Чи полетить “Сапсан”: що відомо про українську балістику, окрім Fire Point

Ще до появи ракетної програми Fire Point Україна працювала над власною балістикою, але російські удари могли зірвати підготовку до її серійного виробництва. Про це в інтерв’ю LIGA.net розповів авіаційний експерт Валерій Романенко. Він не назвав проєкт, однак описані ним обставини нагадують історію оперативно-тактичного ракетного комплексу “Сапсан” від КБ “Південне” та “Південмашу”. Прямих підтверджень цієї версії немає, але про інші проєкти з балістикою такого штибу в Україні просто не відомо.

Удар по всьому виробничому ланцюжку

За словами Романенка, росіяни уразили завод-виробник ракет, підприємство з виготовлення твердопаливних двигунів, резервний майданчик і двох-трьох ключових постачальників компонентів. Після цього програма фактично згорнулася. Експерт зазначив, що інформацію про результати ударів першою поширила російська сторона, а докладні обставини української розробки стануть відомі вже після війни.

У серпні 2025 року ФСБ росії публічно заявила про ураження підприємств, які нібито брали участь у виробництві “Сапсана”. Серед них називали Павлоградський хімічний і механічний заводи, завод “Звезда” та науково-дослідний інститут хімічних продуктів у Шостці.

Били навіть “Орєшніком”

Окупанти також стверджували, що українське виробництво та запаси матеріалів евакуювали на резервний майданчик у селі Вакуленчук на Житомирщині, який згодом теж атакували. Незалежного підтвердження всіх заявлених цілей і масштабів руйнувань немає. Ще раніше, 21 листопада 2024 року, росія вдарила ракетою “Орєшнік” по “Південмашу” в Дніпрі.

Військовий аналітик Михайло Жирохов припускав у коментарі BBC, що удар міг припасти на цех, пов’язаний із виробництвом двигунів. Однак відкрита інформація не дає змоги встановити, наскільки серйозно було пошкоджено відповідні потужності та чи припинили вони роботу.

“Сапсан”: довгороб, який дійшов до бойового застосування

“Сапсан” розробляли як український оперативно-тактичний ракетний комплекс із балістичною ракетою. Проєкт бере початок на початку 2000-х, а після тривалої перерви роботи відновили. Експортний варіант, відомий як “Грім-2”, розробляли, зокрема, на замовлення Саудівської Аравії. У відкритих джерелах ці назви пов’язані з однією лінійкою розробок, а не з двома цілком незалежними програмами.

У серпні 2024 року президент Володимир Зеленський повідомив про успішне випробування української балістичної ракети. У червні 2025-го аналітик Валентин Бадрак заявив, що “Сапсан” пройшов бойове випробування, а ЗСУ уразили російський військовий об’єкт майже за 300 км.

“Сапсан” було застосовано

У грудні 2025 року Зеленський уже прямо підтвердив застосування “Сапсана” українськими військовими. Це важлива обставина: вона не узгоджується з твердженням, що ракетну програму остаточно знищили. Водночас бойове застосування не доводить, що Україна змогла налагодити стабільне масове виробництво або зберегти всі початкові виробничі потужності.

У квітні 2026 року Бадрак писав про обговорення можливого замороження масового виробництва “Сапсана”. Це також не тотожне остаточному закриттю проєкта. Отже, навіть якщо Романенко говорить саме про цю ракету, його оцінку щодо знищення програми не можна вважати незалежно доведеним фактом.

Чому не можна виключати інші проєкти

“Сапсан” — найочевидніша версія, але не єдина історична сторінка української ракетної галузі. До попередніх напрацювань належить проєкт “Борисфен”, а КБ “Луч” розробляє інші ракетні системи, зокрема крилаті ракети “Нептун”. Проте відкритих доказів того, що описана Романенком знищена програма була окремим балістичним проєктом “Луча” або “Борисфеном”, немає. Визначити назву лише за згадками про заводи та постачальників неможливо.

Чого Fire Point намагається уникнути

На початку жовтня 2026 року Україна вперше застосувала балістичну ракету FP-7 від Fire Point. За словами Романенка, нову програму організували з урахуванням ризику ударів по виробництву: значну частину компонентів планують виготовляти за кордоном, а в Україні проводити великовузлове складання на кількох дубльованих майданчиках. Компанія також заявляла про плани отримувати тверде ракетне паливо із заводу в Данії, будівництво якого почалося наприкінці 2025 року.

У будь-якому разі, історія попередньої української балістичної програми залишається неповністю розкритою. Якщо йдеться про “Сапсан”, його бойове застосування свідчить про те, що ракета не зникла після російських ударів. Але наскільки вони вплинули на виробництво, чи довелося переносити його на інші майданчики та чи могла саме ця історія стати причиною нової схеми Fire Point — поки що остаточно не встановлено.

Джерело: LIGAnet