Марлон Джеймс: видатний автор “Чорного Леопарда” та “Рудого Вовка” і його вплив на сучасну літературу

Марлон Джеймс: нові горизонти фантастики та другий шанс на Букерівську премію 🏆

Роман «Чорний Леопард, Рудий Вовк» вже отримав визнання від критиків, зокрема, The Wall Street Journal охарактеризував його як «криваве, непристойне, язичницьке фентезі найвищого ґатунку». Ця книга стала частиною трилогії “Темна зірка” і вже знайшла своє місце в топ-100 найкращих фентезі-книг TIME. Автор, Марлон Джеймс, знову в центрі уваги, адже цього року він може отримати свою другу Букерівську премію за роман “The Disappearers”. 🌟

Унікальний стиль Джеймса та його здатність порушувати важливі соціальні питання привертають увагу читачів. Його твори, основані на ямайській культурі та міфології, відкривають нові горизонти не лише для фентезі, а й для літератури загалом. Пориньте у світ, де магія переплітається з реальністю, а дивовижні персонажі здатні подарувати незабутні враження.

Першого Букера Марлон Джеймс отримав за роман “Коротка історія семи вбивств”. Зараз буде жарт про те, що історія не коротка, якщо вам пощастить знайти цю книгу ви зрозумієте, про що я. Українською вона виходила у “Видавництві Старого Лева”. Зараз окрім як купити її з рук — ніяк. Я свій примірник придбала на ОЛХ за дурні гроші. Але я фанатка, тому мені можна.

“Коротка історія семи вбивств”

Заснована на реальних подіях на Ямайці і зосереджена довкола замаху на Боба Марлі. Так Марлон Джеймс розповідає непросту історію про бідність, нерівність, війни між кримінальними бандами ямайських гето і не тільки. Про Ямайку, звідки родом сам Марлон Джеймс, і його новий, вже згаданий роман “The Disappearers”.

“The Disappearers”

Історія починається з того, що вісім чоловіків у Кінгстоні зголосились грати в театральній постанові. Ці чоловіки між собою не знайомі, але є те, що їх обʼєднує — всі вони геї. (Українською роман не перекладено, мені “The Disappearers” привезли з іншої країни у подарунок).

Спочатку я сумнівалася, чи зможу впізнати себе в досвіді, такому відмінному від мого. І дуже помилялась. Із перших сторінок — суцільний метч. До прикладу, головний герой, якому насправді 18, каже, що 17. Все тому, що прожив паскудний рік і таким чином хоче надолужити. А ще я мрію про Levi’s 501 і уявіть, про них дуже добре згадують уже в першому розділі. І такі співпадіння у мене з Марлоном не вперше. До речі, якщо казати про сетинг, то тут це Кінгстон. Місто описано чудово, але якщо ви хочете більше візуалізації — за сценарієм Марлона Джеймса є серіал “Прибрати Міллі Блек”. Події розгортаються зокрема в Кінгстоні, де, відповідно, і знімали серіал.

“Чорний Леопард, Рудий Вовк”

Тут уже доведеться покластися на власну уяву. І буде нелегко. Бо вам доведеться уявляти від потвор-людоїдів (Асанбонсамів) до мисливців-перевертнів. Останнє — це, до речі, про Чорного Леопарда — з назви. Він може бути то людиною, то Чорним Леопардом. Про це ви дізнаєтесь одразу на початку книги, де є список осіб, згаданих у розповіді. І це дуже помічне. Зазначу, що права на екранізацію придбані вже дуже давно. Взятися за це має Майкл Б. Джордан і Warner Bros.

“Чорний Леопард, Рудий Вовк” — це перша частина трилогії “Темна зірка”. Друга називається “Місячна Відьма, Цар-Павук”. А третю Марлон Джеймс ще не написав. Хоча мусить, бо треба ж екранізувати — жартує в одному з інтервʼю автор. А я собі придумала інший жарт — може, у Warner Bros. зрозуміли яке складне завдання і просять не дописувати?

Те, що наразі частин лиш дві, ніяк не позбавить вас кайфу читання. Кожна з частин розказує свою історію. Тобто це погляд різних учасників подій, а кому вірити — вирішувати вам.

