"Лукашенко починає боятись": інтерв'ю з білоруським опозиціонером Латушком про погрози з Мінська і навчання ОДКБ

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко вчергове заговорив про військову агресію. Він зазначив, що Білорусь має готуватись до цього. Однак за такими словами ховається не так бажання повністю вступати у війну, як страх перед НАТО.

На тлі цього на територію Білорусі прибули війська країн Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ), зокрема російські, для спільних навчань. Це може свідчити про підготовку певного сценарію після перемир'я з боку Кремля.

Заступник керівника Об'єднаного перехідного кабінету Білорусі Павло Латушко в ексклюзивному інтерв'ю для 24 Каналу розповів про справжні причини військової риторики Лукашенка, пояснив, навіщо той влаштовує провокації з мігрантами на кордонах ЄС та припустив, що замислили в ОДКБ. Деталі – читайте в матеріалі.

Чому Лукашенко знову заговорив про війну?

13 жовтня Лукашенко зібрав нараду за підсумками перевірки бойової та мобілізаційної готовності бригади внутрішніх військ МВС і закликав готуватися до несприятливих сценаріїв. Він каже: "Ми не агресивні, але до агресії готуємося". А кому адресовані ці слова? Сусідам, Вашингтону, власним силовикам? Чого він злякався? До чого готується знову?

Я думаю, що військова риторика Лукашенка, яка не сходить з його вуст, пов'язана дійсно зі страхом. Страхом того, що якщо Росія вимагатиме від нього підключитися до агресивних дій щодо Заходу чи України, то в цьому випадку може прилетіти відповідь.

Цієї відповіді він дуже боїться. Тому Лукашенко постійно і перманентно проводить навчання.

Під час цієї наради він знову заявив, що Білорусь буде продовжувати перевірку збройних сил, точкову раптову перевірку. Це доручення держсекретаріату Ради безпеки. Він вимагає від міністра оборони і начальника Генерального штабу не вигадувати щось особливе, навіть не в контексті досвіду так званої "сво". Він каже проводити цю роботу ніби при нормальних військових конфліктах.

Згадує навіть операцію "Багратіон", говорить про те, що чудово обізнаний, якими дорогами умовний "ворог" може зайти на територію Білорусі, а навколо болота, відповідно, по них танки не пройдуть. Тому він хоче точково піднімати мобілізованих, зокрема піднімати внутрішні війська, які зможуть швиденько розгорнутися в тих місцях, де буде знаходитися умовний "ворог".

Тобто він там цілу стратегію військову розповідає вже, він же "фахівець" у всіх сферах, починаючи від баяніста, закінчуючи футболістом. Ну і тут він, звичайно, вже і військовий стратег. А ці всі військові сидять поруч і записують.

Повне інтерв'ю: дивіться відео

Звичайно, що перше – страх. Він відповідає на заяву Алексуса Гринкевича. Це головнокомандувач об'єднаними силами НАТО в Європі. Він під час Варшавської конференції з безпеки сказав, що НАТО ухвалило нову оборонну стратегію: якщо будуть агресивні дії щодо однієї з держав НАТО, у цьому випадку спрацює стаття 5 Вашингтонського договору, і НАТО завдасть ударів із використанням дронів і роботів по територіях, по військових частинах, військових об'єктах, які розташовані в Калінінградській області, в Ленінградській області біля Санкт-Петербурга, а також по військових об'єктах на території Білорусі.

Зрозуміло, коли Лукашенко чує такі заяви з боку головнокомандувача військ НАТО генерала Гринкевича (цікаво, до речі, що у Гринкевича білоруське коріння, його прадід з території Білорусі), то йому стає страшно. Тому що, з одного боку, його підтискає Путін, він може знадобитися Путіну, але з іншого, він почув чітко, що НАТО намалювало на Білорусі мішень.

Для мене як для білоруса це сумно, прикро, і я, звичайно ж, не хотів би, щоб війна прийшла на територію Білорусі. Але ми повинні чітко говорити всім, що повну відповідальність за те, що Білорусь стала мішенню для НАТО, несе диктатор Лукашенко. Він протягом цих 32 років вибудовував одновекторну політику, вирішив будувати відносини виключно з Росією, яка перетворилася на країну-агресора ще до 2022 року.

