Юлія Буйновська та Костянтин Октябрський: головна «Парочка слідчих» країни

Про стосунки, кохання, особисті кордони, ревнощі та червоні прапорці ми поговорили з виконавцями головних ролей – Юлією Буйновською та Костянтином Октябрським. Актори ексклюзивно у Viva! поділилися власними поглядами на стосунки між чоловіком і жінкою, розповіли, що для них є неприпустимим у партнерстві та як особистий досвід допомагає краще зрозуміти своїх персонажів.

Дивіться прем’єру третього сезону серіалу «Парочка слідчих» з 26 жовтня о 20:00 на каналі 1+1 Україна.

Софія і Паша дуже різні, але їх тягне один до одного. Юлю, скажи, а з твоїм чоловіком Єгором (актор Єгор Козлов - прим. ред.) ви схожі чи як у серіалі – протилежності?

Ми дуже різні. Я подорва. Мені треба всьому навчитися, усюди встигнути, все побачити і прочитати. Можу сім робот одночасно зробити. Єгор цього не розуміє, бо робить все неспішно, помірковано. Спочатку одне зробить, потім інше. Раніше я цього не розуміла, ображалась, думала, «Ну ти це спеціально мені на зло так повільно все робиш? Чому я можу, а ти - ні»? Але потім зрозуміла, що це просто людина з іншим темпераментом. Тож я змирилася, і потім навіть почала вчитися у чоловіка не поспішати, а все робити послідовно.

Тоді як ви живете разом? Бо зазвичай люди хоча б щось мають мати спільного, умовно, ти вже поснідала, а Єгор їсть неспішно і тебе це може дратувати? Як ви підлаштовувалися один під одного?

Щодо таких речей – поснідати чи повечеряти, то ми намагаємось досі це разом робити. Це обов'язково, з перших днів нашого спільного життя. Бо через робочі графіки зараз не так багато часу разом проводимо.

Ви з чоловіком познайомились, коли тобі було 20 років, а вийшла заміж в 22. Це доволі рано. Чи ти завжди мріяла про такий ранній шлюб?

Я ніколи не мріяла про шлюб. Навпаки, мене навіть дивувало, що я не така, як інші дівчатка. Мої подружки вели щоденники, а коли з’явилися телефони, створювали окремі папки з весільними сукнями, церемоніями й уявляли, яким хотіли б бачити своє весілля.

Я могла підтримати цю розмову й щиро раділа, що їм це цікаво, але сама ніколи про таке не мріяла. Водночас розуміла, що в юному віці закохатися й вийти заміж вважалося нормою. Моя мама, наприклад, одружилася, коли їй було 18 чи 19 років. Цей шлюб довго не протримався, але в ньому народилася прекрасна я (сміється). Тож я довіряю долі. І мій чоловік так само.

Чим Єгор тебе привабив, що ти саме його обрала і погодилась на шлюб?

Коли ми з Єгором почали жити разом, нам від самого початку було дуже комфортно. Так само, як мені добре було жити самій, мені було добре і з ним. Я завжди отримую від нього колосальну підтримку, що б не сталося.

Ми були дуже юними: йому було 24 роки, коли ми познайомилися, а мені – 20. Це ж діти! Звідки в такому ще зовсім юному хлопцеві стільки мудрості? Не знаю. Мені довелося дуже рано подорослішати.

Зараз мені лише 26 років, тобто я ще не так далеко відійшла від того віку, але, коли повертаєшся думками у свої 20, дивишся на наші фотографії, де ми ще зовсім молоді, і згадуєш, як вирішували ті чи інші питання, стає навіть смішно.

Я просто ціную, що ми можемо дорослішати разом, доповнювати одне одного в хорошому сенсі. Ніхто нікого не намагається змінити, і це, здається, вже не так просто знайти у стосунках. Та й не треба нікого змінювати. Ми просто вчимося одне в одного.

Єгор дуже турботливий. Як би він не втомився, я завжди у нього в пріоритеті.

