж листя інших рослин.

Зрілий компост не мусить бути однорідною чорною масою. Він має розсипчасту структуру, пахне землею, а більшість вихідної сировини в ньому вже не впізнати. Великі нерозкладені шматки можна повернути назад у компостер.

Для швидкої діагностики видання пропонує простий алгоритм: якщо купа тхне - провітрити, якщо пересохла - поступово зволожити, якщо перезволожена - додати сухих волокнистих матеріалів, а якщо не розкладається - перевірити склад сировини та умови. Нова ємність чи особливі добавки в більшості випадків не знадобляться.

"Можливо, просто потрібно більше повітря, менше води, сухіший матеріал або трохи терпіння", - пишуть автори.