Трамп може піти на збройне протистояння: інтерв'ю Айзенберга з Яковенком про загрозу США

У США наближаються проміжні вибори до Конгресу, на яких республіканці ризикують втратити більшість в обох палатах. На тлі падіння популярності Дональд Трамп намагається пояснити високі ціни на пальне українськими ударами по російських НПЗ, однак його політика дедалі частіше викликає критику навіть серед колишніх прихильників.

Американський політичний аналітик Ігор Айзенберг в ексклюзивному інтерв'ю журналісту Ігорю Яковенку для 24 Каналу пояснив, чому вважає особисті інтереси Трампа головним мотивом його політики щодо Росії. Співрозмовники також обговорили ризик невизнання результатів виборів, можливе блокування роботи нового Конгресу та сценарій, за якого політичне протистояння у США може перерости у відкрите насильство.

Реакція США на політику Трампа

Трамп звинувачує Зеленського в небажанні завершувати війну, просуває дизельну угоду з Росією та фактично стає на бік Путіна. Водночас значна частина американців і Конгресу підтримує Україну. Як у США реагують на рішення президента, зокрема на можливе порушення санкційного закону 2022 року та проблеми зі Starlink?

У Сполучених Штатах реакція, безумовно, є. Про рішення Трампа багато пишуть газети, їх активно обговорюють на телебаченні. Серед тих коментарів, які я бачив, не було спроб пояснити його поведінку якимись причинами, не пов'язаними з особистими бажаннями президента.

Водночас я не стежу за всіма американськими телеканалами. Наприклад, Newsmax я вважаю відверто ультраправим пропагандистським ресурсом. Трамп нещодавно дав йому інтерв'ю, але я обмежився прочитанням розшифровки.

Fox News також залишається протрампівським каналом, хоча порівняно з Newsmax він більш стриманий. Там можуть не засуджувати президента, проте повідомляють факти про його рішення.

Якщо говорити про американську пресу загалом, то критика лунає з різних політичних таборів. І консервативна The Wall Street Journal, і ліберальна The New York Times негативно оцінюють те, що зараз відбувається.

Щодо Конгресу, то обидві палати зараз перебувають на передвиборчій перерві. Це звична практика, адже вибори відбудуться 3 листопада.

Така перерва не означає, що законодавці просто відпочивають. Вони ведуть передвиборну кампанію, зустрічаються з виборцями, беруть участь у політичних заходах. Особливо активно працюють ті, хто балотується на новий термін.

Тому відсутність засідань Конгресу зараз не варто сприймати як свідчення того, що американське суспільство байдуже ставиться до рішень президента.

Світ Трампа без місця для України

Я не зовсім погоджуюся з твердженням, що Трамп став на бік Путіна. На мою думку, він передусім перебуває на власному боці. І його особисті інтереси значною мірою пов'язані з грошима, збагаченням себе, своєї родини та найближчих друзів.

Але є й інший важливий момент. Трамп має власне уявлення про те, як повинен бути влаштований світ. У його системі координат цей світ потрібно поділити між трьома сильними лідерами: ним самим, Путіним і Сі Цзіньпіном.

І для України в такому світі, на його думку, просто немає окремого місця. Вона повинна перебувати у сфері впливу Росії, а Путін має право робити з нею те, що вважає за потрібне.

Причому Трамп ніколи принципово не відходив від такого бачення.

Дуже багато людей, зокрема серед українців, досі сподіваються, що його можна в чомусь переконати. Що потрібно лише правильно пояснити американському президенту, чому певне рішення є помилковим, і він змінить свою позицію.

Але Трамп переконаний, що все робить правильно. Він бачить світ інакше, ніж його попередники.

Для нього є три сильні чоловіки, які повинні визначати майбутнє планети. Усі інші, на його думку, мають рахуватися з їхніми інтересами й не заважати їм домовлятися.

Це стосується не лише України. Я думаю, що він готовий розглядати значну частину Європи як сферу впливу Путіна, якщо європейські держави не можуть самостійно йому протистояти.

