Російські літаки більше не в безпеці: як "Нептуни" та удари по НПЗ послаблюють армію Кремля

Україна знаходить нові слабкі місця російської армії, змушуючи її відсувати авіацію якомога далі від фронту та втрачати ресурси, без яких неможливо вести наступ. Модернізовані ракети "Нептун" уже можуть діставати цілі за сотні кілометрів, а удари по паливній інфраструктурі створюють для Кремля загрозу, яку не вирішити простим перекиданням техніки.

Полковник запасу ЗСУ, льотчик-інструктор і військовий експерт Роман Світан в інтерв'ю 24 Каналу пояснив, чому знищення російських літаків може змінити темп повітряних атак, яка ціль здатна завдати ще болючішого удару по авіації Росії та як руйнування нафтопереробної галузі може позначитися на наступальних можливостях окупантів. Також експерт оцінив, чи зможе Україна продовжувати далекобійні удари в разі обмеження американської підтримки.

Модернізовані "Нептуни" змінюють правила гри

Успішний удар по військовому аеродрому Борисоглєбськ у Воронезькій області, де було знищено одразу шість російських винищувачів-бомбардувальників Су-34М, продемонстрував новий рівень можливостей українського військово-промислового комплексу.

Росіяни відтягнули свою тактичну авіацію на 500 кілометрів від лінії бойового зіткнення, вважаючи цю відстань безпечною. Раніше літаки базувалися в Балтиморі під Воронежем (300 км), але після появи ракет ATACMS командування РФ перекинуло їх спочатку в Енгельс, а потім повернуло ближче – у Борисоглєбськ.

Проте українські сили застосували модернізовані крилаті ракети "Нептун" наземного базування. Спочатку ця ракета розроблялася КБ "Луч" як протикорабельна (саме вона знищила крейсер "Москва"), але тепер її радіус дії збільшено до 500 кілометрів завдяки конформним бакам, що дозволяє доставляти бойову частину вагою понад 100 кілограмів.

Російська ППО на аеродромі була готова лише до атак безпілотників, тому залп із чотирьох ракет "Нептун" безперешкодно зайшов на стоянку важких літаків, які неможливо швидко розосередити.

Наслідки для російської авіації та логістики

Втрата шести Су-34 – це мінус 6% від загальної кількості таких машин у Росії (їх налічується близько сотні). Тепер російське командування буде змушене знову перекидати залишки авіації на аеродром Енгельс, що за 700 кілометрів від фронту.

Це кардинально змінює логістику ворога: час підльоту з бомбами збільшиться до 1,5 – 2 годин, а кількість літаковильотів за зміну впаде щонайменше в півтора-два рази. Крім того, це призведе до пришвидшеного випрацювання авіаресурсу та збільшення позаштатних сходжень боєприпасів.

Наступним логічним кроком стане ураження самого Енгельса, де базується стратегічна авіація (Ту-95, Ту-160) та зберігаються десятки тисяч тонн авіаційного гасу у карстових печерах. Вибух такого арсеналу матиме катастрофічні наслідки для всієї бази.

Нафтогазова галузь як головна ціль

Паралельно з ударами по авіації триває планомірне знищення російської нафтопереробної галузі. Це єдиний механізм перемоги над ресурсною країною. Наразі уражено близько половини російських нафтопереробних заводів (НПЗ): третина простоює, ще частина перебуває на ремонті.

Зупинка переробки призвела до того, що росіянам довелося заповнити сирою нафтою всі резервуари на нафтоперевалках (наприклад, у Ростові та Новошахтинську). Саме зараз удари по цих об'єктах є найбільш ефективними: повні резервуари вигорають дощенту, руйнуючи фундамент, і їхнє відновлення коштуватиме мільйони та триватиме роками.

Без палива російська армія не зможе проводити масштабні наступальні операції, адже логістичне плече на півдні сягає 500 кілометрів (від Ростова до Херсона). Паливо – це кров армії, і без нього будь-який наступ зупиниться за кілька тижнів.

Фактор Трампа та розвідданих: чому шантаж не спрацює

На тлі заяв західних політиків щодо можливого припинення військової допомоги чи передачі розвідданих, українська стратегія залишається незмінною. Дві третини розвідувальної інформації Україна отримує від європейських партнерів (зокрема, з французьких супутників).

Американські дані є критично важливими переважно для відстеження пусків балістичних ракет та роботи систем Patriot. Однак комплекси Patriot прикривають лише 5% території України. Для решти 95% території відсутність інформації про пуск балістики не змінює ситуації, оскільки там немає засобів для її перехоплення.

Якщо ж США припинять надавати точні координати для наведення українських дронів, Сили оборони будуть змушені бити по площах. У такому разі під удар потраплятимуть не лише промислові об'єкти, а й прилегла інфраструктура.

Полювання на еліту ГРУ та крах російського наступу

Окремим пріоритетом для українських спецслужб стало знищення підрозділу "Рубікон" – елітної групи операторів безпілотників на базі російського ГРУ. Попри максимальне фінансування та постачання новітніх китайських засобів ураження, цей підрозділ зазнає найбільших втрат. Українські Сили безпілотних систем цілеспрямовано виявляють та знищують бази підготовки і логістику "Рубікону".

Стратегія виснаження ресурсів ворога вже дає результати на полі бою. Нещодавня операція Третьої штурмової бригади, під час якої було деокуповано понад 100 квадратних кілометрів території, мала стратегічний успіх. Вона повністю зруйнувала плани російського командування щодо напівобхвату Слов'янсько-Краматорської агломерації з півдня.

Росіяни втратили підготовлені майданчики для розгортання оперативних проривів. Тепер їхні стратегічні резерви змушені йти у лобові атаки на непідготовлених рубежах, де техніка грузне у заболоченій місцевості поблизу річок Оскіл та Чорний Жеребець.

Втрати ворога лише на цьому напрямку перевищили 8 тисяч осіб. Загалом, за умови збереження нинішньої інтенсивності боїв та знищення логістики, до кінця року російська армія може вийти з дефіцитом у 50 – 100 тисяч особового складу, який буде неможливо компенсувати через брак фінансів від зруйнованої нафтогазової галузі.

Військовий експерт про нові виклики для Росії та політику США: відео