Чи бувають у вас ревнощі? Ви обоє актори, тож, мабуть, без цього не обходиться. Наприклад, Єгор приїжджає на зйомки «Парочки слідчих» і бачить ваші спільні сцени з Костянтином Октябрським. Може пожартувати: «Юлічко, ти не могла б трохи менше вживатися в роль?»

Від Єгора я ніколи такого не чула. Мені навіть цікаво, бо я спеціально приходила, розповідала йому якісь такі моменти. Але мені здається, він спочатку все обмірковує у своїй голові, а вже потім ділиться зі мною своїми думками.

Тобто чи варто через це переживати? Ні. Я навіть запитувала його: «А чому ти не ревнуєш? Це ж не байдужість?» Бо страшно, коли у стосунках з'являється байдужість. А він відповідає: «Я просто тобі довіряю».

І я так само довіряю йому. Але в мене іноді бувають ревнощі. Хоча теж не можу сказати, що це якась велика проблема.

Ви разом уже шість років. Напевно, за цей час були й складні періоди. Ти сама казала, що за красивою картинкою в Instagram не завжди все так ідеально. Як ви переживали такі моменти?

Чесно кажучи, іноді таке враження, що ми тільки й робимо, що переживаємо дуже складні часи (посміхається). І часом здавалося, що це тому, що ми зійшлися: мовляв, ми якісь проблемні, тому з нами постійно щось стається.

Дуже хочеться вже дочекатися часу, коли ми зможемо просто насолоджуватися життям і одне одним. Але справді, час зараз дуже нелегкий. На початку наших стосунків був ковід, а потім одразу почалася війна.

Тобто ви весь час жили в турбулентності.

Так. Ми навіть не встигли нікуди поїздити, нічого побачити. У нас усе за одним сценарієм: робота – дім, робота – дім. Наші дівчатка, дві собачки породи коргі – хоч якісь позитивні емоції в житті.

Треба розмовляти одне з одним. Це дуже важко, страшенно важко, чесно. Інколи ти вже плачеш і не розумієш, як усе виправити. Але все одно тримаєшся за людину, бо розумієш, що ситуацію ще можна змінити, над стосунками можна працювати. Головне, щоб обидва партнери цього хотіли.

У соцмережах часто можна побачити дописи про те, що хлопець прийшов на побачення не з тим букетом квітів або повів дівчину не в ту кав'ярню. І дівчата одразу кенселять такого хлопця. Як ти ставишся до того, що сучасні дівчата одразу озвучують свої вимоги: наприклад, хочуть, щоб чоловік багато заробляв?

Що я можу сказати? Це справа кожного. Коли ми почали зустрічатися, я розуміла, що Єгор із родини, яка не має великих статків. Чи мене це влаштовувало? Звісно. Я ж розуміла, що він ще зовсім молодий – йому було 24 роки. Це радше виняток, коли в такому віці людина вже має певний успіх і побудовану кар’єру.

Я не очікувала, що він одразу подарує мені весь світ. Для мене набагато важливіші підтримка й розуміння того, що цей чоловік підходить для сім’ї. Я знаю, що він захоче дітей, що в нас є спільне майбутнє. Чи хотілося б мені дорогих подарунків? Звісно! Я жінка. Але всьому свій час.

Ти можеш виказати Єгору своє невдоволення, якщо він не купив квітів, або подарував, але не ті, що тобі подобаються або не зробив чогось, чого ти від нього очікувала?

Найстрашніше, що раніше мої очікування вже не раз призводили до дуже неприємних ситуацій.

До речі, у багатьох дівчат бувають завищені очікування, а людина навіть не знає, що від неї чогось чекають.

Отож. Я цього боюся. Навпаки, коли в мене виникають якісь очікування, я намагаюся їх озвучувати. Бо іноді сама собі щось уявиш, а потім розчаровуєшся. І це дуже неприємно.

Я знаю, що Єгор бажає мені найкращого. Якщо мені хочеться квітів, я можу йому про це сказати. Він завжди намагається мене чимсь порадувати, і мені це приємно.

Тобто ти можеш підказати чоловікові, чого тобі хочеться, і спрямувати його в потрібному напрямку?

