Не лише IRIS: Європа розроблятиме кілька варіантів супутникового інтернету

Європейський альянс проти домінування Маска

Як повідомляє інформаційне агентство Bloomberg, Європейська Комісія найближчим часом подасть необхідні документи для швидкого запуску амбітної супутникової програми. Головна мета ініціативи під назвою Project Bromo – суттєво скоротити технологічну залежність європейського континенту від американських провайдерів космічного зв'язку, насамперед від SpaceX.

Для побудови конкурентоспроможного гіганта об'єднали свої зусилля італійська компанія Leonardo, а також французькі промислові лідери Airbus та Thales. Корпорації прагнуть створити спільне підприємство, здатне вивести аерокосмічну галузь Європи на новий рівень автономності.

Президентка Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн уже підтримала втілення цього проєкту. Водночас європейська комісарка з питань конкуренції Тереза Рібера підкреслила, що союз перевірятиме ініціативу за стандартними правилами, хоча й застосує оновлені антимонопольні принципи для заохочення великого бізнесу.

Мережі Oneweb, Govsatcom та майбутній супутниковий щит

Наразі європейські країни вже мають систему Oneweb, яку розвиває франко-британський оператор Eutelsat. На низькій навколоземній орбіті функціонують приблизно 650 супутників цього проєкту. Проте кількісно та технологічно мережа поки що суттєво поступається сузір'ю Starlink, яке вже налічує близько 10 тисяч активних апаратів із планами розширення до 42 тисяч.

Фахівці SpaceX уже оснастили власні апарати оптичним зв'язком через лазер для мінімізації затримки сигналу, тоді як Oneweb запровадить цю технологію лише в наступному поколінні. Для оновлення угруповання Eutelsat нещодавно замовив у концерну Airbus спочатку 440, а згодом ще 229 сучасних супутників.

Паралельно ЄС розвиває урядову систему зв'язку Govsatcom, яка запрацювала в січні 2026 року, об'єднавши ресурси державних супутників європейських країн.

Додатково країни співдружності фінансують масштабний проєкт IRIS², загальна вартість якого становить 10,6 мільярда євро. Він складатиметься з 290 супутників на різних орбітах і запрацює на повну потужність до 2030 року. Через тривалі погодження союз переніс перші запуски IRIS² на 2029 рік, тому Німеччина та Італія вирішили самостійно створювати власні мілітарні низькоорбітальні угруповання.

Уроки українського фронту та раптові обмеження

Питання альтернативного інтернет-зв'язку загострилося після інциденту в ніч на 14 жовтня 2026 року, коли військові термінали Starshield зазнали раптових обмежень. Сигнал зникав під час переміщення зі швидкістю понад 160 кілометрів на годину, що негативно вплинуло на швидкісні ударні дрони та хід операції українських сил у Донецькій області.

Згодом ексміністр цифрової трансформації Михайло Федоров сповістив, що фахівці повернули можливість функціонування терміналів у русі. Але сам факт цієї ситуації, схоже, дуже налякав Європу.

Якщо систему вимкнули, це зробив не Ілон Маск, а рішення мали ухвалити на найвищому політичному рівні США,
– прокоментував польський військовий аналітик, полковник Петро Левандовський.

Аналітик пояснив, що військовий сервіс Starshield, на відміну від цивільного Starlink, перебуває під повним контролем Білого дому та Пентагону, а військові США під'єднали його до системи раннього розвідпопередження. На думку експертів, тривале відключення таких систем могло б суттєво заблокувати потенціал безпілотної авіації середнього радіуса дії від 200 до 300 кілометрів.

Як раніше повідомляв 24 Канал, після активних переговорів роботу Starlink в Україні відновили, проте ризики монополії приватного американського сервісу залишаються актуальними. Європейські посадовці вже ведуть консультації щодо підключення України до системи Govsatcom для гарантування стабільного зв'язку в майбутньому.

Розгортання потужних європейських супутникових систем допоможе консорціуму європейських держав захистити цифрову інфраструктуру й надати надійну підтримку союзникам без побоювань через політичні зміни у Вашингтоні.