Херсонщина: дім залишається поруч. Але повертатися туди досі небезпечно

На Херсонщині люди щодня ухвалюють протилежні рішення: виїжджати чи повертатися. За даними дослідження Польської гуманітарної акції (PAH), майже 27% опитаних у досліджених громадах вже повернулися після переміщення, хоча майже половина вважає місце свого проживання абсолютно небезпечним.

Це репортаж із модульного містечка про життя за кілька кілометрів від дому, куди поки не можна повернутися. Через історії трьох жінок він показує, як окупація, обстріли й вимушене переміщення змінюють найзвичайніші речі: що взяти із собою під час евакуації, чи можна дитині вийти на вулицю та як знову навчитися довіряти людям.

На Херсонщину ми в’їжджаємо вже у бронежилетах.

Їдемо із сусідньої Миколаївщини, минаючи блокпости й ділянки доріг під антидроновими сітками. Це великі полотна, натягнуті над дорогою, щоб захистити транспорт від безпілотників, що летять низько. Для гуманітарних працівників правила суворі: бронезахист обов’язковий, а наша команда може перебувати в області не довше двох годин.

Херсонщина залишається одним із найнебезпечніших регіонів України для цивільних. Громади на підконтрольному Україні правому березі Дніпра регулярно зазнають артилерійських обстрілів, авіаударів та дронових атак. Лише в серпні 2026 року, за даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, у Херсоні загинули 25 цивільних, ще 334 дістали поранення.

Саме тут продовжуємо працювати й ми — команда Польської гуманітарної акції.

За кілька кілометрів від дому

На Херсонщині ми прямуємо до модульного містечка. Невеликі збірні будинки, вишикувані рядами, стали тимчасовим житлом для людей, яким довелося виїхати з небезпечних громад. Більшість жителів не від’їхали далеко від дому. Їх евакуювали з інших населених пунктів Херсонщини, іноді лише за кілька кілометрів звідси. Дім залишається поруч. Але повертатися туди небезпечно.

Дехто з героїнь цього матеріалу провів в окупації майже дев’ять місяців, переховуючись із родиною в підвалах. Хтось евакуювався після влучання в сусідній будинок і приїхав до модульного містечка з двома невеликими сумками. Людям доводиться наново складати повсякденне життя з найпростіших речей: купувати їжу й одяг, шукати безпечне житло, дозволяти дитині знову виходити надвір. Але є й те, чого не покладеш у сумку і не заміниш грошовою допомогою, — пережиті окупація, обстріли, втрати та страх. Саме тому поряд із матеріальною допомогою людям потрібна психологічна підтримка.

У модульному містечку та навколишніх громадах PAH підтримує людей по-різному, залежно від того, чого вони потребують найбільше. Грошова допомога дає родинам змогу самим вирішувати, що купити насамперед: продукти, ліки, одяг чи інші необхідні речі. Команда також надає послуги із захисту, проводить індивідуальні й групові зустрічі з психосоціальної підтримки, допомагає ремонтувати пошкоджене житло та місця тимчасового проживання, передає засоби гігієни й найнеобхідніші побутові речі.

Найкраще про значення допомоги розповідають жителі містечка. Багато з них залишили домівки лише за кілька кілометрів звідси, але досі не можуть повернутися через обстріли. Одна з таких історій — історія Анастасії Сєрої.

«Мамо, можна я піду на вулицю?»

Анастасія родом із Широкої Балки, села на Херсонщині. Разом із родиною, зокрема донькою Василисою, якій незабаром виповниться 14 років, вона пережила вісім із половиною місяців російської окупації. Після звільнення у листопаді 2022 року обстріли не припинилися. Один із сусідніх будинків зазнав удару, а в домі Анастасії не було підвалу, де можна було б сховатися. У березні вона зателефонувала до поліції та попросила евакуювати її разом із донькою та матір’ю.

До модульного містечка вони приїхали з двома невеликими сумками. Приблизно за півтора тижня Анастасія отримала грошову допомогу від PAH. Кошти витратила на продукти, засоби гігієни та одяг — передусім для Василиси. «Я вже не росту, — жартує вона. — А моя дитина росте».

Після евакуації Анастасія одразу помітила, як змінилася донька. Вдома через обстріли Василиса майже не виходила надвір. У модульному містечку вона почала питати про те, що за інших обставин здавалося б цілком буденним: «Мамо, можна я піду на вулицю?». Невдовзі дівчина вже проводила час надворі й ходила в гості до сусідів.

