Битва за Лиман. ЗСУ ламають плани росіян

Огляд, сьогодні ми повертаємося до Лиманського напрямку і спробуємо підсумувати попередні результати наступальних дій Збройних сил України (ЗСУ) там.

Противник (російські війська) продовжує вести активну оборону на лівому (південному) фланзі операційної зони свого угрупування військ (УВ) «Запад» у смугах її 20-ї та 25-ї загальновійськових армій (ЗВА), прагнучи запобігти подальшому просування передових частин і підрозділів ЗСУ на північний схід від Лимана, за річку Чорний Жеребець (20-та ЗВА) та утримати свої позиції на схід і південний схід від міста, у районі Зарічне – Ямпіль – Озерне – Діброва (25-та ЗВА).

З цією метою передові частини та підрозділи російських військ зі складу вищезгаданих армій намагаються вперто утримувати свої позиції, контратакувати на окремих ділянках, а також ускладнювати та уповільнювати активні дії українських військ, утримуючи свої «залишкові» піхотні інфільтраційні групи в тактичній зоні бойових порядків передових українських підрозділів.

Станом на вчорашній вечір, очевидно, ЗСУ майже повністю ліквідували плацдарм російської 20-ї ЗВА на захід від річки Чорний Жеребець (її передові підрозділи ще утримують деякі невеликі ділянки місцевості, глибиною до 1,5-2 км на захід від річки, в районі Іванівки та Новолюбівки). Однак ЗСУ вже дісталися річки безпосередньо на кількох напрямках одночасно, а їхні окремі штурмові групи, ймовірно, вже знаходяться на схід від річки.

У смузі своєї 25-ї ЗВА противник також був змушений відступити із західної частини лісу між Ямполем і Лиманом, а також на низці ділянок у районі сіл Зарічне і Торське, де, ймовірно, передові штурмові групи ЗСУ також змогли переправитися через річку.

• 1 •

Противник діє на цьому напрямку наступними силами та засобами (орієнтовно):

20-та ЗВA

• 3-тя мотострілецька дивізія (мсд) – 252-й, 362-й та 752-й мотострілецькі полки (мсп), 237-й танковий полк (тп), 99-й самохідний артилерійський полк (сап).
• 144-я мсд - 254-й, 283-й та 488-й мсп, 59-й тп, 856-й сап.
• 236-та артилерійська бригада (абр).

25-а ЗВA

• 67-я мсд – 31-й, 36-й і 37-й мсп, 19-й тп, 83-й сап.
• 164-та окрема мотострілецька бригада (омсбр).
• 169-та омсбр.
• 11-та окрема танкова бригада (отбр).
• 73-тя артилерійська бригада (абр).

Сили та засоби підсилення – частина військ (сил) 1-ї танкової армії (ТА)

• 2-га «таманская» мсд – ймовірно, підрозділи її 1-го та 15-го мсп, які діють в смузі 20-ї ЗВА, безпосередньо на Лиманському напрямку.
• 4-та «кантемировская» танковая дивізія (тд) – підрозділи 423-го мсп, низка підрозділів 12-го та 13-го тп, 275-й сап – діють у напрямку Борової.

У смугах обох російських армій також зафіксовано наявність також ряду формувань «територіальних військ» (ТрВ) та «мобілізаційного резерву» (МР) рівня «мотострілецького\стрілецького полку» (мсп/сп) та «окремого мотострілецького\стрілецького батальйону» (омсб\осб). Здебільшого вони входять до складу вже розгорнутих «кадрових» частин і з’єднань або придані їм у оперативне підпорядкування, як засіб підсилення.

Майже у всіх передових частинах і підрозділах обох російських армій сформовані штурмові групи та підрозділи (дороти) для проведення атакуючих/штурмових дій, зокрема шляхом інфільтрації та прихованого проникнення у бойові порядки передових підрозділів ЗСУ.

Однак наразі через активні наступальні дії українських військ на цьому напрямку, вони переважно використовуються російським командуванням для проведення контратак та впертого утримування окремих передових позицій, зокрема безпосередньо в бойових порядках наступаючих частин і підрозділів ЗСУ.

• 2 •

Поточна ситуація на Лиманському напрямку характеризується досить інтенсивними зустрічними боями та поступовим просуванням передових українських підрозділів у тактичній зоні одночасно на кількох ділянках, зокрема:

• По напрямку Новомихайлівка – Макіївка, очевидно, ЗСУ ще більше збільшили свою присутність у Луганській області, просунувшись на 1,5 км.
• Діючи з рубежу Нове – Катеринівка у бік Новолюбівки, передові українські підрозділи просунулися у південно-східному напрямку на 6,5 км, а також досягли її західних околиць і, ймовірно, вже зв’язали бої за її визволення.
• Після звільнення села Колодязі українські підрозділи, ймовірно, також просунулися на північний схід на 4,5 км і досягли південних околиць села Іванівка, а також ведуть досить результативні штурмові дії у напрямку села Терни, намагаючись просунутися за річку Чорний Жеребець (район «3-го ставка»).

