Агент Кремля чи вигідний партнер Путіна: що насправді пов'язує Трампа з Росією

Рішення Дональда Трампа щодо Росії часто змінюються залежно від обставин: Вашингтон то запроваджує санкції проти російських нафтових гігантів, то демонструє готовність до домовленостей із Кремлем. Водночас залишається питання, чи справді Москва має важелі впливу на американського президента, чи просто вміло використовує його прагнення до вигідних угод.

В ексклюзивному розборі для 24 Каналу аналітик Олексій Бурлаков пояснив, які сценарії можуть стояти за поведінкою Трампа, чому версія про пряме вербування не має доведених підтверджень і як гроші, бізнесові інтереси та політичні амбіції можуть впливати на рішення Білого дому. Також він назвав сигнали, за якими можна буде зрозуміти, наскільки далеко Трамп готовий зайти у зближенні з Росією.

Скасування санкцій як індикатор впливу

Шістнадцятого жовтняДональд Трамп скасував усі санкції та мита із закону, який сам підписав вісімнадцятого вересня. Цей закон, названий ім'ям сенатора Ліндсі Грема, передбачав п'ятсот відсотків мит на російські товари та сто відсотків на покупців російської нафти.

Рішення протрималося лише двадцять вісім днів. Показово, що Москву політик карає лише після особистого приниження, як це було зі зривом зустрічі в Будапешті, коли він ввів санкції проти "Роснафти" та "Лукойлу". Але варто було Путіну зателефонувати, як ці обмеження швидко відкотили.

Натомість Київ обмежується без жодних сентиментів – після оголошення енергоперемир'я та удару по Харківській ТЕЦ Трамп відмовився прямо звинувачувати Росію.

Повний розбір від Олексія Бурлакова: дивитись відео

П'ять сценаріїв співпраці: від агента до самостійного гравця

Оцінюючи зв'язки з Кремлем, варто розуміти, що статус агента – це прихований стан, який не можна перевірити безпосередньо. Однак можна вирахувати ймовірності.

Існує п'ять базових варіантів взаємодії Трампа з Москвою.

Перший – це свідомо завербований агент, який отримує завдання (імовірність близько 2%).

Другий – політик на гачку через компромат (3%).

Третій – куплений або позичений діяч, де працюють минулі чи нинішні гроші та обіцяні угоди (20%).

Четвертий – мимовільний актив, коли Кремль грає на його поглядах, марнославстві та любові до угод (45%).

П'ятий – абсолютно самостійний політик, чиї дії пояснюються виключно його власними поглядами (30%).

Чому офіційні розслідування не знайшли "крота"

З 1949 року в країнах НАТО не було жодного доведеного випадку, щоб глава уряду був завербованим агентом ворожої розвідки. Офіційні американські інстанції також не змогли цього довести щодо Трампа.

Спецпрокурор Роберт Мюллер у 2019 році підтвердив масштабне втручання Росії у вибори, але не встановив прямої змови кампанії з російським урядом. Єдиний офіційно доведений канал зв'язку виявив Сенат: керівник передвиборчого штабу Пол Манафорт передавав внутрішні дані опитувань офіцеру російської розвідки Кілімніку.

Проте це стосувалося Манафорта, якого Трамп згодом помилував, а не самого президента. Фінанси політика на предмет російських грошей глибоко не перевірялися, а контррозвідувальна справа ФБР була закрита без публічних висновків про агентуру.

Чутки про вербування Трампа ще у 1987 році під час поїздки до Москви лінією КДБ залишаються на рівні розповідей колишніх офіцерів без жодного документального підтвердження.

Гроші та імунітет до компромату

Фінансовий слід залишається найбільш туманною зоною. Відомо, що десятки власників російських паспортів купували нерухомість у вежах Трампа на майже сто мільйонів доларів.

Російський мільярдер Дмитро Риболовлєв придбав у нього особняк у Флориді за 95 мільйонів доларів, що на 30 мільйонів перевищувало ринкову оцінку.

Сьогодні ведуться переговори про продаж зарубіжних активів "Лукойлу", а посланник Путіна Дмитрієв пропонує спільні проєкти на трильйони доларів. Проте жодного документа про прямі виплати від російської держави немає. Що стосується компромату, то цей важіль не працює.

Трамп має доведений імунітет до скандалів: 34 кримінальні звинувачення чи багатомільйонні штрафи не вартували йому влади. Навіть файли Епштейна поки свідчать лише про те, що росіяни шукали підходи до політика, а не отримували матеріали для шантажу. Компромат, який не шкодить рейтингу, перестає бути важелем впливу.

До речі, Дональд Трамп роками спілкувався з фінансистом Джеффрі Епштейном, засудженим за сексуальні злочини, і фігурує в оприлюднених матеріалах справи. Документи містять фотографії чоловіків разом, а також дані про польоти Трампа приватним літаком Епштейна у 1990-х роках. Водночас сама згадка в документах не свідчить про причетність до злочинів. Трамп заперечує, що знав про злочинну діяльність Епштейна, і заявляє, що припинив із ним спілкування на початку 2000-х років

Мимовільний актив: як Кремль маніпулює рішеннями

Аналіз поведінки показує, що Трамп не діє як класичний агент. Завербований шпигун не вводить санкції проти найбільших нафтокомпаній країни-куратора, не надає розвіддані для ударів по її енергетиці і не бомбить її союзників (як це було з Іраном чи Венесуелою).

З іншого боку, Москва не дає йому того, що потрібно для політичних балів. За кілька тижнів до виборів Кремль не пішов на жодне перемир'я, хоча це дуже допомогло б кампанії.

Так поводиться не куратор з агентом, а торговець з покупцем.

Найнебезпечніший висновок полягає в тому, що Москві просто не потрібен агент. Кремль за десять років навчився підсовувати Трампу вигідні причини для рішень: ціни на дизель перед виборами, бізнес-угоди, лестощі. Коли відкривається таке вікно можливостей, він поступається у восьми випадках з десяти.

Сумарна ймовірність того, що Росія впливає на його рішення понад його власні переконання, становить 70%.

Маркери майбутнього: за чим стежити

Щоб зрозуміти, куди рухається ситуація, варто звернути увагу на кілька індикаторів.

По-перше, доля угоди з "Лукойлом": якщо її схвалять за участю орбіти Трампа, ймовірність його фінансової залежності зросте з 20% до 30%.

По-друге, можливі розслідування Конгресу щодо ділових зв'язків його оточення з Росії. По-третє, подальша доля закону Грема та розсекречення нових сторінок із файлів Епштейна.

І головне – чи перетне політик "червоні лінії": чи зніме остаточно санкції з російських енергокомпаній, чи спробує вивести США з НАТО (ймовірність чого оцінюється у 5%) та чи визнає Крим російським (7%). Поки що він діє як людина, яка керується власними інтересами, але чиїми слабкостями філігранно користується чужа спецслужба.