Однакова допомога, різний ефект. Чого Нобелівська премія з економіки вчить Україну

12 жовтня Королівська шведська академія наук оголосила лауреатів премії Шведського центрального банку з економічних наук пам'яті Альфреда Нобеля за 2026 рік. Ними стали Роберт Голл зі Стенфордського університету й Майкл Вудфорд із Колумбійського університету. Офіційне формулювання — «за мікроекономічні основи макроекономічної стабілізації», однак за ним стоїть практичне питання: як державі пом'якшувати економічні потрясіння, враховуючи поведінку тих, на кого спрямовані її рішення.

Для України це питання особливо гостре, адже підприємство вирішує, чи відновлювати зруйнований цех; родина — чи витратити заощадження або ж зберегти їх на випадок евакуації; банк — чи кредитувати виробництво. Від сукупності таких рішень залежить результат будь-якої державної програми. Наш висновок із цьогорічної премії: українську стабілізаційну політику слід оцінювати за її впливом на ці рішення, включно з ціною, яку суспільство платить за зниження інфляції.

Історичним тлом праць лауреатів стали нафтові кризи 1970-х, коли з'ясувалося, що раніше спостережені зв'язки між сукупними показниками — недостатня основа для державних рішень. Голл і Вудфорд зробили фундаментальний внесок у побудову моделей, де макроекономічний результат виникає з поведінки домогосподарств і фірм, які враховують майбутнє. Їхні праці стали важливою частиною новокейнсіанської дослідницької програми, створеної зусиллями багатьох економістів.

Внесок Голла добре видно на прикладі його статті 1978 року про споживання. За певних припущень про раціональні очікування й оптимізацію поведінки зміни споживання мають бути переважно непередбачуваними на основі вже відомої інформації: новини змінюють уявлення людей про доступні ресурси, і вони коригують витрати. Емпірично підтвердилася модифікована, а не безумовна версія гіпотези життєвого циклу й постійного доходу, і це суттєве застереження: теоретичний результат має умови застосування.

Побутовий зміст ідеї зрозумілий: родина з фінансовим запасом, дізнавшись про тривале підвищення доходу, може змінити споживання ще до першої збільшеної зарплати. Одноразова виплата за тих самих обставин може переважно поповнити заощадження. Отже, бюджетний вплив залежить від того, що люди дізналися про своє майбутнє і наскільки довіряють цій інформації.

Проте родина без заощаджень і доступу до позики часто змушена витратити допомогу негайно. Звідси практичне застереження для України: теорія Голла не дає підстав оголошувати тимчасову соціальну підтримку неефективною, але змушує з'ясувати, кому надійшли кошти. Наслідки виплати людині, яка відкладає лікування через брак грошей, і людині з великим депозитом можуть істотно відрізнятися.

Пізніші дослідження розвинули цей напрям, врахувавши відмінності в активах, ліквідності й ризиках доходу домогосподарств. Непрямий вплив зміни ставки через попит на працю став значно сильнішим за пряме перенесення споживання між сьогоденням і майбутнім. Це результат конкретної моделі, а не готова кількісна оцінка для України, але він пояснює, чому аналіз середнього доходу чи середнього депозиту може пропустити важливі наслідки політики.

Для уряду звідси випливає завдання: проєктуючи підтримку, враховувати ліквідні заощадження, втрату житла, можливість працювати й доступ до базових послуг. Однакова сума допомоги матиме різний ефект для родини переселенців, самозайнятої людини, що втратила обладнання, і домогосподарства зі стабільним заробітком.

Вудфорд досліджував іншу частину тієї самої проблеми: як вибір підприємств і очікування людей визначають результат монетарної політики. У книжці Interest and Prices він систематизував теоретичні засади відсоткової політики й стабілізації цін. Ціни пристосовуються до нових обставин із затримкою, тому зміни попиту впливають і на обсяги виробництва, а центральний банк має реальну можливість пом'якшувати коливання економіки.

Сьогоднішня ставка при цьому — лише частина механізму. Для довгострокового рішення важливо, якою люди очікують вартість грошей надалі, з урахуванням майбутньої інфляції. Вудфорд показує значення очікуваної траєкторії ставок і послідовності політики. За шоків витрат може виникати конфлікт між стабілізацією інфляції й стабілізацією випуску, тому вибір рішення потребує оцінки втрат добробуту.

Звідси значення завчасних пояснень майбутньої політики — forward guidance. Надійне зобов'язання щодо майбутніх дій може змінити економічну поведінку вже сьогодні. Водночас просте повідомлення про низькі майбутні ставки здатне бути сприйнятим як сигнал поганих перспектив економіки, тому зміст повідомлення й довіра до нього мають вирішальне значення.

Українське застосування цього висновку потребує обережності. Під час війни неможливо достовірно пообіцяти точний курс чи ставку, корисніше пояснювати умови зміни політики: як рішення залежатимуть від інфляційних очікувань, зовнішнього фінансування, стану виробництва й валютного ринку. Підприємцю потрібне розуміння реакції держави на різні обставини, і воно зменшує ту частину невизначеності, яку створюють самі органи влади.

На момент оголошення премії українська дискусія про вартість грошей особливо напружена. За повідомленням Національного банку України від 12 жовтня, у вересні 2026 року споживча інфляція становила 10,0% у річному вимірі, а за місяць ціни зросли на 2,1%. Рішенням від 17 вересня облікову ставку підвищено до 16%. Регулятор обґрунтовував це фундаментальним ціновим тиском, вторинними ефектами шоків пропозиції та потребою підтримати привабливість гривневих активів і стійкість валютного ринку.