У 2020 році він з тріском програвши вибори, приповз на колінах і попросив: "Володя, врятуй мене, помилуй". Той йому сказав: "Добре, я тебе підтримаю силою зберегти владу, але тоді ти мене підтримаєш у 2022 році". І Лукашенко дав, звичайно, на це згоду. Пам'ятаємо, як вони консультувалися, зустрічалися. І буквально за кілька тижнів до 24 лютого 2022 року підписав військову доктрину, зокрема в подальшому підписав договір про гарантії безпеки в рамках союзної держави.

Усі договори, які передбачають розміщення ядерної зброї, "Орєшніка" на території Білорусі, спільний розвиток військової інфраструктури, озброєння білоруських збройних сил, можливість входження російської армії на територію Білорусі. Тобто чого він дивується, якщо він проводив таку проросійську політику, якщо він продав військову політику Білорусі та зовнішню політику інтересам Росії?

Тепер, на жаль, Білорусь розглядається як військовий придаток Росії, як військовий союзник. Додатково це підтверджено, на жаль, історією. Адже він надав територію Білорусі для повномасштабного вторгнення. І Лукашенко цього боїться.

І він, звичайно ж, з одного боку, повторює, що ми не хочемо війни і так далі, навіть там пропонує торгівлю сусідам. З цим можна погодитися, що він би не хотів, щоб збройні сили брали участь у війні. Але, з іншого боку, якщо його притисне до стінки "старший брат" (Росія, – 24 Канал), як він сам його називає, то йому буде важко викрутитися. Тому краще бути готовим про всяк випадок.

Яку гру замислив білоруський диктатор щодо Європи?

Лукашенко 13 жовтня відкинув причетність Мінська взагалі до якихось озброєних людей у масках, до інциденту на кордоні з Латвією. Каже: "Зі мною подібні дії не узгоджувалися". При цьому раніше, за день до цього, Лукашенко заговорив про необхідність економічного співробітництва з Польщею, Литвою, Латвією. Здалося, що Лукашенко хоче? Він ухиляється, хоче дійсно якось торгувати, а не воювати, чи просто замилюванням очей займається?

Це калійно-дизельні ігри. Він іде у фарватері російської політики, яка зараз прагне зняти із себе санкції. Ми бачимо, що є повна розбіжність у політиці Європейського Союзу та президента США Дональда Трампа. Трамп іде на зняття економічних обмежень, введених за агресію проти України, у нашому контексті ще за гібридну агресію проти Європи та порушення прав людини. І в такий спосіб вони ось розігрують ці калійно-дизельні ігри.

Але потрібно дуже чітко розуміти всім політикам, що якщо хтось вважає, що через зняття санкцій з Лукашенка можна створити якусь платформу, майданчик для того, щоб він відплив від Росії, то ця людина, цей політик абсолютно не розуміє відносин між Путіним і Лукашенком. Ще раз давайте зафіксуємо: після 2020 року, коли Путін прийшов йому на виручку, щоб зберегти владу силою, Лукашенко взяв повне зобов'язання виконувати всі забаганки Кремля, пов'язані з агресивними діями як щодо України, так і щодо Європейського Союзу, і зафіксував це через підписання відповідних двосторонніх військово-політичних угод, угод про військово-технічне співробітництво.

Тобто в нього є повне зобов'язання, а в Кремля є весь набір інструментів, щоб змусити Лукашенка виконувати це зобов'язання. Тому що ми з вами чудово знаємо, на жаль, з нашої сучасної історії, що не всі договори дотримуються, і одна з країн може просто почати агресію і порушити міжнародне право. Той же Лукашенко може надати територію для російської армії або для ракетних дронових атак, хоча це порушує договір про дружбу і добросусідство між Білоруссю та Україною.

Але у Путіна є достатньо інструментаріїв, щоб змусити його. Він фактично шантажує європейські країни. Подивіться, як це виглядало. Ось, наприклад, якщо подивитись на гібридну агресію, пов'язану з мігрантами. Йшов масовий потік мігрантів у напрямку Польщі. Це дуже сильно не влаштовувало Польщу.