Й хоча противник досі утримує низку позицій у районі Білогорівки, але ЗСУ південніше неї, ймовірно, вже вибили його з Мирного і ведуть бої за Ямполівку, тобто вже ЗА річкою Чорний Жеребець.

Запеклі бої також тривають у районі великого села Зарічне. ЗСУ, очевидно, дісталися річки Ч. Жеребець на північ від вулиці Центральна (фактично взявши під контроль північну частину села), а також дісталися до річки на південь від села Мирне.

У районі Ставки – Колодязі – Мирне – Зарічне, на захід від річки, противник досі утримує кілька залишкових малих піхотних груп у бойових порядках передових українських підрозділів. Однак їхня чисельність і кількість за останні кілька тижнів явно зменшилися.

ЗСУ також досить активні в південній частині Зарічного, й на південь від Торського, тобто ЗА річкою Ч. Жеребець. Очевидно, що в цьому сенсі, по напрямку Зарічне – Ямпіль та на східному березі річки одночасно досить активні кілька українських штурмових груп.

Водночас, очевидно, їм не дуже заважає той факт, що на ділянці від Зарічного до лісового масиву на південь від нього і навіть на північно-східних околицях Лиману ще досі фіксуються окремі невеликі піхотні групи противника.

У самому лісі між Ямполем і Лиманом, який командування російської 25-ї ЗВА раніше активно використовувало як «стартовий район» для масового накопичення та подальшої інфільтрації своєї штурмової піхоти в Лиман, противник явно змушений поступово відступати на схід по обидва боки залізниці, що йде від Лиману на Ямпіль і далі до Сіверська.

Насправді він уже залишив його західну частину і тепер намагається утримувати свої позиції між Ямполем і Дібровою, по обидва боки автомобільної дороги між Лиманом і Закітним (район кемпінгу табору «Патріот», пляжу «Варадеро» та частина лісу на північний схід від зазначеної дороги). Його невеликі піхотні групи також присутні в районі Озерного, а в районі Діброва також зафіксовано кілька «заблукавших тіл».

У Ямполі, де присутні піхотні/штурмові групи обох сторін, також тривають достатньо запеклі бої. Поки що жодна з них не змогла здобути вирішальну перевагу в контролі над цим селищем, однак сам факт присутності української піхоти в Ямполі дуже нервує командування російської 25-ї ЗВА.

Й це – цілком зрозуміло, враховуючи, що ЗСУ також досить активні по напрямку Зарічне – Ямпіль, діючи вздовж річки Ч. Жеребец з півночі на південь і вздовж однойменної дороги, яка відокремлює східну частину лісового масиву від його центральної та західної частин.

Якщо ЗСУ й надалі «тиснутимуть» по цих напрямках (тобто одночасно з боку Зарічного та Ямполя), то в смузі російської 25-ї ЗВА може повторитися та сама «історія», як і та, що сталася в смузі сусідньої 20-ї ЗВА. Передові частини та підрозділи російської 25-ї ЗВА будуть змушені залишити не лише західну частину згаданого лісу, а й його центральну частину.

І, принаймні, відступити на схід від дороги Зарічне-Ямпіль, не кажучи вже про дорогу Лиман-Закітне. Більше того, у разі несприятливого для себе розвитку ситуації цей гіпотетичний відступ може «подовжитись» й ЗА річку Чорний Жеребець.

Поки що в цьому сенсі ЗСУ не проявляли великої наполегливості, очевидно, зосереджуючись більше на, скажімо так, окремих «тактичних епізодах», більше пов'язаних із забезпеченням стабільності власних позицій і забезпеченням безпеки самого Лиману. Ймовірно, досі відчувається їх обмеженість у силах та засобах на цьому напрямку.

Однак загальна тактична конфігурація цих «епізодів» чітко свідчить, що місцеве українське командування повністю розуміє, яким саме чином можливо досить ефективно і швидко відтіснити російську 25-у ЗВА від Лиману.

Отже, щодо поточної ситуації на Лиманському напрямку, можна сформулювати щонайменше два її основні значення в оперативно-тактичному сенсі:

• На північ і північний схід від Лиману українські війська змогли повністю усунути безпосередню загрозу місту, ліквідувавши відповідний плацдарм російської 20-ї ЗВА на річці Ч. Жеребець
• На схід і південний схід від міста ЗСУ, очевидно, суттєво ускладнили подальші «інфільтраційні» дії російських передових частин і підрозділів у напрямку Лиману, «відтіснивши» їх безпосередньо у лісовій місцевості, розташованій безпосередньо на схід від міста, від його меж більш ніж на 4,5 км. Крім того, їм вдалося створити досить відчутні тактичні передумови для початку подальшого «витіснення» російських підрозділів на схід, у напрямку річки Ч. Жеребец.

