Американо-російський альянс скріплено українською кров’ю. Україна, схоже, все зрозуміла – Філліпс О'Брайен

Цей тиждень увійде в історію як момент, коли США перейшли від ролі неформального союзника росії, допомагаючи путіну вбивати українців і намагаючись примусити Україну віддати російському диктатору свої території та людей, – до ролі формального союзника росії. Уряд США на чолі з демократично обраним президентом і без будь-якої суттєвої опозиції в Конгресі тепер докладає великих зусиль, щоб послабити українську воєнну машину. Обмеження Starlink/Starshield – безумовно, найважливіший приклад цього, а те, як саме вони позначилися протягом останніх кількох днів, стане головною темою. Одним словом, американо-російський альянс скріплюється українською кров’ю.

Житловий будинок в Одесі, пошкоджений унаслідок російської повітряної атаки у вересні. Минулого тижня внаслідок удару по місту, якому сприяли США, загинули дев’ятеро українців.

Зауважте: в межах цього альянсу США офіційно вивели росію з-під дії санкцій Грема–Блюменталя – Білий дім видав відповідне офіційне розпорядження. Я опублікував про це окремий матеріал, майже весь він доступний безплатно; його варто сприймати як частину цього огляду.

Оскільки американо-російський альянс стає дедалі формальнішим, ключовим цього разу буде те, як відреагують Україна та Європа. Європейські держави, здається, діють дещо розрізнено; натомість Україна, схоже, нарешті все зрозуміла. Вона відкрито робить саме те, чого Трамп благав її не робити. Саме так і слід поводитися із союзником росії.

І нарешті, не втрачайте з поля зору те, що відбувається у наземній війні. Не лише з’явилися нові повідомлення про просування в межах операції "Вівальді" – українці також оприлюднили цікаві дані про співвідношення втрат. Тоді стає зрозуміліше, чому Трамп так прагне прийти путіну на допомогу. російська армія має дуже серйозні проблеми.

Американо-російський альянс скріплено українською кров’ю

Щоб зрозуміти дії американо-російського альянсу, варто почати з того, де ми перебуваємо зараз, а потім крок за кроком повернутися до подій останніх кількох днів. За найсвіжішими повідомленнями, доступ до Starlink/Starshield в Україні й далі мають лише системи, що рухаються зі швидкістю менш як 160 км/год (100 миль/год). Це підтвердило посольство України у Вашингтоні.

З огляду на наявну в нас інформацію ми не можемо підтвердити, що всі можливості Starshield відновлено.

Через чотири (4!) дні після того, як ми надіслали свої запити, ми досі не отримали відповіді ані від Пентагону, ані від SpaceX. Сподіваємося отримати підтвердження, що обмеження швидкості знято і Starshield працює так само, як і раніше, забезпечуючи надійний зв’язок, необхідний для захисту наших людей на тлі посилення російських повітряних атак.

Ця ситуація особливо тяжко позначається на двох ключових напрямах. Перший – українська протиповітряна оборона, яка покладається на швидкі мобільні системи боротьби з дронами та ракетами, щоб збивати, зокрема, російські реактивні "Герані". Другий – надзвичайно ефективна українська кампанія ударів середньої дальності по російській військовій логістиці, яка відіграла важливу роль у військових невдачах росії на фронті цього літа.

Якщо скласти все докупи, важко уявити ефективніший спосіб, у який США одним рішенням могли б допомогти росії і в наступі, і в обороні. Це точковий крок, що призведе до більшої кількості загиблих серед українських військових і цивільних. Звісно, саме в цьому й полягала мета.

Ще одна річ, яка цілком очевидна щодо американо-російського альянсу: поки він діє, ані Дональд Трамп, його архітектор і головний творець, ані Ілон Маск –  його технічний виконавець, – не хочуть брати на себе заслугу за його створення. Це одна з найцікавіших рис цього альянсу. Його прихильники знають, що він непопулярний серед американців, і розуміють, що він завдасть реальної шкоди довірі до американського бізнесу у світі, але все одно це роблять. Це свідчить про те, наскільки вони зацікавлені в успіху росії та в тому, щоб бити по Україні: настільки, що і Трамп, і Маск готові піти на реальний політичний та економічний ризик, аби втілити цей курс у життя.