Водночас Трамп значно охочіше взаємодіє з європейськими політиками ультраправих поглядів. Можливо, він вважає, що з такими урядами йому буде простіше вибудовувати відносини, зокрема разом із Кремлем.

Тому я погоджуюся, що подібного президента в сучасній історії США ще не було.

Якщо взяти XX та XXI століття, то американські президенти, незалежно від партійної належності, проводили зовнішню політику, яка тією чи іншою мірою ґрунтувалася на цінностях Сполучених Штатів.

Йдеться насамперед про права людини, ліберальну демократію та вільну ринкову економіку. Американські президенти вважали, що їхня країна зацікавлена в поширенні цих принципів у світі.

Звичайно, їхні підходи відрізнялися. Хтось діяв рішучіше, хтось обережніше, а інколи американська зовнішня політика робила серйозні помилки.

Наприклад, у 1930-х роках у США були сильні ізоляціоністські настрої. Багато американців не хотіли втручатися в міжнародні конфлікти та вважали, що країна повинна зосередитися на власних проблемах.

На мою думку, це була велика помилка, за яку Сполучені Штати згодом дорого заплатили. Однак навіть тоді Америка не відмовлялася від своїх базових цінностей.

Після Другої світової війни президенти від Гаррі Трумена та Дуайта Ейзенхауера до Рональда Рейгана, Білла Клінтона, Барака Обами та Джо Байдена могли по-різному визначати зовнішньополітичні пріоритети. Проте захист демократії та свободи залишався важливою складовою американської політики.

Особливо помітно це було за часів холодної війни, коли США протистояли комуністичному тоталітаризму.

Трампу ці принципи, на мою думку, абсолютно чужі. Він не бачить потреби підтримувати демократичні держави лише тому, що вони поділяють ті самі цінності, що й Сполучені Штати.

Це добре помітно і в його ставленні до традиційних союзників. Він неодноразово критикував Канаду, Францію, Іспанію та європейські країни загалом.

У його баченні Канада повинна підпорядковуватися США, а Європа, як я припускаю, може перебувати у сфері російського впливу. Якщо європейські уряди хочуть мати з ним добрі відносини, він волів би бачити там при владі близькі йому ультраправі сили.

Тому рішення Трампа щодо України не виглядають для мене несподіваними. Вони відповідають його уявленням про світ, у якому інтереси сильних лідерів важливіші за права та суверенітет інших держав.

Дизельна угода не врятує рейтинги

Є ще один мотив нинішніх дій Трампа. Напередодні проміжних виборів до Конгресу йому необхідно пояснити американцям, чому ціни продовжують зростати, хоча під час президентської кампанії він обіцяв протилежне.

Тепер він намагається пов'язати подорожчання пального з українськими ударами по російських нафтопереробних заводах. На мою думку, це спроба перекласти відповідальність за проблеми американської економіки на Україну.

Але американці бачать, що дорожчає не лише пальне. Зростають ціни на продукти харчування, електроенергію та багато інших товарів і послуг.

Наведу приклад із власного життя. Ми з дружиною зараз витрачаємо на продукти приблизно в півтора раза більше, ніж до президентських виборів 2024 року. При цьому нічого особливого не купуємо, навіть дотримуємося дієти.

Подорожчання енергоносіїв позначається практично на всьому. Сільськогосподарська продукція стає дорожчою через витрати на пальне. Доставка продуктів до магазинів коштує більше, а для їхнього зберігання потрібна електроенергія, яка також подорожчала.

Зараз жовтень, літо закінчилося, кондиціонери вже не потрібні. Проте рахунки за електроенергію в американців такі, які років п'ять тому приходили переважно взимку або в найспекотніші літні місяці.

Люди цим украй незадоволені. І Трамп намагається знайти винного, щоб не відповідати за результати власної політики.

Однак переконати виборців, що їхні економічні проблеми спричинила Україна, буде дуже складно.