Згодом родина переїхала до сусіднього села. Проте Анастасія повернулася до модульного містечка вже в іншій ролі. Сьогодні вона працює тут бухгалтеркою.

«Накручувати себе» на хороше

За кілька будинків звідси живе Людмила. У модульному містечку вона вже два роки. Жінку евакуювали з Чорнобаївки, коли через постійні обстріли залишатися там стало надто небезпечно.

На початку повномасштабної війни син Людмили долучився до війська. Два роки він вважався зниклим безвісти. Нещодавно жінка отримала підтвердження, що він загинув. Її донька залишається на тимчасово окупованій території. Зв’язку з нею немає вже близько двох років.

Людмила регулярно відвідує психосоціальні заняття й тренінги PAH. На одній із нещодавніх зустрічей жінки виготовляли паперові фігурки з об’ємними спідницями з поліетиленових пакетів. Людмила зробила балерину. Для неї фігурка уособлює доньку.

Такі заняття, каже Людмила, дають змогу «трохи відпочити» від думок, які інакше не відпускають.

Вона розгадує кросворди, гуляє та проводить час із жінками, з якими познайомилася в містечку. А щоранку виконує власну невелику вправу: Людмила вирішила надати звичному вислову «накручувати себе» іншого сенсу.

Від отримання допомоги — до допомоги іншим

Перед від’їздом ми встигаємо поговорити з Іриною, координаторкою польового центру PAH на Херсонщині. Майже дев’ять місяців вона разом із чоловіком і двома синами прожила в окупації. Значну частину цього часу родина переховувалася в підвалах.

Коли в листопаді 2022 року PAH вперше почала працювати в її громаді, Ірина ще не була гуманітарною працівницею. Вона сама отримувала допомогу.

Сьогодні Ірина координує роботу PAH із громадами в різних частинах області. Чимало її колег — місцеві жителі, котрі також пережили окупацію. Цей спільний досвід має значення. У перші місяці після звільнення люди часто боялися відчиняти двері, показувати документи чи довіряти незнайомцям. Команди PAH знову й знову поверталися до тих самих громад, пояснювали, яку підтримку можна отримати, і поступово вибудовували довіру.

Робота триває

Історії, які ми почули на Херсонщині, показують: звільнення території не означає завершення гуманітарної кризи. Окупація закінчилася, але обстріли — ні. Багато людей досі не можуть повернутися додому. Вони втратили житло, роботу та звичне життя, а пережите за роки війни залишається частиною їхнього повсякдення.

За цими історіями значно більший масштаб. Якписало ZN.UA, PAH опитала 3690 домогосподарств у шести областях, зокрема на Херсонщині. 85% опитаних родин повідомили щонайменше про одну гуманітарну потребу. Серед внутрішньо переміщених родин 70% не завжди можуть покрити навіть базові потреби й змушені вирішувати, за що платити насамперед. Ще 15% не можуть забезпечити їх узагалі.

У відповідь на ці потреби PAH разом із 22 українськими організаціями реалізує масштабний проєкт за щедрої фінансової підтримки уряду США. Він триватиме до квітня 2027 року й охоплює Дніпропетровську, Харківську, Херсонську, Сумську, Донецьку, Запорізьку, Волинську, Чернігівську, Одеську та Миколаївську області. Особлива увага — прифронтовим громадам, ізольованим селам і людям, які змушені переїжджати через бойові дії.

У межах проєкту ремонтують пошкоджені будинки, соціальні заклади та місця тимчасового проживання, передають матеріали для термінового ремонту, речі першої потреби й допомогу для підготовки до зими. Родини можуть отримати грошову підтримку на базові потреби. Проєкт також передбачає відновлення систем водопостачання та санітарної інфраструктури, підтримку водоканалів і служб теплопостачання.

Послуги у сфері захисту охоплюють догляд удома, психосоціальну підтримку та психологічні консультації для дорослих і дітей, правову допомогу й індивідуальний супровід людей, які опинилися в особливо складних обставинах. Загалом різними видами допомоги планують охопити понад 72 тисячі людей.

Польська гуманітарна акція (Polish Humanitarian Action, PAH) — одна з найбільших польських гуманітарних організацій. Вона працює в Україні з 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення значно розширила свою діяльність.

Якщо вам або вашим близьким потрібна гуманітарна допомога чи консультація, звертайтеся на гарячу лінію PAH: 0 800 750 678 або пишіть на feedback.ukraine@pah.org.pl. Графік роботи: з понеділка до п’ятниці, з 10:00 до 17:00.