Не знаю, чи можна це назвати натяками. Мені здається, краще говорити прямо. Наприклад, я кажу: «Мені б дуже хотілося, щоб у нас було побачення, про яке я нічого не знала. Щоб це було несподівано. Ти міг би щось таке придумати?»

Ти з тих дівчат, яким подобаються сюрпризи? Бо багато хто, навпаки, їх не любить – хоче все заздалегідь спланувати й підготуватися.

Якщо чоловік у будь-який момент каже мені: «Ми йдемо на побачення», – навіть якщо я зовсім цього не очікувала, для мене це п'ять із п'яти!

Розкажи, які у вас були цікаві побачення? Можливо, у незвичних місцях або такі, якими Єгор тебе особливо здивував?

Якось ми ходили на чаювання біля метро «Золоті ворота». Там є невеличка башта: на першому поверсі розташована церква, а на третьому облаштовано простір для чаювання. Уже не пам'ятаю, скільки це коштувало, але сума була символічна.

Для вас накривають столик, подають печиво й цукерки, усе в красивому сервізі. Ви п'єте чай, проводите час удвох, і навколо така казкова атмосфера! Це було справді несподівано!

Розкажи про свої «ред флегс» – червоні прапорці – те, що для тебе неприйнятно у стосунках?

Для мене це лицемірство, коли людина в якийсь момент змінюється і ти раптом розумієш, що перед тобою зовсім не та людина, яку ти знала раніше. Коли довіряєш людині, а потім відкриваєш її з іншого боку. У мене був такий досвід знайомства з людиною, і це мене дуже налякало. Слава Богу, у моїх стосунках такого немає.

Ще один абсолютний ред флег – безвідповідальність. І ще мене дуже лякає, коли людина багато п'є.

Чи змінилися ваші стосунки з Єгором після твоїх зйомок в «Парочці слідчих», після того як ти стала більше впізнаваною?

Ми познайомилися після того, як у Єгора вийшов успішний проєкт, тож, коли ми ходили на побачення, його вже впізнавали. Я з великою повагою до цього ставилася. Ми фотографувалися з усіма, і я захоплювалася тим, як він тримається. У нього ніколи не було зіркової хвороби, він не зазнавався, а завжди залишався дуже людяним.

Пам'ятаю, коли я сама почала розвиватися в професії, він завжди мене підтримував, розповідав про мої успіхи, радів за мене. А в якийсь момент ми помінялися місцями, і тепер уже він приходить до мене на заходи.

Тепер я так само підтримую його починання. Мені подобається, що ця історія повторилася. І це знову про кохання та взаємну підтримку.

Розкажи, що в Єгорі змушує тебе досі закохуватися в нього й думати: «Як же добре, що я обрала саме його»?

Коли ми завели першу собаку, я побачила, як Єгор поводиться з маленькими. І для мене це стало дуже показовим, адже так можна зрозуміти, яким він буде татом.

Цуценята поводяться майже так само, як маленькі діти. Перші три місяці ти можеш майже не спати, бо малеча повністю залежить від тебе. Вона плаче, чогось просить, грається, кусається. Ми все це пережили.

Пам'ятаю перші два тижні, коли наша собачка майже не спала. Єгор завжди вставав, брав на себе відповідальність і допомагав. Для мене це було дуже показово.

Що для тебе означає щасливий шлюб?

Взаємоповага. Звісно, чудово, коли є закоханість і вона триває роками. Але рано чи пізно закоханість усе одно змінюється, і з'являється щось більше. Мені здається, що саме тоді особливо важливою стає повага.

Коли ти поважаєш партнера, розумієш, чого він потребує, і часом можеш переступити через власну гординю, образи чи образливі слова, тому що усвідомлюєш, наскільки це важливо для нього, — це дуже цінно.

Коли у вас з чоловіком виникають проблеми, чи залучаєте до розв'язання батьків або друзів? Чи намагаєтеся вирішувати удвох і не розповідати нікому про особисте?

Ні, я не люблю виносити особисте на загал. Це наше з Єгором життя, наші стосунки. Є хороші моменти, які належать тільки нам, і складні – теж.

