Прибережні міста затопить: танення льодовика Судного дня раптом прискорилось

Льодовик Туейтса в Західній Антарктиді, відомий як «льодовик Судного дня», може сприяти підвищенню рівня світового океану значно сильніше, ніж показували попередні розрахунки. Науковці з’ясували, що морська вода проникає на кілька кілометрів під товщу льоду та прискорює його танення знизу. За новою моделлю, до 2100 року внесок льодовика в підняття рівня моря може бути приблизно вдвічі більшим за попередні оцінки — навіть без додаткового глобального потепління.

Про це повідомляє CNN із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Nature Communications.

Чому льодовик Туейтса називають льодовиком Судного дня

Туейтс — один із найбільших льодовиків світу, розташований у Західній Антарктиді. Його площа приблизно дорівнює площі американського штату Флорида. Льодовик відступає вже десятиліттями, а його танення нині забезпечує близько 4% глобального підвищення рівня моря.

Прізвисько «льодовик Судного дня» він отримав через потенційні наслідки руйнування. Якщо весь лід Туейтса потрапить в океан, рівень моря може піднятися більш ніж на 60 см. Крім того, льодовик стримує величезні маси льоду Антарктиди, тому його втрата здатна посилити танення інших ділянок крижаного щита. У довгостроковій перспективі це може створити умови для набагато більшого підняття океану — приблизно на 3 метри.

Однак це не означає, що такий сценарій неодмінно станеться до кінця століття. Нове дослідження оцінює, як процеси під льодовиком впливають на його стійкість і який внесок він може зробити в підвищення рівня моря до 2100 року.

Що відбувається під товщею льоду

Найважливіші зміни відбуваються в місці, де льодовик спирається на морське дно, а далі переходить у плавучу крижану полицю. Цю ділянку називають лінією контакту льоду з дном, або лінією посадки. Раніше багато моделей розглядали її як відносно чітку та стабільну межу.

Проте супутникові спостереження показали складнішу картину: насправді це може бути зона завширшки кілька кілометрів, куди морська вода регулярно проникає під лід. Під час припливів і відпливів товста крижана маса підіймається та опускається, а вода циркулює під нею. Цей процес називають припливним прокачуванням.

Вода, яка проникає під льодовик, відносно тепла й сприяє таненню льоду знизу. Через це змінюється ділянка, на якій льодовик утримується на морському дні, а його край може відступати швидше. Саме цей механізм, за висновками авторів дослідження, попередні моделі недостатньо враховували.

Наскільки можуть змінитися прогнози до 2100 року

Дослідники з Каліфорнійського університету в Ірвайні та Лабораторії реактивного руху NASA створили модель льодовикового щита, яка враховує широку зону проникнення морської води під лід. Вона змогла краще відтворити зміни Туейтса, зафіксовані супутниками протягом майже трьох десятиліть.

За розрахунками науковців, до кінця століття льодовик може підняти глобальний рівень моря приблизно на 30 міліметрів — близько 3 сантиметрів. Це приблизно вдвічі більше за середню оцінку попередніх моделей.

На перший погляд, три сантиметри можуть здаватися незначними. Проте йдеться лише про внесок одного льодовика. Додаткове підвищення рівня моря збільшує ризик прибережних підтоплень і посилює наслідки штормових нагонів — тимчасового підняття води під час сильного вітру. Для низинних прибережних територій навіть відносно невелика зміна середнього рівня океану може мати серйозне значення.

Водночас результат дослідження не означає, що льодовик буквально тане вдвічі швидше. Подвоїлася оцінка його можливого внеску в підвищення рівня моря порівняно з попередніми модельними прогнозами. Автори також наголошують, що підльодовикові процеси ще потрібно досліджувати, перш ніж робити точніші довгострокові висновки.

Чому льодовик може втратити опору

Туейтс утримується на підводному хребті Мугіньйо, який частково стримує його рух у напрямку океану. Але танення в зоні контакту з морським дном поступово послаблює цю опору.

Моделювання показало, що існує 60% імовірності, що до кінця століття льодовик від’єднається від цього хребта. Якщо це станеться, він може швидше відступати дном, яке поступово заглиблюється в напрямку внутрішніх районів Антарктиди. Це створить умови для подальшого проникнення теплої води під лід і втрати його маси.

Науковці наголошують, що підльодовиковий рельєф складний, а результати моделювання потребують додаткової перевірки. Щоб краще зрозуміти реальні умови, дослідники планують 2028 року вирушити до Туейтса й установити обладнання, яке фіксуватиме проникнення морської води під льодовик.

За словами авторів роботи, такі спостереження допоможуть точніше оцінити швидкість втрати льоду та майбутні зміни рівня океану. Навіть якщо людству вдасться скоротити викиди парникових газів, частина підвищення рівня моря вже зумовлена змінами, які відбулися раніше.

Танення льодовиків — останні новини

Танення антарктичних льодовиків залежить не лише від температури повітря, а й від процесів, які відбуваються під водою. Теплі глибинні течії проникають під плавучі крижані шельфи й поступово руйнують їх знизу. Коли шельф слабшає, материковий лід втрачає природну опору й може швидше рухатися до океану. Саме тому дослідники вивчають, як тепла вода підточує антарктичні шельфи та змінює стійкість льодовиків.

Зміни помітні й у морському льоді навколо Антарктиди. У червні 2026 року в морі Беллінсгаузена зникла крижана ділянка площею близько 650 тисяч квадратних кілометрів — більшою за Україну. Саме скорочення плавучого морського льоду не підвищує рівень океану так, як танення льоду на суші. Проте менший крижаний покрив змінює взаємодію океану з атмосферою, а шельфи втрачають частину захисту від хвиль і впливу теплішої води.

Поза полярними регіонами тануть і гірські льодовики, які також містять значні запаси прісної води. За оцінками дослідників, їхнє повне танення могло б підняти рівень світового океану приблизно на 32 сантиметри. Це не прогноз на найближчі десятиліття, а оцінка можливих наслідків повної втрати гірських льодовиків. Вона не охоплює крижані щити Гренландії та Антарктиди, танення яких створює окрему, значно масштабнішу загрозу для прибережних регіонів світу.