Учора я повертався з роботи додому, майже годину стояв у заторі й слухав радіо. Там якраз дискутували два економісти, які намагалися оцінити можливий вплив дизельної угоди Трампа з Путіним на світовий ринок.

Один із них навів дуже вдале порівняння. Уявіть собі басейн, повний води. Трамп підходить до нього, виливає ще одне відро і заявляє: "Подивіться, наскільки більше стало води".

Приблизно такою я бачу й ситуацію з російським дизелем. Додаткові обсяги надто малі, щоб суттєво вплинути на ціни.

Ви згадали закон 2022 року, який обмежує торгівлю з Росією. Трамп, до речі, поспішив уточнити, що Сполучені Штати не купуватимуть російське дизельне пальне безпосередньо. За його словами, Росія повинна поставити його на світові ринки.

Тобто він намагається показати, що не збирається порушувати відповідний закон.

Але економічного сенсу це не додає. До того як Україна почала систематично атакувати російські НПЗ, Росія експортувала приблизно три мільйони тонн дизельного пального щомісяця.

Тепер ідеться про постачання 300 тисяч тонн у жовтні. Це лише 10% від тих обсягів, які Росія раніше вивозила на зовнішні ринки за один місяць.

На мою думку, така кількість не здатна помітно вплинути на вартість дизеля ні у США, ні у світі.

В американському інформаційному просторі вже лунає багато критики того, що президент намагається знайти хоч якийсь спосіб зупинити падіння своєї популярності.

Я очікую, що 3 листопада республіканці можуть зазнати дуже серйозної поразки. Досить рідко трапляється, щоб партія, яка контролює Білий дім та обидві палати Конгресу, настільки швидко втрачала підтримку виборців.

Тому до виборів ми, ймовірно, почуємо ще багато гучних заяв Трампа. Він може продовжувати звинувачувати Україну в економічних проблемах США, але навряд чи переконає цим більшість американців.

Показовими стали результати опитування Fox News, про яке повідомили напередодні. Рівень схвалення діяльності Трампа становив 36%.

І це опитування не CNN чи MSNBC, які часто критикують президента, а Fox News, аудиторія якого значною мірою складається з його прихильників. Зазвичай саме в дослідженнях цього телеканалу рейтинги Трампа були одними з найвищих.

Тому такий результат я вважаю надзвичайно тривожним сигналом для президента.

Учора я говорив про це у своєму відеоблозі, і один із глядачів написав, що настільки висока підтримка свідчить про недостатню обізнаність частини американців.

Я не погоджуюся з таким поясненням. На мою думку, значна частина найбільш відданих прихильників Трампа має стійкі ультраправі переконання. Вони підтримують його не тому, що не розуміють, яку політику він проводить, а тому, що поділяють ці погляди.

За моєю оцінкою, таких людей у Сполучених Штатах можуть бути десятки мільйонів, щонайменше 20 – 30 мільйонів. Це явище, яке не можна ігнорувати.

Але є й велика кількість американців без стійких партійних уподобань. Вони можуть голосувати то за республіканців, то за демократів, орієнтуючись насамперед на власне життя, роботу та добробут.

Саме ці люди бачать, що обіцянки Трампа та республіканців не справдилися. Їм обіцяли зниження цін і покращення життя, а вони отримали протилежне.

Тому я думаю, що значна частина таких виборців цього разу не підтримуватиме Республіканську партію.

Водночас не варто пояснювати всю підтримку Трампа популярними конспірологічними теоріями. Наприклад, є люди, які вірять, що він нібито є російським агентом під псевдонімом "Краснов" і цим можна пояснити всі його дії.

Але навіть якщо прибрати з цієї картини самого Трампа, залишаться мільйони американців, які щиро поділяють його політичні погляди. Невже всі вони також є агентами російських спецслужб?

Життя завжди складніше, ніж будь-яка конспірологічна теорія.

Трамп може не визнати результати виборів

Навіть якщо більшість американців уже не підтримує Трампа, він залишатиметься президентом ще понад два роки. Чи можна обмежити його дії? І чи не спробує він після поразки республіканців утримати владу будь-якою ціною, зокрема силовим шляхом?

