"Думає, що Путін – друг": інтерв'ю з колишнім радником Трампа про небезпечний план Кремля

Колишній радник Дональда Трампа з національної безпеки та колишній посол США в ООН Джон Болтон дав ексклюзивне інтерв'ю 24 Каналу, в якому різко оцінив рішення президента США щодо закупівлі російського дизеля, можливі контакти з Володимиром Путіним на G20 та ситуацію з обмеженням роботи Starlink для України.

Під час розмови Болтон зазначив, що така дизельна угода не має реального економічного сенсу, але створює небезпечну політичну залежність, а також пояснив, чому вважає можливе тристороннє спілкування Трампа, Путіна і Зеленського "небезпечною територією". Більше – читайте в матеріалі.

Чому Трамп тепер у боргу перед Путіним?

Президент України Володимир Зеленський каже Пірсу Моргану, що відчуває зраду через рішення Трампа купувати російський дизель і укласти угоду про енергетичне перемир'я. Цитую: "Це не правильний бік історії". Тож, на ваш погляд, чи йде адміністрація Трампа до повної відмови від підтримки України?

Я б не обов'язково робив такі висновки з рішення про дизельне пальне. Це була жахлива ідея. Це величезна помилка з багатьох причин, але Трамп зосереджений майже повністю на виборах, а Республіканська партія в глибокій біді, тому що багато хто використовує вибори як референдум щодо роботи Трампа, і їм це не подобається.

Отже, вони зосередилися на проблемах інфляції, економічної безпеки та ціні на бензин, яка зросла через війну в Перській затоці, що є вагомим фактором. І те, що намагався зробити Трамп із закупівлею дизеля, – це мати змогу сказати, що він діє, щоб знизити ціну на бензин.

По-перше, ціна на газ і дизель зокрема зросла не через те, що робить Україна, атакуючи російські нафтопереробні заводи, оскільки на російські нафту і газ накладено санкції ще з 2022 року, коли почалося вторгнення. І в будь-якому разі, обсяг придбаного дизеля і час його прибуття в США не матимуть жодного суттєвого впливу на ціну.

Отже, це справді має міжнародні наслідки, але в розумі Трампа, який фокусується лише на одній речі за раз, ідеться про вибори.

Тепер він також сказав, що Україні потрібно замінити Зеленського на посаді президента. Тож це відображає те, що йому не подобається Зеленський. Можна сказати, що це повернення до інциденту в Овальному кабінеті в лютому 2025 року або повернення до літа 2019-го та славнозвісного "ідеального" телефонного дзвінка, коли Трамп хотів отримати комп'ютерний сервер Гілларі Клінтон і погрожував призупинити військову допомогу, поки не отримає його.

Ось у чому корінь усього цього, просто і зрозуміло. Все зводиться саме до цього. Трамп хоче того, чого він хоче. Справа не в національній безпеці Америки, справа в Трампі.

Повне інтерв'ю: дивіться відео

Чи варто укладати угоду з дияволом, якщо це все одно не допоможе знизити ціни на дизельне пальне в США? Ви не думаєте, що це могли бути погані поради його економічних радників чи помічників?

Ні, я так не вважаю, це суто в стилі Трампа. Це потрібно, щоб він міг з великим пафосом оголосити, що закупив 300 000 тонн дизельного пального з Росії, яке прибуде сюди до Дня подяки наприкінці листопада. Це не матиме жодного впливу.

Його це не хвилює. Він просто шукає, що сказати, щоб використати це в суперечках з виборцями: мовляв, я намагаюся знизити ціни на пальне. Це нічим не виправдано. Я лише кажу, що саме так він мислить.

Проблема в тому, що він знову легітимізував Кремль. Він скасував санкції. Він також говорить про скасування санкцій проти Ірану, що так само безглуздо. І, що найгірше, він отримав щось від Путіна, бо думає, що Путін – його друг, який зробив йому послугу. А Путін радий, що Трамп так думає, бо тепер у Путіна є послуга, яку він може вимагати від Трампа у відповідь.

І це небезпечно. Ми не знаємо, що це буде. Ми не знаємо, коли це може статися. Але Трамп тепер у боргу перед Путіним. І Путін, як ніхто інший, чудово це розуміє.

Ви впевнені, що Володимир Путін дав Трампу щось на кшталт цього дизеля і тепер може вимагати від нього поступок щодо України?

Звісно. Я думаю, саме це Путін і мав на увазі. Слухайте, він був радий продати це дизельне пальне. Інакше воно під санкціями. Він не може продавати його на міжнародному ринку. Тож він уклав угоду, яка вигідна сама по собі.