Аргумент НБУ про очікування і валютну стійкість заслуговує на серйозний розгляд. Початковий шок витрат може поширитися на інші ціни й зарплатні рішення, а послаблення довіри до гривні — додати валютного тиску, тож ігнорувати ці механізми було б помилкою. Проте вимоглива критика має поставити запитання: наскільки саме додаткове підвищення ставки стримує ці процеси і яких втрат виробництва воно коштує за альтернативних сценаріїв?

Частина втраченого виробництва пов'язана з фізичним знищенням потужностей. Порівняння з довоєнним ВВП саме собою не показує, скільки продукції можна швидко додати, збільшивши попит. Там, де бракує енергії, обладнання чи працівників, витрати можуть спочатку підвищити ціни або імпорт, а відновлення пропозиції потребує інвестицій і часу.

Це підводить до бюджетної політики. У дослідженні про мультиплікатор державних закупівель Вудфорд показав, що сила їхнього впливу залежить, зокрема, від реакції монетарної влади. За певних умов мультиплікатор може істотно перевищувати одиницю, особливо коли монетарну політику стримує нижня межа ставки. Такі результати не можна механічно переносити на Україну з її високою інфляцією, воєнними ризиками й іншими фінансовими обмеженнями. Кориснішим є сам спосіб постановки питання: конкретні видатки слід оцінювати з урахуванням фінансування, строків і впливу на виробничі можливості.

Оборонні видатки мають додаткову специфіку. Їхня першочергова мета — зберегти державу і життя людей, і оцінка за короткостроковим приростом ВВП цієї цінності не охоплює. Водночас прозорі закупівлі, розвиток спроможних українських постачальників і передбачувані контракти можуть посилювати економічну віддачу там, де це сумісно з військовою потребою і вимогами безпеки.

Координація уряду й Нацбанку має починатися зі спільного розуміння обмежень. Бюджетні рішення мають враховувати вплив на ціни, валютний попит і фінансовий ринок, а монетарні — потреби відновлення і платоспроможність підприємств. Незалежність центрального банку зберігається: вона сумісна з обміном сценаріями і публічним поясненням розбіжностей. Вимога профінансувати будь-які видатки грошовою емісією такого узгодження не забезпечує. Особливо важлива передбачуваність зовнішнього фінансування: підтверджений графік надходжень дає змогу уряду планувати виплати й закупівлі, а бізнесу — оцінювати замовлення і потребу в обігових коштах. Доцільно показувати, які зобов'язання забезпечені ресурсами, а які залежать від майбутніх домовленостей, адже така інформація створює практичну основу довіри до багаторічних програм відновлення.

Підтримку кредитування також варто будувати навколо конкретної перешкоди. Коли позика недоступна через воєнний ризик або втрату застави, саме лише зниження облікової ставки може не розв'язати проблеми, а можливими інструментами є страхування ризиків і часткові кредитні гарантії.

Валютний вимір обмежує свободу будь-якої такої програми. Додаткові гривневі витрати можуть частково перетворитися на попит на іноземну валюту, і його слід оцінювати разом із майбутніми валютними надходженнями, потребою в резервах і впливом на ціни. Водночас імпорт обладнання може розширювати українське виробництво, тому політика, яка не розрізняє призначення імпорту і строків окупності проєктів, ризикує перешкоджати власній меті відновлення.

Було б несправедливо стверджувати, що НБУ досі не враховував очікувань або відкритості економіки: в описі його квартальної прогнозної моделі 2019 року прямо зазначено новокейнсіанську основу і пристосування до відкритої економіки України. Тож предметом дискусії має бути актуальність припущень, якість даних і перевірка прогнозів після структурних змін, спричинених війною, адже сама належність моделі до наукової школи не гарантує правильності кожного рішення.

З практичного погляду НБУ варто поглиблювати публічне пояснення того, через які канали змінюється інфляція і як альтернативні траєкторії ставки впливають на виробництво. Корисною була б регулярна оцінка прогнозних помилок із розмежуванням нових зовнішніх шоків і помилок у припущеннях. Це дало б можливість обговорювати конкретні результати, а не прихильність до високої чи низької ставки.

Уряду потрібне зіставлення програм за кількома наслідками: кого вони захищають, які виробничі обмеження усувають і які майбутні зобов'язання створюють. Для великих проєктів відбудови слід оприлюднювати припущення про строки, імпортну складову й потребу в подальшому бюджетному фінансуванні. Соціальні програми мають проходити окрему оцінку за впливом на добробут вразливих людей.

Обом інституціям потрібні кращі дані про поведінку домогосподарств і підприємств. Опитування очікувань, знеособлені адміністративні дані й спостереження за наслідками програм можуть показати, хто справді обмежений у фінансуванні і як змінюється реакція на державні рішення. Це потребує захисту персональних даних і незалежної дослідницької перевірки, а без неї навіть складна модель ризикує точно розв'язувати задачу, яка вже не відповідає економіці.

Для країни, яка воює, стабілізація має підтримувати здатність людей жити й працювати, а підприємств — відновлювати виробництво. Довіра до грошей є необхідною частиною цього завдання. Її зміцнюють передбачувані рішення, забезпечені ресурсами зобов'язання і готовність влади пояснювати результати, і саме за цими ознаками варто оцінювати, наскільки українська економічна політика засвоїла урок Нобелівської премії 2026 року.