"Шахеди" під контролем із космосу: як Україна може зірвати російський "Рассвет"

Російські оператори зможуть керувати "Шахедами" й окремими типами ракет безпосередньо під час атак на українські міста. Таку можливість ворогу може дати супутникова мережа "Рассвет". За оцінкою радника президента з питань оборонних технологій Сергія "Флеша" Бескрестнова, приблизно за пів року вона здатна забезпечити повне покриття над Україною.

Як писавФокус, Бескрестнов назвав "Рассвет" технологічною загрозою №1 не лише для України, а й для Європи. За його словами, російські супутники вже забезпечують окремі вікна зв'язку над нашою територією, проте безперервного покриття поки немає.

"Вони зможуть атакувати всю країну в режимі реального часу, і робити це дуже точно", — попередив він.

Що таке "Рассвет" і коли Росія зможе використати його для ударів по Україні

Російська система "Рассвет" має забезпечувати широкосмуговий інтернет через супутники на низьких навколоземних орбітах. Для України небезпека полягає в можливості використання цього зв'язку для керування дронами й ракетами безпосередньо під час атак, пояснює Фокусу незалежний експерт із питань вивчення космосу та ексрадник голови Державного космічного агентства України Андрій Колесник.

За його словами, "Рассвет" не є повним аналогом Starlink, хоча апарати працюватимуть на подібних висотах. Спочатку російську систему створювали насамперед для забезпечення зв’язком віддалених районів РФ — Далекого Сходу, Сибіру та Заполяр'я. Для цього планували розгорнути приблизно 900 супутників, покриття яких поширюватиметься й на сусідні країни.

Після зміни власників проєкту, зазначає Колесник, систему почали розвивати також для потреб війни проти України. Причому для її військового використання Москві не обов’язково чекати на розгортання всього угруповання.

"За моїми розрахунками, для покриття території України на тій висоті, на якій планується експлуатація системи, буде достатньо приблизно 130 супутників. Вони зможуть у реальному часі надавати послуги широкосмугового інтернет-зв'язку", — зазначає Колесник.

Встановлення відповідних терміналів на засоби ураження дозволить операторам коригувати їхній рух під час польоту. За наявності бортових засобів спостереження противник зможе оцінювати ситуацію біля цілі та обирати місце влучання вже під час атаки.

Однак до повноцінного розгортання системи Росії ще потрібно пройти кілька етапів. Дві виведені на орбіту партії по 16 супутників фактично проходять льотно-конструкторські випробування: розробники перевіряють обладнання та зв’язок між апаратами, виявляють і виправляють недоліки. Нині вони можуть забезпечувати зв'язок над певними територіями приблизно по 40–45 хвилин двічі на добу. Принаймні саме такі можливості демонстрували в російському пропагандистському ролику про організацію зв'язку у віддаленому заполярному населеному пункті, на який посилається Колесник.

Паралельно росіяни випробовують стаціонарні й мобільні термінали, зокрема на потягах російської залізниці. Наявне обладнання, пояснює експерт, уже може бути придатним для використання поблизу лінії бойового зіткнення або на безекіпажних катерах. Для повітряних носіїв залишаються обмеження.

"Навіть ті термінали, які призначені для мобільного використання, ще достатньо громіздкі й потребують значного енергоспоживання. Відповідно, потрібні акумуляторні батареї та місце для їхнього розташування. Морські безекіпажні катери для цього достатньо придатні", — говорить Колесник.

Теоретично противник уже може використовувати окремі вікна покриття для керування катерами в Чорному морі, вважає експерт. Проте підтверджень конкретних операцій він не наводить. Для встановлення терміналів на повітряні носії росіянам ще потрібно зменшити їхні розміри й енергоспоживання. Колесник припускає, що це завдання вони здатні виконати порівняно швидко.

Водночас із прогнозом про повне покриття України вже за пів року експерт погоджується не повністю. Головне питання — темп запусків. Перші дві партії виводили з інтервалом у кілька місяців, а на момент розмови, 19 жовтня, про запуск третьої ще не було відомо. Отже, плану запускати по 16 апаратів щомісяця Росія поки не дотримується.