До того ж люди формують своє враження про інших на основі того, що чують. Якщо я розповідатиму мамі про якісь неприємні ситуації, вона складатиме думку про Єгора не з власного досвіду, а з моїх слів. А я можу емоційно спалахнути, щось розповісти не зовсім так, як було насправді, просто щоб отримати підтримку. І в результаті мама почне недолюблювати людину, яка для мене важлива.

Я знаю, що таке вже траплялося. Тому ні, у наші стосунки я нікого не залучаю. Якщо ж нам буде потрібна допомога психолога, звісно, ми не цуратимемося цього.

Давай поговоримо про серіал «Парочка слідчих». Софія та Паша стали однією з найпопулярніших серіальних пар в Україні. Що, на твою думку, люди знаходять у цій історії та чому так сильно нею захопилися?

Мені здається, глядачам дуже подобається те, що ми з Пашею такі різні. Їх цікавить, чи можуть настільки несхожі люди притягуватися одне до одного. А оскільки у Софії та Паші за сюжетом є романтична лінія, ми ніби показуємо глядачам, що таке справді можливо і в житті.

У третьому сезоні важливо не просто продовжити історію героїв, а й показати їх з нового боку. Що нового глядачі дізнаються про Софію та Пашу?

Мені здається, у третьому сезоні фанатам Софії та Паші доведеться добряче понервувати! Усі так чекають, що між ними нарешті щось зміниться, але ж ми не шукаємо легких шляхів, правда? До того ж у цій історії з’являється новий герой, який може вплинути на розвиток їхніх стосунків. Тож буде цікаво спостерігати, як Софія та Паша сприймуть його появу і до чого це зрештою призведе.

А ще в третьому сезоні ми більше дізнаємося про минуле героїв. Можливо, це допоможе глядачам по-новому поглянути на деякі їхні вчинки. Тож тем для обговорень та теорій буде достатньо. Особливо після певних моментів, які точно захочеться передивитися ще раз.

Коли ти вперше прочитала сценарій третього сезону й дізналася, як розвиватиметься історія Софії та Паші, якою була твоя перша реакція?

Це ще з першого сезону у мене так, що як тільки мені приходить сценарій, де б я не була, одразу починаю читати. Коли прочитала перші серії, у мене це викликало почуття несправедливості. Але не можу поки що сказати через що. Там буде переломний момент, після якого мені було дуже боліло… Була така емоційна сцена, після якої я ще довго не могла відійти. Сприйняла дуже близько до серця.

Костю, чи є у тебе щось спільне з твоїм персонажеш з «Парочки» Павлом? Чи впізнаєш ти себе в цьому персонажі?

Стовідсотково є певна схожість. Я завжди про це кажу: коли працюєш над образом, над героєм, усе одно відштовхуєшся від власної психофізики. Звісно, я спостерігаю за іншими акторами, зокрема іноземними, дивлюся, як вони працюють. Щось запозичую, беру певні манери, реакції, особливості поведінки. А потім поєдную все це й вибудовую образ, його характерну манеру поведінки. Але зрештою я все одно пропускаю це через себе, через власну психофізику. Тому схожість, звісно, є.

Розкажи, які жінки тобі подобаються? Що має бути, щоб ти звернув на неї увагу?

Має бути легкість у спілкуванні, почуття гумору. Вона має бути розумною, відкритою, щирою, доброю. Я зараз так рандомно накидую (сміється).

На зовнішність звертаєш увагу?

Так, звісно. Але коли починаєш більше спілкуватися з людиною, зовнішність відходить на другий план. Адже коли будуєш стосунки або створюєш родину, то робиш це не із зовнішністю, а з людиною, з її характером, із тим, якою вона є.

Тому передусім важливо, щоб жінка була доброю, щирою, відкритою, розумною, мала почуття гумору, освіту, була інтелектуально розвиненою та мала широкий світогляд.

Чи важливо для тебе, щоб жінка поділяла твої інтереси та спосіб життя? Чи вона може мати власні захоплення?

Це теж важливо. Є певні речі, які справді впливають на побудову стосунків і в яких партнерам варто збігатися. Має бути якась спільна база. Якщо я більше люблю бувати на морі, а вона в горах, то без проблем — знайдемо спільну мову (посміхається).

