Географія повітряного терору: чим, куди і чому Росія б'є по регіонах України

На перший погляд, ракетні атаки та нальоти дронів на міста України мають одну мету - знищення критичної інфраструктури, щоб спровокувати невдоволення серед населення і таким чином чинити тиск на керівництво країни, мовляв, настав час припиняти війну. Однак разом з цим в атаках Росії простежуються чіткі географічні пріоритети: куди, чим і чому потрібно бити саме у цей регіон.

Журналіст Коротко про проаналізував офіційну статистику та тактику застосування ракет, КАБів та БпЛА і виявив закономірності повітряного терору проти різних регіонів України.

У прифронтових містах – дешеві КАБи та зенітні ракети С-300/С-400

Чітко простежується закономірність: російське командування поділяє територію України на географічні зони, закріплюючи за кожною певну номенклатуру озброєння. Цей вибір зумовлений трьома чинниками: відстанню до цілі, щільністю української ППО та вартістю виробництва самих засобів ураження.

Перша лінія ураження – це прифронтові міста і тактичний тил (до 80 км від кордону/фронту). Це Харківська, Сумська, Запорізька, Херсонська області зі своїми обласними центрами та населені пункти Донецької і Луганської областей, які перебувають під контролем України.

Тут вимальовується очевидний пріоритет засобів ураження - керовані авіабомби (КАБ) і зенітні ракети С-300/С-400 як "земля-земля". Логіка їх застосування противником пояснюється просто – максимальний руйнівний ефект за мінімальної вартості. Через близькість до позицій РФ час підльоту становить від 40 секунд до кількох хвилин, що робить ці регіони практично беззахисними перед балістичною траєкторією С-300 та масовим скиданням КАБів. Дорогі крилаті ракети сюди майже не витрачаються.

Столичний регіон – дорогі та потужні "Іскандер-М", KN-23, "Кинджал", "Циркон" та реактивні дрони

Київ та столичний регіон – тут абсолютний пріоритет залишається за швидкісною балістикою ("Іскандер-М", KN-23), гіперзвуком ("Кинджал", "Циркон") та комбінованими роями БпЛА (ударні "Шахеди" + фанерні приманки "Гербера").

Цей вибір пояснюється тим, що Київ прикритий найщільнішою багатоешелонованою ППО в Європі (включаючи Patriot та NASAMS). Звичайні крилаті ракети тут неефективні, їх збивають. Тому Росія б'є дорогою дефіцитною зброєю, яку ППО фізично не встигає перехопити через надвисоку швидкість, або намагається виснажити запаси протиракет масовими хвилями дешевих дронів-обманок.

Південь – Одеса, Миколаїв: ракети "Онікс", Х-22/Х-32 та атаки "Шахедами"

У південному регіоні України – Одеська та Миколаївська області - головною ціллю росіян є портова інфраструктура. Тому тут у пріоритеті у ворога надзвукові протикорабельні ракети "Онікс" (базування у Криму), ракети Х-22/Х-32 та масовані атаки БпЛА "Шахед".

Логіка цього вибору пояснюється основною ціллю регіону - зернові термінали, порти та логістика. Ракети "Онікс" і Х-22 летять складною траєкторією на наднизьких або надвисоких швидкостях, що ускладнює їх перехоплення системами ППО малого і середнього радіусу, зосередженими на півдні. І цими ракетами Росія намагається позбавити Україну необхідних доходів від портів та логістичних водних хабів.

Тил та західні області – ракети Х-101, "Калібри" та далекобійні БпЛА

У глибокому тилу та в західних областях росіяни використовують стратегічні крилаті ракети Х-101, морські "Калібри" і далекобійні реактивні БпЛА для ударів по Львівській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Тернопільській, Волинській і Рівненській областях.

Ці регіони знаходяться поза зоною досяжності авіабомб та балістики малого радіусу. Для ударів по енергетиці, аеродромах та логістичних вузлах заходу України використовуються ракети з дальністю польоту понад 2500 км. Росія робить ставку на їхню здатність програмувати складний маршрут: ракети постійно змінюють курс, використовують рельєф місцевості та заходять на цілі з несподіваних напрямків, намагаючись обійти мобільні групи ППО.

На тему

Дальність польоту засобів ураження ворога

Найкоротша "рука" у керованих авіабомб КАБ-250/500/1500. Вони оснащені універсальними модулями планування і корекції (УМПК), які перетворюють стару, звичайну радянську вільнопадаючу ("дурну") фугасну авіабомбу (ФАБ) в сучасну зброю. Ці бомби мають бойову частину від 250 до 1500 кг і скидаються з літаків Су-34. Дальність їхнього польоту становить від 50 до 70–80 км (у модифікаціях із реактивним прискорювачем), що дозволяє авіації РФ не заходити до зони дії української ППО ближнього радіусу.

Далі йдуть безпілотники різних типів. Від ударних поршневих "Шахедів-136"/"Герань-2" з максимальною дальністю польоту 1000 - 1500 км і дронів-обманок "Гербера"/"Пародія" з дальністю дії до 500 - 800 км. 

Далі йде "важка артилерія" - балістичні та гіперзвукові ракети. Це російська "Іскандер-М" або північнокорейська KN-23 з дальністю дії від 500 до 900 км до реактивних і швидкісних БпЛА на зразок "Бандероль", дальність дії яких в середньому від 600 до 1000 км.

Аеробалістична ракета "Кинджал", що запускається з винищувачів МіГ-31К, дістає до 2000 км (без урахування бойового радіусу літака-носія). А новітня гіперзвукова протикорабельна ракета "Циркон", адаптована для ударів по наземних цілях з вертикальних пускових контейнерів у Криму, має дальність польоту до 1000 км і при швидкості в 8-9 Махів (9800 до 11 000 км/год) залишає українській ППО секунди на реагування.

Російські ЗРК С-300/С-400 (в режимі "земля-земля"). Ці ракети перенастроєні для ударів по координатах на суші по балістичній траєкторії. Через конструктивні особливості їх дальність за наземними цілями обмежена 120 – 250 км, при цьому їх точність різко падає зі збільшенням відстані.

Ну і нарешті крилаті ракети Х-101/Х-555, які запускаються з надзвукових бомбардувальників (Ту-95МС/Ту-160) і тому мають рекордну дальність - до 2500 - 5000 км. До того ж вони здатні програмувати найскладніші звивисті маршрути та обходити ППО завдяки польоту на надмалих висотах.

І звичайно ж, це сумнозвісні "Калібри" - крилаті ракети морського базування, що запускаються з кораблів та підводних човнів з акваторії Чорного та Каспійського морів. Летять на відстань до1500 - 2500 км, активно використовуючи обгинання рельєфу місцевості.

Замість висновку

Якщо скласти весь цей пазл докупи, висновок напрошується сам собою. Російські удари - це зовсім не емоційні та хаотичні обстріли, а цілком холодний математичний розрахунок і диференційований терор. На близьких відстанях Росія максимізує руйнування за рахунок дешевого валу авіабомб та переналаштованих зенітних систем С-300. Проти глибокого тилу та захищеної столиці агресор змушений комбінувати полярні технології: витрачати дефіцитні надзвукові ракети вартістю мільйони доларів і запускати порожні БпЛА-фальшивки, намагаючись переграти українську протиповітряну оборону завдяки швидкості та виснаженню ресурсів.