Але він знає Трампа. Він спостерігав за ним багато років. І він знає, що Трамп відчайдушно потребував чогось, що можна використати у політичних кампаніях в Америці. І Путін йому допоміг.

Отже, Путін просто бере це, кладе до кишені і чекатиме, можливо, до зустрічі G20 у Флориді пізніше цього року, куди його вперше з 2016 року запросили, і я впевнений, що він приїде. Це може бути той самий момент, коли він скаже Трампу: "Ось чого я хочу".

Наскільки небезпечною є можлива зустріч Трампа, Путіна і Зеленського?

Ви впевнені, що Володимир Путін прийме запрошення, бо Кремль, здається, все ще роздумує щодо цього саміту G20. Президент Зеленський сказав, що був би зацікавлений у відвідуванні саміту G20 у Маямі, якби відбулася зустріч із Володимиром Путіним та президентом Трампом.

Слушно. Я думаю, Кремль не дає остаточної відповіді, бо хоче побачити, якою буде реакція. У деяких столицях говорять, що, можливо, їхні глави держав не поїдуть, якщо приїде Путін. Це може призвести до краху всієї G20.

Востаннє саміт мав відбутися в США у 2020 році в розпал пандемії COVID. Тож його не провели через пандемію.

І це був би другий випадок за адміністрації Трампа, коли зустріч G20 або, можливо, це була зустріч G7 у 2020 році скасували. Але в будь-якому разі це була б велика міжнародна зустріч, яку скасували б.

Тому я не думаю, що Путін хоче погоджуватися занадто швидко. Він хоче побачити реакцію і, ймовірно, я припускаю, почекає до завершення американських виборів, а потім вирішить, як вчинити. Думаю, він був би радий можливості приїхати до Маямі.

А як ви оцінюєте шанси на зустріч між Путіним і президентом Зеленським, наприклад, на G20?

Я був би обережним із такою зустріччю. Чесно кажучи, я знаю, що Зеленський сказав, що готовий до цього.

Однак я хвилююся, що зустріч Трампа, Зеленського і Путіна може обернутися тим, що Трамп і Путін згуртуються проти Зеленського.

І Трамп скаже Зеленському: "У вас немає козирів. А ось чого я хочу".

І пам'ятайте, для Трампа все це знову ж таки не про майбутнє України чи збереження її незалежності. Це про те, чи отримає Дональд Трамп Нобелівську премію миру. Тож він легко може розглядати цю зустріч у Флориді як свій шанс отримати її. І це – небезпечна територія.

Хто насправді у США зупинив обмін розвідданими з Україною?

Давайте також розглянемо інший аспект відносин США та України – обмін розвідувальними даними. Ми мали з цим серйозні проблеми, оскільки США та західні партнери, ймовірно, двічі не попередили вчасно Україну про загрозу балістичного удару по Києву. За даними українських військових джерел, виникали певні проблеми зі з'єднанням Starlink у межах військового пакета цієї послуги. Як ви це розцінюєте? Чи є це тиском, щоб змусити Україну припинити удари по російських дизельних та нафтопереробних заводах?

Щодо Starshield, це та частина Starlink, яка впливає на український зв'язок, вона, власне, я думаю, належить уряду США. Тож майже немає сумнівів, що рішення обмежити радіус дії цього, а також розвідувальних даних, було рішенням уряду США.

Зараз міністр оборони Гегсет, очевидно, сказав міністру оборони України, що проблему усунуто. Будемо сподіватися, що це правда. Це, безумовно, приховане підтвердження того, що саме уряд США відключив його.

Тож наступне питання: хто саме в уряді США це зробив? З того, що ми знаємо зараз, а це далеко не все, мені це незрозуміло. Мені незрозуміло, чи це був Трамп.

Можливо, це був хтось із посадовців нижчого рівня в Міністерстві оборони. Я впевнений, що журналісти намагаються з'ясувати, хто б це міг бути.

У мене є свої підозри, але це може бути хтось, хто намагається зробити те, що, на їхню думку, хотів би Трамп, але без жодних повноважень вищого рівня. Нам доведеться це з'ясувати.

У будь-якому разі це недобре. Цього не повинно було статися, і не повинно бути жодного втручання в обмін розвідувальними даними. Ви пам'ятаєте, на початку 2025 року хтось відключив його на кілька днів. Це було дуже шкідливо, але його відновили.

Це насправді не коштує Сполученим Штатам нічого додатково, тому не може бути жодних заперечень на цій підставі, і я думаю, що політичне значення продовження допомоги є дуже важливим, і я вважаю, що вона має потужну підтримку в Конгресі. Звісно, їх не буде наступні 3 тижні, але коли вони повернуться, я думаю, питання російської нафти, проблема Starshield та розвідувальні питання будуть на порядку денному.