Польща вклала мільярд євро у створення дворівневої системи захисту, потім майстерно зіграла в дипломатію з Китаєм, і Китай змусив Лукашенка відмовитися від того, щоб направляти мігрантів, інакше б став просто транзит китайських товарів через білорусько-польський кордон. Фактично через шантаж Лукашенко прийшов до того, що ось і відбулася досить висока зустріч на рівні міністрів закордонних справ Білорусі та Польщі.

Що він робив з Литвою? Минулого року він закидав повітряні кульки, через які регулярно закривалися литовські аеропорти. Наскільки я знаю, Литва планує щодо цього подати позов про компенсацію за економічний збиток, завданий ось цими контрабандними гібридними діями.

Одночасно міністр закордонних справ Лукашенка, його заступник міністра пропонували литовцям: "Давайте сядемо, домовимося". Знову шантаж.

Що відбувається з Латвією? Ми бачили з вами деякий час тому, що група мігрантів намагається прорватися в супроводі фактично озброєних людей на територію Латвії, навіть проривається. Але до цього, до речі, за нашими відомостями, американський високопоставлений дипломат, перебуваючи в Ризі, тричі пропонував Латвії почати діалог з Лукашенком.

Латвія на це сказала: "Ні". Навіть прем'єр-міністр Латвії сказав: "Ні про який діалог не йдеться. Потрібно збільшувати санкційний тиск на режим Лукашенка за те, що він творить на кордоні".

Що робить Лукашенко у відповідь? Він закидає групу мігрантів, які входять на територію Латвії і влаштовують там цілий дебош, авантюру таку величезну, яку можна було б навіть розглядати як елемент агресії.

Тобто він використовує шантаж, і тут він теж погрожує сусідам: "Ви ж не хочете війни". Тобто ніби натякає: якщо ви не почнете зі мною торгувати, буде війна. Ось такий метод. І, на жаль, деякі європейські політики на це купуються. Тобто з терористом, шантажистом, який створює їм проблеми, намагаються почати комунікувати, думаючи, що через це вони зупинять собі ці загрози. А в результаті Лукашенко на цьому виграє. Він намагається зняти за цей рахунок санкції.

Що стосується ядерної зброї, то це ж узагалі брехлива теза. Подивіться, хто перший, як то кажуть, почав? Хто у 2022 році почав махати ядерним кийком? Медведєв, потім Путін. Ми чули з вами нещодавно, що заявив Патрушев, Лавров те ж саме говорить. А пропаганда російська з усіх телеканалів сурмить, що Росія спалить Лондон, Берлін.

А Лукашенко що зробив? Лукашенко, коли домовлявся з Путіним про надання території для агресії проти України, він сказав: "Мені потрібна ядерна зброя для того, щоб себе убезпечити". І тоді, 27 лютого 2022 року відбувся референдум. Звичайно, він не відбувся, там це було все сфальсифіковано, де були внесені поправки до Конституції про те, що Білорусь перестала бути без'ядерною державою. Після цього Лукашенко підписав договір про гарантії безпеки, де вписав можливість розміщення російської ядерної зброї на території Білорусі.

А тепер Лукашенко ображається, що Литва вносить зміни до своєї конституції і відмовляється від без'ядерного статусу. То хто перший почав? Якщо його засмучує те, що збройні сили НАТО, держав НАТО розміщуються вздовж кордону з Білоруссю, то це знову ж таки в чому причина? Причина в тому, що йде війна проти України, яка почалася зокрема з території Білорусі. Причина в тому, що Лукашенко з 2021 року закидає мігрантів на територію Європейського Союзу, дестабілізуючи ситуацію на кордонах і всередині цих держав.

А ось цей інцидент із латвійським кордоном, він узагалі сміхотворний. Лукашенко взагалі сказав, що це латвійці самі на себе напали. Уявляєте, яку абсурдну версію Лукашенко розповідає.

Зрозуміло, що це все інспіровано Лукашенком. Зараз ця форма використовується для того, щоб тиснути на європейські країни, витрачати більше грошей на свою оборону і змінити свою політику щодо підтримки України.

Стратегічною метою Кремля був, є і буде розвал Європейського Союзу. Це один із методів, який має призвести до розвалу Європейського Союзу.

