АЕС без мережі: чи загрожує Україні ядерна аварія, якщо підстанції вийдуть з ладу

Намагаючись позбавити українців електрики, тепла і води перед зимою, агресор не лише посилив удари по об’єктах тепло- й електрогенерації по всій країні — передусім у великих містах, а й активно б’є по розподільному обладнанню і мережах, намагаючись фрагментувати нашу енергосистему й ізолювати атомні електростанції. Адже в різні місяці АЕС забезпечують від 53–55 до 60–67% (в окремі години — і 70%) виробництва електроенергії.

Тактика не нова, але через масове застосування РФ реактивних БпЛА удари стали дошкульнішими. До того ж, за даними української розвідки і партнерів, росіяни накопичують балістику й інше серйозне озброєння спеціально для енерготерору.

Наразі в Кремлі утримуються від прямих ударів по атомних електростанціях, схоже, розуміючи, що радіаційна аварія загрожуватиме не лише Україні, а й значній частині Європи та самій Росії. Проте агресор не припиняє спроб пошкодити обладнання й лінії електропередачі, які поєднують атомну генерацію зі споживачами. Це не лише загроза для енергозабезпечення в холодну пору, а й виклики для радіаційної безпеки в разі нештатних ситуацій та інцидентів на АЕС. Чи готова до цього Україна?

Мрії Путіна про масштабний блекаут: чи варто боятися

На початку жовтня ЗМІ, посилаючись на дані розвідки, оприлюднили деякі деталі російського плану, як «заморозити» Україну.

Перший етап — пошкодження транскордонних ліній електропередачі та знищення підстанцій поблизу західного кордону, через які наша енергосистема сполучається з європейською і які дають змогу імпортувати й експортувати електрику.

Наступний крок — виведення з ладу гідроелектростанцій, частину з яких і так серйозно пошкоджено. А далі — зупинення Рівненської, Хмельницької і Південноукраїнської АЕС. Це, за задумом ворога, має позбавити нас приблизно 15 ГВт потужності — стільки (з урахуванням когенерації й імпорту) Україна мала наприкінці літа. Наслідок — масштабний блекаут і неможливість швидко зібрати розбалансовану енергосистему докупи.

Незалежна експертка з ядерної енергетики та ядерної безпеки, кандидатка хімічних наук Ольга Кошарна нагадує, що єдиний під час повномасштабної війни блекаут стався 23 листопада 2022 року, коли Україна ще не була готова до того, що ворог так цілеспрямовано, методично й інтенсивно атакуватиме нашу цивільну критичну інфраструктуру. «Від’єднання споживачів від електрики за графіком чи аварійне вимкнення світла — це не блекаут», — пояснює експертка в коментарі ZN.UA.

Тоді ворог одночасно влучив по підстанціях видачі потужності навколо всіх трьох підконтрольних Україні АЕС (Запорізька, яка вже дев’ятий місяць була в окупації, також зупинялася), і системи аварійного захисту автоматично зупинили енергоблоки. Об’єднана енергосистема одночасно втратила понад 7 ГВт потужності, розділившись на окремі «енергоострови». Але менш як за 14 годин фахівцям НЕК «Укренерго» вдалося відновити її цілісність і синхронізувати з європейською енергосистемою.

Згодом росіяни намагалися спровокувати блекаут ще кілька разів, але невдало: після першого випадку ядерні експерти разом з «Укренерго» і Головним управлінням розвідки розробили алгоритм підготовки АЕС і Об’єднаної енергосистеми до ракетних атак.

«Коли немає сполучення з підстанціями, потрібно знижувати потужність енергоблоків чи виводити їх у стан гарячого або холодного зупину. Це вважається проєктним, а не аварійним режимом», — пояснює в коментарі ZN.UA голова Держатомрегулювання в 2017–2021 роках Григорій Плачков. Атомники за роки повномасштабної війни навчилися більш-менш безпечно експлуатувати блоки в таких екстремальних умовах. Водночас проблем додає те, що через виведення з ладу розподільних підстанцій АЕС можуть залишатися без зовнішнього живлення.

«Така ситуація також не є хорошим режимом роботи для атомних енергоблоків. Але виведенням їх із ладу це не загрожує. Спрацьовуватиме захист, АЕС автоматично «сідатимуть на нуль», так вони запроєктовані», — продовжує екскерівник Держатомрегулювання.

Ольга Кошарна нагадує, що на цей випадок на всіх атомних електростанціях є резервні дизель-генератори, а після аварії на АЕС «Фукусіма-1» станції забезпечили ще й мобільними генераторами. Тому системи безпеки працюють навіть після від’єднання АЕС від енергосистеми.

Є й чіткі процедури повернення в роботу енергоблоків, зупинених системами аварійного захисту. Проте для виведення АЕС на повну потужність потрібен час. Це період, коли Об’єднана енергосистема особливо вразлива і коли українським споживачам буде дуже й дуже важко. Скільки він триватиме, залежить від інтенсивності обстрілів і наявності в «Укренерго» резервного обладнання для відновлення пошкоджених підстанцій, але це чутлива інформація, якої публічно не розголошують.

Захист розподільного електрообладнання: що встигли зробити

За даними «Укренерго», зараз тривають роботи з облаштування й посилення інженерного захисту ключових підстанцій по всій країні. Майже на 120 об’єктах будівельно-монтажні роботи завершено, на решті вони тривають.