Важливо

Капітан далекого плавання під кінець бронзової доби: 5 питань про “Одіссею” Гомера i Нолана

У першій частині свою історію розказує Слідопит. Це — мисливець, якого знають завдяки надзвичайно гострому нюху. Часто це “халтурки” типу: дружина підозрює, що чоловік зраджує і просить перевірити за запахом чи дійсно це так. Але от Слідопита наймають на завдання — знайти загубленого хлопчика. І чи не вперше в житті, Слідопит то губить, то знову відчуває його запах. Чому? Хто цей хлопчик? І чому стільки людей (і чи тільки людей) не бажають, щоб він знайшовся.

Все це у сетингу прадавньої Африки. Міфи, легенди, магія, криваві події. Останнього тут багато. Одна з моїх улюблених історій про те, як перекладачка циклу Ганна Яновська працювала над текстом. Зокрема через знайомих вийшла на носія мови яка з Кіншаси і попросила допомогти з поясненням деяких виразів. За іронією долі, звісно, там було 18+.

Викликів у перекладачки було чимало і мені дуже цікаво було б почути про досвід перекладачів, які працювали, наприклад, над німецьким і французьким виданнями. Але цього не знайшла. І дуже пишаюсь, що якщо хтось отак шукатиме інший досвід, то знайде цілий подкаст на Ютубі, де я говорю з Ганною Яновською та літературознавицею Богданою Романцовою про переклад зокрема. Він тут.

На що схожа книга? Та ні на що. Проте книгу часто називають африканською “Грою престолів”. Точніше — так її назвав колись сам Марлон Джеймс. До прикладу, в інтервʼю для французького медіа Numerama він описує це так: “Це був жарт”. Марлон Джеймс просто намагався розказати про книгу журналісту, який його не розумів. А потім це стало вірусним настільки, що письменнику навіть дзвонив Джордж Мартін зі словами: “Я чув, що ви пишете африканську версію моєї книги”. От воно далі й несеться.

Багато зустрічала людей, які обрали “Чорного Леопарда, Рудого Вовка” суто за обкладинкою. І я можу зрозуміти чому. Обкладинка першого видання — результат співпраці венесуельського художника Пабло Херардо Камачо та дизайнерки Гелен Єнтус. Саме від Камачо — химерність, яка стала основою візуальної айдентики “Темної зірки”. Я дивилась його профіль на BOOOOOOOM, і його творчість — це ода улюбленим речам: формам сигарет і змій, губам, рослинам і якомога більшій кількості очей. Сподобалося, як у французькій статті написали, що обкладинка чудово “відповідає химерам роману”. До речі, маю прикольний досвід. Позначала Херарда Камачо в сторіз, він відповів і в нас завʼязався навіть невеличкий діалог про українських читачів.

Що ми маємо?

• Це незвичайно

Африканська міфологія та африканська історія в основі світу — це розширює жанр, у якому тривалий час домінували європейські міфи.

• Це масштабно

Про одну й ту ж саму історію розкажуть три різні наратори. Слідопит, Відьма, а хто буде третім — поки невідомо. Проте Марлон попереджає, що “інструкції” — — хто правий — не варто очікувати. Кому вірити — за вами.

Переконлива світобудова, продумана магія, співмірні з класикою фентезі.

Різноманіття гендерних і сексуальних ідентичностей персонажів.

• Це жорстоко, це місцями складно, це випробовує межі читацької витривалості

Мова, ритм, кількість імен, необхідність прийняти тимчасове нерозуміння. А що ти отримуєш за цю увагу — і чи вартує воно зусиль особисто для тебе? Для мене воно було цього варте настільки, що закінчивши книжку, я захотіла почати спочатку.

• Це до кінця тримає інтригу

Інтрига тут не лише в пошуках хлопчика. Вона в тому, ким він був, навіщо його шукали — і наскільки можна вірити тому, хто розповідає цю історію.

Тут зазначу цікавий факт, один із героїв уміє дзеркалити інших. І я готова закластися, що автор проробляє цей трюк із нами, з читачами. Коли починають дзеркалити нас.

Але якщо підсумувати, то що утримує в жорстокому, незвичному, складному світі роману?

Любов.

Для мене текст про це. Як, зрештою, все у цьому світі. Не можу більше пояснити, бо буде великим спойлером.

Марлон Джеймс — такого ви ще не читали. І я дуже раджу. Починайте із “Чорного Леопарда, Рудого Вовка”!

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці “Думки” несе автор.

Джерело: https://focus.ua/uk/opinions/771590-chorniy-leopard-rudiy-vovk-i-ne-tilki-hto-takiy-marlon-dzheyms-vi-takogo-shche-ne-chitali