У стосунках ти вмієш йти на поступки?

Звісно! А як інакше? На компроміси потрібно йти завжди.

Ти був у шлюбі десять років. Що дізнався про себе за цей час? І що нового зрозумів про стосунки між чоловіком і жінкою? Що знаєш про них тепер, чого не знав десять років тому?

Десять років тому я дуже багато чого не знав про стосунки. Зараз переконаний, що перед тим, як одружуватися, було б добре розібратися зі своїми внутрішніми проблемами, травмами, відчуттям відкинутості. Щоб, коли ви вже створите сім’ю, то разом розв’язували не особисті проблеми одне одного, а побутові та сімейні питання, яких точно не уникнути.

Адже внутрішні проблеми можуть забирати колосальну кількість ресурсів, часу й енергії. Коли ти ще й тягнеш за собою цей вагончик невирішених питань, будувати стосунки стає набагато складніше. Це дуже важливий аспект.

Розкажи про свої «червоні прапорці» у стосунках. Які межі для тебе переходити не припустимо?

Особисті образи, перехід на особистості. Ще один ред флег – коли людина уникає діалогу, хоча він необхідний. Просто замикається, іде в себе. Я розумію, що іноді для розмови потрібен час, аби все обдумати. Але якщо є проблема, про неї треба говорити, а не ховатися у свою мушлю й чекати, що все якось вирішиться само собою.

Тобі комфортно зараз бути самому? Чи шукаєш ти нових стосунків?

Я не шукаю стосунків. Мені комфортно самому.

Наскільки швидко ти можеш захопитися людиною чи тобі потрібен час, щоб краще її пізнати? Можеш за три хвилини закохатись, як співає Валерій Харчишин у відомій пісні?

Зараз емоції йдуть поруч із розумом. Я вмикаю голову, починаю ставити собі запитання, щось аналізувати. Тому тепер, мабуть, складніше швидко й легко закохатися, ніж я міг 15-20 років тому. Але я не виключаю такої можливості. Цілком може виникнути раптове захоплення, бажання бути з людиною.

Як ти ставишся до того, що молодь сьогодні часто підходить до стосунків із меркантильного погляду? Наприклад, в Threads можна побачити багато постів, як дівчата ображають хлопців, мовляв, вони принесли не ті квіти, одразу висувають вимоги щодо заробітку чоловіка. А чоловіки одразу озвучують, що хочуть від жінки?

Якщо подивитися на це поверхово, така поведінка одразу дає певне уявлення про людину. Я розумію її цінності та пріоритети: на першому місці для неї матеріальні речі. Хоча фінансовий бік стосунків, звісно, важливий. Але якщо людина ще й оприлюднює такі історії, щоб привернути увагу чи створити хайп, то, як на мене, це вже проблема.

Я розумію, що фінансова складова має значення. Дівчата звертають на це увагу, і це нормально. Адже коли ти плануєш будувати з чоловіком стосунки, створювати сім’ю, народжувати дітей, то думаєш, чи зможе він забезпечувати родину, як ви разом будуватимете майбутнє. Це абсолютно природно.

Це хлопець може сказати: «Та нічого, будемо жити в якійсь халабуді». Але ж це до першої зими! (сміється). Тому дівчата тут молодці. Але якщо матеріальна складова – єдине, що її цікавить, то це вже не дуже хороша характеристика людини. Водночас мені подобається дивитися такі відео. Мені вони здаються кумедними.

Після виходу «Парочки слідчих» ти набув популярності і впізнаваності. Чи почали тобі частіше писати дівчата в особисті повідомлення, намагатися познайомитися?

Ніхто мені не пише й не намагається зі мною познайомитися. Кажу чесно! Після другого сезону мене вже й на «Холостяка» відправляли, писали, що я новий краш і що Цимбалюк уже не потрібен (сміється).

Загалом мені ніхто не пише, нікуди не запрошує. У мене дуже чемна й вихована аудиторія. Жодних особливих пропозицій, нічого такого не надсилають. Навіть не віриться. Але це правда! Вони стежать за іншими речами.