"Затримка третьої партії може свідчити про те, що вони намагаються усунути технічні недоліки, які виявили під час експлуатації перших двох. Інший варіант — вони готують наступну версію супутників із кращими технічними характеристиками", — припускає Колесник.

Удосконалення апаратів під час розгортання угруповання є звичайною практикою, нагадує він: так само змінювалися покоління Starlink. Тому нинішня пауза може передувати інтенсивнішим запускам.

За оцінкою Колесника, формування угруповання приблизно зі 130 апаратів потребує порядку семи-восьми запусків партіями по 16 супутників. Частину вже виведено, але подальші строки залежатимуть від періодичності стартів, справності апаратів і готовності системи.

Як протидіяти "Рассвету" і що Україна має робити вже зараз

Затримки російського проєкту дають Україні додатковий час для підготовки. Колесник виділяє два напрями протидії: створення засобів впливу на супутниковий зв’язок і обмеження можливостей РФ виробляти та запускати нові апарати.

Одним зі стримувальних чинників може стати доступність ракет-носіїв "Союз-2.1б", які використовують для запусків "Рассвета" з космодрому Плесецьк. Експерт звертає увагу на повідомлення про удар українськими ракетами "Фламінго" по ракетно-космічному центру "Прогрес" у Самарі. За його словами, йшлося про виробничий корпус, пов'язаний зі складанням носіїв.

"Питання в тому, наскільки швидко вони зможуть відновити виробництво і скільки готових ракет у них зараз є. За супутниковими знімками, які з'явилися після удару, можна припускати значні руйнування, але нам ще потрібно розуміти їхній реальний вплив", — говорить експерт.

Ракети сімейства "Союз" потрібні Росії також для інших космічних програм: запусків супутників ГЛОНАСС, вантажних і пілотованих кораблів до МКС. Виробничі обмеження можуть змусити Москву розподіляти ресурси між цими завданнями. Колесник припускає, що запас готових носіїв може становити менш як десять, можливо, близько семи. Водночас точної кількості у відкритому доступі немає.

Але навіть уповільнення запусків не замінить підготовки захисту від супутникового керування. Тут, за оцінкою експерта, Росія має перевагу в часі: вона вже працювала над протидією Starlink, тоді як Україні доводиться готуватися до системи, яка ще не запрацювала повною мірою.

"Росіяни тут нас випереджають, оскільки вони вже намагаються боротися зі Starlink і розробляють відповідні засоби РЕБ. Ми цим не займалися, тому фактично перебуваємо на початковому етапі", — вважає співрозмовник Фокусу.

Створити засоби радіоелектронної протидії супутниковому зв'язку технічно можливо, наголошує Колесник. Як приклад він наводить американські комплекси для порушення супутникових комунікацій противника. За його даними, США вже випробовують і розгортають близько 24 таких установок, плануючи збільшити їхню кількість до 60.

Однак розробка власного обладнання та налагодження серійного виробництва потребуватимуть часу.

"Це не питання одного-двох місяців. Ідеться про високотехнологічний виріб. Його потрібно розробити, випробувати, а потім почати виробляти. Для цього потрібні фахівці та місця, де можна безпечно проводити відповідні роботи", — пояснює експерт.

Отже, Україні потрібно забезпечити весь шлях від визначення вимог до розгортання готових комплексів: залучити інженерів, організувати випробування та профінансувати виробництво.

"Ми мали готуватися до цього ще вчора. Але низький темп розгортання системи "Рассвет" дає нам додатковий час, щоб це зробити", — наголошує Колесник.

Паралельно експерт пропонує обмежувати можливості російської космічної промисловості — виробництво супутників, ракет-носіїв і забезпечення запусків. У цьому контексті він згадує й космодром Плесецьк, водночас зауважуючи, що його прикриває щільна, додатково посилена ППО.

На думку Колесника, саме поєднання цих напрямів — підготовки захисту й уповільнення російського проєкту — дасть Україні можливість використати час до масового застосування нової системи.

Раніше Фокус з'ясовував, коли Україна зможе виробляти французькі ракети SCALP, Aster 30 та комплекти AASM Hammer. Отримання ліцензій не означає швидкого запуску виробництва: для цього потрібні обладнання, фахівці та постачання комплектуючих, залежність від яких збережеться навіть після часткової локалізації.