Чи може цією людиною бути, наприклад, пан Елбрідж Колбі?

Що ж, він, безумовно, робив подібні речі в минулому, і цілком можливо, що це він. Ось чому я кажу, що Конгрес буде дуже зацікавлений у тому, щоб дізнатися, хто ухвалив це рішення, і викликати цю особу на Капітолійський пагорб для надання свідчень.

Згідно зі статтею Reuters, опублікованою сьогодні, цей наказ обмежити підключення SpaceX надійшов зсередини Білого дому, і президент Трамп не був тією людиною, яка ухвалила це рішення. З юридичної точки зору, яка посада дозволяє ухвалювати таке рішення?

Знаєте, я не бачив цієї статті, але люди часто кажуть про "рішення Білого дому", хоча насправді його ухвалюють у якомусь міністерстві чи відомстві. Уряд США дуже великий, тому його різні підрозділи роблять різні речі, і іноді ви дізнаєтеся про це пізніше.

Можливо, це справді було з Білого дому, або, можливо, це був хтось із персоналу Ради національної безпеки під керівництвом Марко Рубіо. Я в цьому сумніваюся. Але я думаю, що це просто таке визначення, коли кажуть "рішення Білого дому", маючи на увазі будь-яке рішення США.

За повідомленням CBS News, США могли свідомо приховати ранні попередження про російський ракетний удар по Києву, внаслідок якого загинуло шестеро людей і 100 тисяч залишилися без світла. Суто з правової позиції, хто може ухвалити таке рішення, крім президента Трампа? Чи може це рішення бути прийняте без відома президента Трампа та його схвалення, його "зеленого світла"?

У такій чутливій сфері це не повинно робитися без його схвалення, але я очікую, що це було вирішено всередині Пентагону. Це моє найкраще припущення. Уряд зараз працює неузгоджено.

Президент перебуває в передвиборчому турне. І є люди, переважно в Міністерстві оборони, які є ізоляціоністами і вважають, що Трамп схвалить щось подібне. І врешті-решт він може це зробити.

Я сподіваюся, що ні, але, знаєте, іноді вони намагаються робити такі речі, як пряма трансляція страти вбивці з Форт-Худа, а Трамп їх скасовує. Тож можливо, що він може скасувати і це рішення також.

І з того, що Гегсет сказав під час цієї телефонної розмови з міністром оборони України, це звучить так, ніби ми повертаємося до стандартної процедури. Знаєте, нам доведеться почекати й побачити.

Також, за повідомленнями західних ЗМІ, директор ЦРУ Джон Реткліфф активно виступає проти ідеї припинення обміну розвідданими США з Україною. Що це може означати? Адже директор ЦРУ відіграв певну роль у зустрічі з росіянами 31 серпня. Чи можемо ми охарактеризувати його позицію як проукраїнську або, принаймні, не проросійську?

Це важко сказати. Я думаю, коли він був у Конгресі, я б назвав Реткліффа проукраїнським. Знаєте, повертаючись до російської агресії 2014 року, я досі не почув поважної причини, чому Реткліфф їздив до Москви. Я не знаю жодної.

Я багато про це думав. Отже, для мене це залишається загадковою поїздкою, але це звучить правдоподібно, зважаючи на інші інциденти, що Реткліфф міг виступати за продовження обміну розвідданими, і це могло бути, як це часто буває, ворожнечею між розвідувальною спільнотою, з одного боку, і Міністерством оборони, з іншого.

Цього разу ситуація ускладнилася через ізоляціоністів у Міністерстві оборони.

В чому помилка американської стратегії щодо Росії?

Згідно з Financial Times, США розглядають можливість розблокування російських активів на суму до 100 мільярдів доларів в обмін на обмежене припинення енергетичної війни. Джаред Кушнер і Стів Віткофф обговорювали цю ідею. Ми також мали повідомлення про можливе відновлення роботи газопроводу "Північний потік-2" та продаж іноземних активів "Лукойлу". Як ви дивитесь на цей розвиток подій? Я маю на увазі, наприклад, 100 мільярдів доларів російських активів лише в обмін на енергетичне перемир'я?

Думаю, це показує, що Віткофф і Кушнер насправді не розуміють, про що вони ведуть переговори. Вони хочуть вивільнити величезну суму грошей, з якою потім зможуть гратися. Принаймні одна з пропозицій полягала в тому, щоб ці розблоковані активи, які зберігаються в Європі, були передані США для використання, на що, як я розумію, європейці відповіли відмовою, що зовсім не дивно.