Яку пораду щодо стосунків ти дав би собі двадцятирічному? Що варто було зрозуміти ще тоді?

Те, про що я вже казав: потрібно розібратися з власними тарганами, проблемами та іншими внутрішніми питаннями, щоб не тягнути їх у спільне життя, у родину. Це важливо.

І, мабуть, варто більше часу проводити разом, приділяти одне одному увагу, частіше ходити на побачення. Напевно, так.

Ти романтик?

Я намагаюся (сміється).

Ти здатен на романтичні жести?

З віком розумію, що мені цього хочеться більше. Звісно, це передусім про увагу до людини.

А сам чекаєш на романтичні жести від дівчини? Чи вважаєш, що це прерогатива чоловіка? Тобі подобаються сюрпризи, спонтанні побачення? Чи ти любиш все чітко планувати?

Ні, ні, ні! Можна все планувати, а можна робити спонтанно. Загалом людина, з якою я буду разом, імовірно, буде в чомусь на мене схожа. Подібне притягується до подібного.

Не факт. От твоя партнерка по «Парочці» Юля Буйновська розповідала, що її чоловік зовсім на неї не схожий. Вони дуже різні.

Бачиш, таке буває. Сто відсотків! Я зараз говорю не про те, що партнери мають бути однаковими за характером чи інтересами. Є базові речі, в яких важливо збігатися, зокрема цінності та погляди на життя.

Ти ж не будеш, грубо кажучи, будувати життя з людиною, якщо хочеш дітей, а вона дотримується позиції чайлдфрі. Це дуже вагома складова життя, і тут ви навряд чи зможете знайти компроміс. А от якщо я люблю спонтанність, а вона хоче, щоб усе було сплановано, — без проблем. Це не заважає будувати стосунки.

Чи важливо для тебе, щоб твоя майбутня обраниця знайшла спільну мову з твоїми синами?

Так, звісно.

Чого тобі сьогодні найбільше бракує? Кохання, жіночої присутності чи відчуття сім’ї?

Чого мені бракує? Та ніби все є.

Тобто все добре, всього вистачає?

Так (сміється).

І давай трохи поговоримо про «Парочку слідчих». Як на твою думку, чому глядачів так цікавлять стосунки Павла і Софії?

Мені здається, річ у тому, що між ними є певна інтрига, а їхні стосунки можна назвати досить заплутаними. В житті теж таке часто буває. До кінця незрозуміло, будуть вони разом чи ні, хто кому подобається. Ці постійні емоційні гойдалки й тримають увагу глядача.

До того ж, є історія про відлюдника, соціопата, який насправді хоче близькості, але водночас боїться власних почуттів. Мабуть, саме ця суперечність і чіпляє глядачів, адже за зовнішньою закритістю Паші ховається значно більше, ніж здається на перший погляд. І, звісно, це не лише наша з Юлею заслуга, а й усього акторського складу та команди проєкту. За кадром працює величезна кількість людей: режисери, оператори, монтажери, художники, гримери. На майданчику в нас дуже крута атмосфера, і все це впливає на результат.

Від першого до третього сезону відбудеться певний розвиток стосунків Павла і Софії? Що нового глядачі дізнаються про цю пару у третьому сезоні?

Ми побачимо певний рух назустріч одне одному, більше розкриття почуттів і внутрішнього світу героїв.

Ми зможемо плюс-мінус зрозуміти, чому Павло поводиться саме так, чому постійно вагається, хоче близькості із Софією, але водночас тримає її на відстані. У третьому сезоні побачимо його внутрішню природу й зможемо краще зрозуміти героя.

Пам’ятаєш, якими були твої перші враження, коли прочитав сценарій третього сезону?

Мені сподобалося! Було таке враження, ніби хтось відкрив саркофаг або старовинну скриню й дістав звідти цілу купу цікавих історій. Я читав і думав: «Вау, як же класно все закрутили!»

Особливо сподобалося, як розвиваються персонажі, як переплітаються їхні особисті історії з детективною лінією. Усе це додає історії нових відтінків, і мені було справді цікаво читати. Я собі думав: клас, клас!