• 3 •

Щодо ширшого (оперативного) значення наступальних дій ЗСУ на Лиманському напрямку, особливо в контексті триваючої Слов'янсько-Краматорської наступальної операції російських військ, я хотів би виділити наступні фактори:

• Фактично, наступальні дії ЗСУ на Лиманському напрямку повністю зірвали процес формування правого (північного) фасу (флангу) охвату Слов'янсько-Краматорської агломерації російськими військами. Таким чином, ЗСУ змогли забезпечити своєму угрупуванню, яке обороняє цю агломерацію, більш-менш стабільне матеріально-технічне постачання (з північного заходу з боку Ізюма і з заходу з боку Барвінкове). Більше того, навіть якщо противник продовжить поступово просуватися у бік агломерації з півдня і сходу, тобто на Слов'янському, Костянтинівському, Краматорському та Добропільському напрямках. А він, протягом останніх 2-3-х тижнів, явно почав там «сповільнюватися».
• Також, очевидно, російському командуванню таки доведеться «відкласти у досить довгий ящик» вихід основних сил його УВ «Запад» до річки Оскіл, вздовж усієї ділянки від місця її злиття з річкою Сіверський Донець (район Синичинського заказніка та села Синичине) до Куп'янська.

До того ж, російське командування найближчим часом буде змушене докласти дуже значних зусиль для стабілізації ситуації в смузі своєї 20-ї ЗВА УВ «Запад», аби зупинити на тактичному рівні активні дії ЗСУ вже на схід від річки Ч. Жеребець, які, в свою чергу, дуже близькі до того, щоб «отримати» вже власний тактичний плацдарм на цій річці. Принаймні по трьох тактичних напрямках вони вже мають шанс це зробити (Нове – Новолюбівка, Колодязі – Іванівка та на ділянці від Мирного до Зарічного). Більше того, очевидно, що певна кількість українських штурмових (піхотних) груп вже діє на схід від річки (ймовірно, в районі Ямполівка та південь від Торського).

Оперативні наслідки українського наступу на Лиманському напрямку для ситуації на південь від Сіверського Донця, тобто в смузі російської 3-ї ЗВА УВ «Юг», що діє безпосередньо на Слов’янському напрямку, також стають досить очевидними. Командуванню УВ «Юг» і самої 3-ї ЗВА, в цьому сенсі, явно доведеться розгорнути частину сил цієї армії фронтом із заходу на північ.

Більше того, якщо ЗСУ таки зможуть суттєво «відтіснити» російську 25-ту ЗВА на схід, потреба в такому рішенні з їхнього боку стане гостро актуальною. Відповідно, це не зможе не вплинути на здатність і можливості усієї російської 3-ї ЗВА продовжувати прориватися у напрямку Миколаївки та Слав'янська. Їй явно знадобиться для цього посилення у вигляді додаткових сил і засобів.

Враховуючи, що російське командування вже почало переміщати частину своїх й так «не надто густих» резервів, а також частину сил і засобів з інших напрямків, на лівий фланг УВ «Запад», виникнення, у цьому сенсі, ще одного «проблемного» для нього напрямку явно не додасть йому ні оптимізму, ні реальних оперативно-стратегічних можливостей.

У свою чергу, ефективні наступальні дії ЗСУ на Лиманському напрямку, ймовірно, дадуть українському командуванню на оперативному та оперативно-стратегічному рівнях досить відчутний часовий «лаг» для подальшого вдосконалення та організації оборони всієї Слов'янсько-Краматорської агломерації. І найголовніше – для прийняття та практичної реалізації необхідних для цього рішень.

Звісно, я не буду тут розкривати їхній можливі зміст і спрямованість. Але сам факт появи такої часової фори для ЗСУ, внаслідок їхніх успішних дій на Лиманському напрямку – очевидний.

Підсумки

Так, наступ ЗСУ на Лиманському напрямку не зупинив всю Слов'янсько-Краматорську наступальну операцію російських військ. Це очевидно. Але він суттєво вплинув на її хід і темп. Принаймні, це значно ускладнило російському командуванню проведення цієї операції вже у найближчому майбутньому.

Внаслідок цього, з ймовірним виникненням умов, подібних до Лиманського напрямку, принаймні, ще на одному оперативно-тактичному напрямку (наприклад, десь на відрізку ЛБЗ між Добропіллям та Костянтинівкою), усе це Слов'янсько-Краматорське «підприємство» Генштаб ВС РФ явно ризикує завершитися провалом, причому, навіть ще до початку нового року.