Цей вид дипломатії, яким вони займаються, говорить лише про угоди, які будуть укладені після досягнення миру, як свого роду стимул. Але вони ніколи не доходять до головного: як вирішити питання, що стали причиною війни, а саме – російську агресію проти України та все те, що Росія вчинила за останні 5 років, руйнування та спустошення на окупованих нею територіях.

І очевидно, чи то там, чи то на Близькому Сході, чи то з Іраном, люди не вирішують суперечки лише тому, що можуть отримати привабливі інвестиційні можливості після завершення війни. Щоб встановити мир, ви повинні насамперед усунути причини бойових дій. А потім ви зможете зрозуміти, що буде далі. Вони просто пропустили найважливіший крок.

Чи вважаєте ви, що вони дійсно вірять, що Путіна можна спонукати закінчити війну лише фінансовими активами, грошима, 100 мільярдами доларів? Хіба ви не думаєте, що Путіна гроші насправді не цікавлять? Його цікавить знищення України.

Я думаю, якби він міг заробити трохи грошей на стороні, він би це зробив. І він щойно заробив трохи грошей на дизельній угоді. Але це показує, що позиція США з Трампом на посаді ніколи не є певною.

Він знає, що Україна зараз перебуває під тиском, і розуміє, що Європа опинилася в центрі низки політичних криз у країнах одна за одною, де наближаються вибори, а чинні уряди стають все більш нестабільними. Тож, я думаю, Путін на даному етапі вичікує, щоб побачити, чи не дасть йому слабкість серед прихильників України більше можливостей взимку. Тож він нікуди не поспішає на даний момент.

Чи вдасться налагодити стосунки Трампа і Зеленського?

Обговоримо внутрішню політику США та ці проміжні вибори. Україну, на жаль, ймовірно, втягують у цей процес через заяви президента Трампа щодо президента Зеленського. Що може змінитися після проміжних виборів у відносинах між США та Україною? Чи зможемо ми повернутися до того, що було раніше під час зустрічі Зеленського та Трампа в Анкарі? Це була справді позитивна зустріч. Які шанси на відновлення хороших відносин між Зеленським і Трампом?

Я думаю, варто докласти зусиль, щоб спробувати відновити відносини. Трамп дуже непередбачуваний. Це залежить від дня тижня і від часу доби. Це не зміниться.

Насправді є побоювання, що якщо республіканці виступлять невдало на виборах 3 листопада, Трамп стане ще більш непередбачуваним, бо зрозуміє, що він на шляху до того, щоб стати "кульгавою качкою".

Тож це буде дуже складний час. Ми дійсно на незвіданій території зараз, тому що кінець політичної кар'єри Трампа стає очевидним. І цього разу це не підлягає обговоренню. Його термін закінчиться трохи більше ніж через 2 роки, і на цьому все. І ця реальність стає з кожним днем все більш помітною.

Які шанси на будь-яку помсту з боку президента Трампа стосовно України, якщо республіканці програють ці проміжні вибори з великим відривом?

Я думаю, його в багатьох аспектах звинуватять у поразці, і не безпідставно, оскільки виборці відвернулися від його адміністрації. Але я думаю, це спонукатиме більше республіканців стати незалежнішими від Трампа.

А оскільки, я думаю, в Палаті представників і в Сенаті республіканці рішучіше підтримують Україну, я думаю, це покращить ситуацію. Це може вплинути на Трампа в будь-якому напрямку. У Трампа все особисте, тому дуже важко передбачити, в якому напрямку він рухатиметься.

А чи може демократична більшість у Палаті представників змінити курс президента Трампа щодо України, його зовнішню політику стосовно України?

Що ж, я думаю, на Трампа чекають дуже важкі два роки, якщо демократи отримають контроль над Палатою представників, а схоже, що так і буде. Наскільки вони зосередяться на Україні – важко сказати. Оскільки багато з того, що відбувається у зовнішніх справах, насправді є рішенням президента, а не Конгресу.

Але все ж таки, здається, що президент Трамп діє не відповідно до закону, який він особисто підписав. Я маю на увазі закон Ліндсі Грема. Згідно з цим законом, він мав би запровадити мита проти себе, проти Сполучених Штатів за купівлю російського дизельного палива. Чи можуть демократи використати цей закон, щоб змусити президента Трампа змінити гру, змінити свою позицію?

Так, вони, безумовно, сперечатимуться про це, але, знаєте, Трамп рухається швидше, ніж опозиція. Тож вони, можливо, зможуть висловити свою думку, але він уже переключиться на щось інше, перш ніж щось зможе статися.