І впродовж останніх кількох днів ми бачили, як обидва вдавали, ніби не несуть відповідальності за обмеження Starlink/Starshield. Білий дім, зі свого боку, робить усе можливе, щоб перекласти провину на інших, передусім на Маска.

Зокрема, сам Трамп у розмові з пресою заперечив свою відповідальність, сказавши:

Запитання: Це ви чи Ілон Маск вирішили тимчасово призупинити доступ українських військових до Starlink?

Трамп: Я не знаю, чи це взагалі хтось вирішував, бо це був не я, і не думаю, що це був Ілон.

Тут Трамп насправді виявляє незвичну стриманість, адже анонімні джерела в Білому домі фактично роблять Маска крайнім. Вони стверджують, що Маск сам, без жодного спонукання, запропонував цю ідею, і лише після цього Трамп погодився. Чотири різні джерела в Білому домі, що саме по собі показує, наскільки вони нервують, розповіли The Telegraph, що саме Маск приніс цей план Трампу.

Ось як цю історію підсумував Kyiv Independent:

Генеральний директор SpaceX Ілон Маск звернувся до президента США Дональда Трампа з ідеєю обмежити швидкість Starlink для українських сил, повідомила 16 жовтня The Telegraph із посиланням на чотири джерела, обізнані із ситуацією.

Чому ж Білий дім намагався перекласти відповідальність? Тому що там розуміють: менш ніж за три тижні до виборів це політично програшна тема. І вони хотіли зупинити хвилю цілком правдивих публікацій про те, що саме Трамп відповідає за це рішення. Серед них був і цей матеріал Reuters, який отримав широкий розголос. До того ж Ілон Маск зробив заяву, з якої фактично випливало, що це було не його рішення, і вказав на адміністрацію.

Як же ми дійшли до того, що Трамп і Маск відчайдушно намагаються перекласти відповідальність один на одного? Причин дві. Перша: у США це рішення сприйняли катастрофічно. Дружити з путіним, а саме це роблять і Трамп, і Маск – насправді непопулярно, особливо коли ти допомагаєш путіну вбивати українських цивільних і водночас не даєш українцям ефективно відбиватися. Через свої пропутінські схильності і Трамп, і Маск, імовірно, переконали себе, що можуть зайняти таку позицію і все минеться. Не минулося.

У випадку Ілона Маска це мало подвійний руйнівний ефект, адже стало очевидно: покладаючись на його технологію Starlink, держава в будь-який момент може опинитися заручницею його примх. Стало болісно очевидним і те, що надалі державам доведеться звільнятися від залежності як від нього, так і від Америки.

Звісно, справді важливо інше: уряд США, навіть усвідомлюючи ці політичні та економічні ризики, готовий саме в цей критичний момент зробити крок уперед і стати союзником росії. Отже, остаточна відповідальність лежить на Дональді Трампі. Жоден республіканський політтехнолог не хотів би, щоб таке рішення ухвалили просто напередодні проміжних виборів, які й без того складаються для партії дуже погано і на яких підтримка Трампом путіна відштовхує виборців. Але Трамп усе одно мав це зробити.

Можливо, Маск першим запропонував цю ідею і вважав її геніальним розв’язанням проблеми, але не він визначає курс. Він лише забезпечує роботу американо-російського альянсу.

І момент для цього виявився нищівним. Упродовж чотирьох вечорів після запровадження обмежень Starlink/Starshield росіяни здійснили чотири масовані далекобійні атаки на Україну. За моїми підрахунками, у них було застосовано значно більше ніж 1200 безпілотників і ракет. Нижче – по одному джерелу на кожну ніч.

14/15 жовтня: дві керовані авіаційні ракети Х-59 з акваторії Чорного моря та 580 ударних дронів.

15/16 жовтня: 149 дронів типу Shahed, 108 із них – реактивні. Джерело не повідомляє про застосування ракет цієї ночі.