Що вже вийшло в них. Наприклад, на деяких кордонах запроваджено прикордонний контроль. Візьмемо кордон, наприклад, польсько-литовський. Якщо хтось перетинає, там кожну машину оглядають і в кожної людини перевіряють документи. Те ж саме, хто їздить, наприклад, через кордон польсько-німецький, там теж є прикордонний контроль. Тобто це те, що завжди було плюсом Європейського Союзу – безперешкодний перетин кордону.

Усього, до речі, з 2021 року ми порахували, у Польщу було близько 140 тисяч спроб незаконного входження мігрантів, у Литву було 25 тисяч, а в Латвію 48 тисяч. З початку цього року найбільший тиск іде в напрямку цих мігрантів у Латвію, вже близько 12 тисяч. А чому? Тому що Польщі вдалося захиститися, а Латвія має, на жаль, найменший рівень захисту на державному кордоні.

І тому вони бачать, що там дірки. Вони перекинули цих мігрантів із польського напрямку на латвійський напрямок, тому що там просто легше цим мігрантам потрапити на територію Європейського Союзу.

Але задумка спочатку була взагалі, як то кажуть, кошмарна. Вони ж, коли у 2021 році почали цю спецоперацію, коли колони мігрантів ішли в напрямку Польщі, коли там були зіткнення з поліцією прямо на лінії державного кордону, думали, що зараз вони закинуть ці сотні тисяч мігрантів на територію Європейського Союзу, і що Меркель це підтримає.

Після цього починається повномасштабне вторгнення на територію України, агресія. Значить, біженці з України йдуть у Європу, і там ми отримуємо з вами таку горючу суміш. До цього додаються, до речі, і білоруси, які дуже багато теж у 2020, 2021 виїжджали, але наступна велика хвиля була у 2022 році.

Тобто вони розраховували, що на території Європи буде така горюча суміш: українці, білоруси, громадяни африканських держав, азійських держав і всі разом. І це повинно було дестабілізувати Європу, економіку Європейського Союзу підірвати, щоб Європейський Союз не став реальним у дії помічником, союзником для України, яка бореться. У цьому була ця задумка.

Ну а зараз Лукашенко, звичайно, на свою аудиторію працює. Він тут розповідає, що він за мир, за дружбу. Але історія ж усе пам'ятає, всі чітко пам'ятають, і всі розуміють, як це було, як це розвивається.

Що насправді ховається за навчанням ОДКБ?

А країнам НАТО на що треба звернути акценти в цих навчаннях, які проходять на території Білорусі? Залучили багато чого: 300 одиниць техніки, безпілотники. Проводять різні миротворчі завдання, чи не миротворчі?

У мене є своя версія щодо цього, і я спробую її представити. Ці навчання мають 2 складові:

• Колективні миротворчі сили ОДКБ (Організація договору колективної безпеки, куди входить Росія, Білорусь, Таджикистан, Киргизстан і Казахстан);
• Радіаційно-хімічні, біологічні навчання.

Чому раптом ось якраз сьогодні вони проходили? Радіаційно-хімічна, біологічна атака відбувається, і вони вчаться її відбивати. Вони якраз таки вивчають досвід, як реагувати на несподівану появу інфекцій на території певної держави.

А де в нас нещодавно була виявлена інфекція? Чи то чума, чи то не чума на території Росії. Тому появу цієї складової в навчаннях я б пов'язував ось саме з цією загрозою. Якщо раптом відбувається поширення страшної хвороби, значить, до цього потрібно готуватися. Але це мала частина.

А якщо ми з вами подивимося на навчання цих колективних миротворчих сил ОДКБ, то побачимо, що вони проходять зараз під Вітебськом до 16 числа. Це полігон "Лосвідо", там стоїть 103 десантно-штурмова бригада сил спеціальних операцій Збройних сил Білорусі. На її базі це все проходить, і вони відпрацьовують 3 етапи:

• Перший – війська цих держав повинні зайняти певні зони відповідальності, провести розведення протиборчих сторін;
• Другий – якщо війна, конфлікт іде, гарантують безпечну обстановку, беруть ці зони під контроль;
• Третій – передають об'єкти критичної інфраструктури місцевій владі після того, коли вони стабілізували цю обстановку.