Експерти визнають, що порівняно з 2022 роком захист критичних енергетичних об’єктів справді вдалося покращити. Але й агресор нарощує можливості для їхнього ураження.

За словами Плачкова, ворожі атаки завдають значної шкоди не лише устаткуванню в епіцентрах вибухів: багато трансформаторного й іншого енергообладнання виходить з ладу через розліт шрапнелі, якою ворог щедро нашпиговує ракети й БпЛА.

«Важливо, що побудували захист другого рівня для підстанцій «Укренерго». Інша справа, що є відкриті розподільні пристрої, які належать «Енергоатому», хоча й розташовані поза периметрами АЕС. З їхнім захистом у нас гірше», — визнає Кошарна.

Вона пригадує, як 2 серпня 2024 року під час офрек-зустрічі галузевих експертів з тодішнім очільником Міністерства енергетики Германом Галущенком і керівником ОПУ Андрієм Єрмаком запитала про захищеність таких пристроїв від атак, а у відповідь почула, що українська сторона, мовляв, домовилася з росіянами, й вони не атакуватимуть такі об’єкти.

«Ми вийшли з тієї зустрічі вкрай шокованими. Адже розуміли, чого варті домовленості з Росією. Ворог відновить обстріли за першої ж нагоди», — обурюється експертка.

Так і сталося. Росія відновила атаки на підстанції довкола АЕС: формальним приводом став початок української наступальної операції в Курській області. Блекауту тоді не було, і Ольга Кошарна сподівається, що вдасться уникнути його й тепер, хоча це буде непросто.

«Через пошкодження дротів, елементів обладнання, через неможливість передачі електроенергії енергоблоки АЕС можуть знижувати потужність. Але такого, щоб ОЕС розвалилася на частини, уже не буде, я впевнена», — заспокоює фахівчиня.

Сподівається на це й Григорій Плачков. Він визнає, що для споживачів ситуація в разі масштабних атак справді може бути критичною, проте загроз ядерній і радіаційній безпеці, руйнування або критичних поломок атомних блоків немає.

«От усі запитують: чи загрожують нам «Чорнобиль», «Фукусіма» або «Три-Майл-Айленд» (американська АЕС, де 1979 року сталась одна з найбільших аварій в історії ядерної енергетики. — Ред.)? Думаю, що наші добре навчені й досвідчені атомники такого не допустять», — каже експерт. Хоча гарантувати це на 100% не можна, Плачков нагадує, що згадані три великі аварії сталися за різних сценаріїв, коли системи захисту не спрацювали.

Більшість аналітиків переконана: восени і взимку ворог передусім намагатиметься впливати на роботу АЕС опосередковано, ізолюючи їх від Об’єднаної енергосистеми. Але якщо цього досягнути не вдасться чи становище окупантів на фронті погіршиться, російське керівництво може санкціонувати й прямі атаки на АЕС. Тому вкрай важливо, щоб світ продовжував надсилати агресорові сигнали про неприпустимість таких атак, які загрожують не лише Україні, а й щонайменше всій Європі.

Нові місії МАГАТЕ: троянський кінь чи гарантія безпеки?

Цього тижня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга повідомив про домовленість із генеральним директором Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ) Рафаелем Гроссі щодо приїзду спеціальних місій Агентства на 19 електричних підстанцій, критично важливих для безпечної експлуатації українських АЕС. За його словами, це буде наймасштабніше розгортання подібних місій і «своєчасний крок для забезпечення ядерної та фізичної ядерної безпеки на тлі російських атак на енергетичну систему України».

Проте багато експертів такого оптимізму не поділяють: на їхню думку, залучення іноземних інспекторів на підстанції «Укренерго» навряд чи буде корисним, а може й нашкодити.

«По-перше, експерти місії — фахівці з ядерної безпеки, вони не електротехніки. Чим вони можуть допомогти? По-друге, такі місії поза мандатом МАГАТЕ. Є окрема процедура фіксації воєнних злочинів, за участю представників СБУ, поліції, Офісу генпрокурора. Залучається міжнародний прокурор, злочин фіксується й оформляється відповідно до міжнародних стандартів для Міжнародного кримінального суду», — пояснює Кошарна.

Представники МАГАТЕ відповідних повноважень не мають, як і зобов’язань перед Україною щодо конфіденційності. У межах місії вони фотографують об’єкти й складають звіти для секретаріату МАГАТЕ, де працює багато росіян, чимало з яких є агентами Служби зовнішньої розвідки РФ.

«Пригадується, коли 12 вересня 2024 року представники Агентства відвідували першу підстанцію, НЕК «Укренерго» якраз будувала там захисні споруди. А це — таємна штука. Як і резерви обладнання на майданчику й алгоритм відновлення. За проєктом, у бетонній споруді над великим трансформатором потужністю 750 кВ під дахом є отвір для повітряного обміну. І вже незабаром російські дрони почали прилітати прямо в цей отвір», — нагадує експертка.

Вона вважає, що без витоку інформації від інспекторів не обійшлося, на що вказує й нинішня зміна тактики атак на ПС 750 кВ «Київська» та інші підстанції Київського енергокільця.

Помилкою вважає допуск представників МАГАТЕ й Плачков: відвідуючи підстанції, вони матимуть детальну інформацію про фізичний захист таких об’єктів. Водночас Міжнародне агентство з атомної енергії, на його думку, не зможе реально вплинути на дії Росії, хоч би скільки та яких місій організовувало.