16/17 жовтня: чотири крилаті ракети "Калібр" і 332 ударні дрони, а також балістичні ракети "Іскандер-М"/KN-23 і крилаті ракети Х-22/32.

17/18 жовтня: щонайменше одна балістична ракета "Іскандер-М", а також 180 ударних дронів.

Ці удари ще більше спустошили українську енергосистему й були дуже смертоносними. За моїми підрахунками, наразі загинули або були поранені близько 200 людей, зокрема, дев’ятеро людей загинули в Одесі в першу ніч атак.

Отже, альянс працює, навіть якщо Трамп намагається не брати на себе відповідальності. І він уже має реальні стратегічні та гуманітарні наслідки. Для путіна це справжня цінність, для США – жодної, але нинішньому американському уряду це байдуже: він, схоже, налаштований послаблювати Сполучені Штати всюди, де тільки може.

Це найганебніша угода в сучасній історії США, і її скріплюють українською кров’ю.

Цього разу Україна, схоже, все зрозуміла

Іноді здавалося, що українці усвідомлюють: США за Трампа є їхнім рішучим противником, але часом вони ніби навмисно намагалися забути цю реальність. За останні кілька днів ми побачили і те, і інше. Рівно тиждень тому, коли Трамп уперше оголосив про російсько-українське енергетичне перемир’я, якого насправді не прийняли ані росія, ані Україна, українці все ж погодилися підіграти. На знак доброї волі до президента США вони на три дні припинили удари по російських нафтопереробних заводах.

Наче це могло щось змінити.

росіянам, звісно, було байдуже: вже за кілька хвилин після заяви Трампа вони атакували українську енергетичну інфраструктуру.

Тепер, однак, російські нафтові об’єкти, а серед них і дуже стратегічно важливі, знову палають. Щойно стало зрозуміло, що росіянам байдуже, а США як союзник росії відрізають Україну від Starlink/Starshield, українці по-справжньому відновили свою ударну кампанію.

15 жовтня вони атакували великий нафтопереробний завод у Рязані, через що на підприємстві зупинили одну з основних установок. А в ніч із суботи на неділю  українці здійснили масовану атаку на ключовий російський об’єкт зберігання та відвантаження пального у районі Санкт-Петербурга. Судячи з фотографій, там горіла велика кількість пального.

Пам’ятайте: ці удари українці здійснили незалежно від Starlink/Starshield, тому США не можуть допомогти росіянам протидіяти їм – хіба що тиснути на українців. І тепер Україна має прискорити такі удари, адже очевидно: їхній стратегічний ефект настільки значний, що він змушує американо-російський альянс діяти вже відкрито.

Упродовж 21 місяця Зеленський – через власні схильності та поради оточення – терпів приниження з боку США, бо вважав, що відверта розмова про правду лише зашкодить йому. Йому казали, і він, схоже, сам у це вірив, що краще бути "слухняним хлопчиком", лестити Трампу (і Маску) й сподіватися на крихти зі столу.

Після того як ця стратегія, катастрофічна за своїми наслідками, привела Україну до нинішньої крайньої вразливості й фактичного залишення напризволяще, Зеленський та український уряд, схоже, нарешті усвідомили реальність. Показово, що Зеленський вирішив різко висловитися і про Трампа, і про Маска. За останні кілька днів український президент не раз звинувачував Трампа у зраді; найвідоміший випадок – інтерв’ю Пірсу Моргану.

Ось як одне з видань передало діалог Моргана із Зеленським.

Ви почуваєтеся зрадженим через те, що відбувається? – запитав Морган.

Після паузи Зеленський визнав: "Насправді – так. Справді, між нами кажучи, так. Але це трохи складніше, ніж просто мої емоції чи почуття… Наша країна має вижити".

У розмові з Морганом Зеленський так само різко висловився і про Маска. Ось їхній діалог.

Пірс Морган: Щодо Starlink – що ви хотіли б сказати Ілону Маску?

Зеленський: Це велика помилка.

Морган: Через його рішення гинутимуть люди?

Зеленський: Звісно, люди гинутимуть.

Відтоді заяви Зеленського зовсім не змінилися. Дізнавшись, що Трамп звільнив росію від санкцій Грема–Блюменталя, Зеленський заявив, що путін відчує лише "радість".

