Моторошні красуні без спини: що нявки робили з чоловіками у Карпатах

Нявки – персонажі української народної демонології, відомі, зокрема, у Карпатах. Їх часто пов’язували з мавками, хоча назви й описи могли різнитися залежно від місцевості. Найбільше відомо про нявок завдяки праці Антіна Онищука "Матеріали до гуцульської демонології", яка була опублікована у 1909 році.

Дослідник записував народні вірування в районі Зелениці на Надвірнянщині у 1907 – 1908 роках. За цими переказами, нявки-мавки могли мати вигляд спереду як гарні жінки, але зі спини їхнє тіло було відкритим, а нутрощі – видимими.

Який вигляд мали нявки / Фото з відкритих джерел

Чому нявок вважали небезпечними

У записах Онищука нявок пов’язували з душами нехрещених дітей. За місцевими віруваннями, перед Зеленими святами вони блукали полями та біля води, а їхні голоси нагадували повторення звуків "мав, мав". Саме з цим переказом пов’язують назви "мавки" та "нявки", хоча походження цих слів може бути зовсім іншим. Наприклад, є варіант, що слово "нявка" походить від праслов'янського *navь, що означає "мрець", "покійник" або "домовина" / "нижній світ".

Етнограф також записав вірування, що нявки могли висмоктувати сили з людей, зокрема, з чоловіків. Вони заманювали чоловіків своєю неймовірною красою, а потім знесилювали їх. За переказами, людина після нічних нападів нявок слабшала й худнула.

За гуцульськими переказами, нявки збиралися на віддалених гірських місцях, де танцювали й співали. Такі галявини називали "ігровищами" або "розіграми". Місцеві жителі показували етнографам округлі ділянки землі, порослі мохом, які вважали місцями їхніх танців. У записах Онищука є й розповіді про гірські вершини, де нявки нібито гуляли так часто, що витоптували траву.

А ще в давнину за самотніми жінками нібито полював так званий перелесник.Він був небезпечним нічним спокусником.