Усе це виглядає як можливий сценарій у разі перемир'я. Тому що про мир говорити дуже складно, коли порушено міжнародне право і завойовані незаконно території. Як тут говорити про мир? Припустимо, настає перемир'я між Росією та Україною. І ось як будуть розташовувати ці війська для того, щоб розводити протиборчі сторони.

Путін це намагався зробити у 2014 році. Тобто така ідея направити миротворців ОДКБ уже існувала, але тоді це було неможливо зробити, тому що ті території, які окупувала Росія на той момент, формально не були територіями Росії, а в рамках угоди Організації договору колективної безпеки війська цих держав можуть розміщувати свої війська тільки на території держав ОДКБ. Тож тоді той сценарій не спрацював.

Зараз Росія, зрозуміло, що порушивши міжнародне право, вписала ці території в Конституцію. Значить, ця формальна перешкода не розміщувати війська держав ОДКБ ніби знята. Фактично це такий сигнал Заходу, що якщо ми колись прийдемо до мирних переговорів, перемир'я, то Кремль хотів би розмістити на своїй незаконно окупованій території саме війська ОДКБ.

Але сама по собі ідея абсурдна. Росія вже там є. Там російські війська стоять, це війська агресора. Якщо туди прийдуть білоруські збройні сили, то, вибачте, Білорусь, з огляду міжнародного права, теж агресор. Тому теж формально, чого вони там будуть робити? Залишається хто? Казахстан, Таджикистан, Киргизстан.

Але однозначно Путін хоче показати Заходу, що ніяких військ НАТО з боку України або лінії оборони бути не повинно. Буцімто, якщо й мають бути війська, то тільки війська ОДКБ. Вони готуються до цього сценарію. На жаль, ми не можемо з вами сказати, що це завтра відбудеться, післязавтра. Нам би хотілося якнайшвидше, щоб було перемир'я, але вони вже готують до цього ґрунт.

Є ще інше припущення щодо цього, але я вірю в нього менше: це таке ІПСО, ніби теж дають Заходу сигнал.

Зрозуміло ж, що якщо війська ОДКБ, наприклад, з'являться на цій лінії, то перше, їх у будь-який момент можна буде відкликати, тому що рішення ухвалює Кремль.

По-друге, вони можуть просто не помічати порушення перемир'я, яке будуть порушувати росіяни. Повторюся ще раз – це абсурдно, коли ми говоримо, що російські сили стануть миротворчими силами в рамках колективних миротворчих сил ОДКБ. Це ж смішно. Які вони миротворці, якщо вони агресори?

Про що свідчать кадрові перестановки в Білорусі?

Тривають кадрові чистки, зміни. 14 жовтня Вадим Суров був призначений заступником міністра оборони, Володимир Купріянюк – першим заступником начальника Генштабу, Олексій Хузіяхметов – начальником Головного розвідувального управління. А ці фігури призначенців, вони близькі до Росії?

Це призначення пов'язане з тим, що він відправив у відставку 6 генералів, а потім начальника Генерального штабу. Але якщо ми подивимося, то побачимо, що Володимир Купріянюк, перший заступник начальника Генерального штабу, перебуває у базі "Миротворець". Тож він підтримував агресивні дії проти України.

Варто звернути увагу і на Олексія Хузіяхметова, начальника Головного розвідувального управління Міністерства оборони. Їхню п'яту окрему бригаду сил спеціальних операцій у 2020 році перекинули в Брест для придушення протестів. Після Мінська наймасовіші протести проходили саме там.

Фактично він підозрюється у скоєнні вбивства Геннадія Шутова, одного з протестувальників. Два офіцери застрелили його в спину, а сказали, що він їм погрожував. Тобто людина від них ішла, вона стояла спиною, і лікарі підтвердили, що він був застрелений у спину. Але в результаті визнали винним загиблого Геннадія Шутова. Ну і також давали неправдиві свідчення щодо ще одного протестувальника.

Тож цей товариш, звичайно, залучений до злочинів проти білоруського народу. Ось такі призначення. Усе для того, щоб посилювати агресію.