Крім того, Зеленський і далі підтверджує, що Starlink/Starshield не працює і що це проблема лише України. Іншими словами, в інших європейських державах, наприклад, у Польщі, система працює нормально.

Українському уряду буде важко, хоча й не неможливо, відмовитися від цих заяв. І це добре. Він має говорити й діяти, виходячи з правди. США є союзником росії у війні, мета якої – знищити Україну як державу і народ. Українці мають вести свою війну без ілюзій щодо цього.

Україна й далі впевнено просувається у наземній війні

Що потрібно розуміти про дедалі відкритішу підтримку росії Трампом і його прагнення нашкодити Україні: це зумовлено не успіхами росії, а її невдачами. Трамп роками запевняв світ, що росія – велика держава, приречена перемогти у цій війні. Однак як йому, напевно, доповідають, на землі все зовсім не так. Ба більше, минулий тиждень підтвердив, що проблеми росії нікуди не зникають.

Цього тижня з’явилося цікаве оновлення щодо операції "Вівальді". За словами бригадного генерала Андрія Білецького з Третього армійського корпусу, який очолює цю операцію, українці звільнили ще кілька населених пунктів і завдають росіянам дедалі більших втрат. Щодо територіальних здобутків, Білецький заявив, що "Вівальді", яка нині, за українською класифікацією, перебуває у четвертій фазі, останнім часом дала змогу звільнити додаткові 101 квадратний кілометр і завдати росіянам 8000 втрат.Інститут вивчення війни підготував доволі корисну карту зі шкалою відстаней, яка показує масштаби українського просування в межах "Вівальді" станом на середину минулого тижня.

Примітка: є повідомлення про локальні українські просування й на інших ділянках фронту – на Сумському й Харківському напрямках і далі на Донбасі. Однак я зачекаю на надійнішу інформацію, перш ніж це коментувати.

Натомість російські наступальні операції, які тривають уздовж лінії фронту, не дали нічого подібного. Якщо вже на те пішло, росіяни просуваються навіть повільніше, ніж на початку літа. Однією з причин може бути подальше погіршення відносної якості військ і навіть співвідношення чисельності між росією та Україною. Генерал Сирський, колишній головнокомандувач Збройних сил України, дав BBC News Україна дуже цікаве інтерв’ю, яке ви могли пропустити.

Це дуже докладне інтерв’ю, яке охоплює багато аспектів війни. Сирський починає з ґрунтовного огляду того, як змінилася війна між 2022 і 2026 роками. Наведу його слова для тих, хто не має часу переходити до самого інтерв’ю.

О. С.: Війна дуже змінилася. Якщо порівнювати 2022 і 2026 роки, дуже змінилася її технологічна складова. Значно зросла роль сучасних засобів ураження, передусім дронів, які домінують на полі бою.

Фактично це відбулося в усіх сферах бойових дій: і в розвідці, і в повітряних ударах, і у використанні дронів-камікадзе, і в ударах середньої дальності вглиб території противника – до 200-250 кілометрів. І, звісно, дрони набули стратегічного значення, уражаючи стратегічні об’єкти російської економіки далеко в глибині росії – на 2-3 тисячі, а подекуди й до 4 тисяч кілометрів.

Далі, посеред розмови про перебіг війни, він робить надзвичайно примітну заяву про те, наскільки різко змінилося співвідношення втрат на користь України.

Сьогодні співвідношення наших втрат до втрат противника в середньому становить один до шести, а якщо рахувати лише загиблих – один до десяти або й більше.

До речі, Сирський – перший український посадовець, від якого я бачив таку оцінку публічно й під запис, хоча приватно чув подібне і з інших джерел.

Якщо реальність хоча б близька до цього, це допомагає пояснити безпорадність російських наступів і підтверджує, чому Трамп може так відчайдушно прагнути допомогти путіну. Наземна війна, яку завжди вважали найбільшою силою росії (пам’ятаєте міфічний "російський паровий коток"?) – перетворюється на її слабкість. І дедалі більше ознак свідчать саме про це.

Джерело