Я практично впевнений, що в разі поразки республіканців Трамп спробує максимально загострити політичну ситуацію. І можу припустити, у якій послідовності він діятиме.

Якщо демократи переможуть, особливо якщо отримають більшість в обох палатах Конгресу, Трамп, на мою думку, відмовиться визнавати результати виборів.

Він знову заявлятиме про фальсифікації, передусім у тих округах і штатах, де демократи здобудуть місця, які раніше належали республіканцям.

Далі він може вимагати від виборчих комісій республіканських штатів не затверджувати результати голосування. А там, де республіканці контролюють законодавчі органи штатів, спробує домогтися ухвалення рішень про анулювання результатів виборів.

Після цього можуть початися судові процеси. Позови подаватимуть на рівні штатів, а також, можливо, до Верховного суду США.

Якщо ці спроби не принесуть результату, я припускаю, що Трамп може перейти до наступного етапу: спробувати зірвати початок роботи нового Конгресу.

Після виборів 3 листопада новий, 120-й Конгрес має зібратися 3 січня. Новообрані законодавці повинні скласти присягу та розпочати роботу.

На мою думку, Трамп може намагатися перешкодити цьому, щоб демократи, які перемогли республіканців, не отримали можливості виконувати свої повноваження.

Не виключаю навіть спроби повторити події 6 січня 2021 року, коли прихильники Трампа штурмували Капітолій. Це один із можливих сценаріїв, а не вже ухвалене ним рішення.

Водночас я думаю, що демократи добре розуміють небезпеку. Після подій 2021 року вони, ймовірно, значно серйозніше готуються до можливих спроб заблокувати результати голосування.

У 2020 році мало хто очікував, що політичне протистояння завершиться штурмом Капітолія. Тепер такий досвід уже є, тому повторення подібного сценарію навряд чи застане демократів зненацька.

Я припускаю, що вони готують певні заходи, але не розкривають їх публічно. Це природно, адже завчасне оприлюднення планів могло б дозволити політичним противникам знайти спосіб їм перешкодити.

Але важливо зрозуміти, чому для Трампа можлива втрата республіканцями контролю над Конгресом настільки небезпечна.

Справа навіть не в тому, що він втратить можливість безперешкодно призначати потрібних йому членів адміністрації або проводити через Конгрес власні законопроєкти.

Найбільша загроза для нього, на мою думку, полягає в можливих розслідуваннях.

Якщо демократи отримають більшість навіть лише в Палаті представників, її наглядові та юридичні комітети зможуть ініціювати перевірки діяльності президента, членів його родини та найближчого оточення.

Я переконаний, що одним із головних предметів таких розслідувань стануть можливі корупційні зв'язки та конфлікти інтересів.

Особливу увагу можуть приділити Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру. Вони беруть участь у важливих міжнародних переговорах, хоча не проходили звичайну процедуру затвердження Сенатом для відповідних державних посад.

Водночас у них є власні бізнесові інтереси, які, на мою думку, можуть перетинатися з питаннями, щодо яких вони ведуть переговори.

Тому в нового Конгресу можуть виникнути запитання про те, наскільки рішення цих людей відповідають державним інтересам США, а наскільки пов'язані з їхніми приватними фінансовими планами.

Можливі також розслідування контактів Трампа з Путіним. Наприклад, нещодавно президенти розмовляли приблизно півтори години, але громадськість знає про зміст цих переговорів лише з повідомлень самого Трампа та офіційної російської сторони.

Я думаю, що американський президент дуже боїться, що подробиці таких розмов і домовленостей можуть стати предметом парламентських слухань.

Адже їх транслюватимуть на телебаченні, а матеріали обговорюватимуть не лише у США, а й у всьому світі.

Саме така публічність, на мою думку, може становити для нього значно більшу загрозу, ніж формальна втрата республіканцями більшості.

В американських медіа вже звучать серйозні звинувачення на адресу нинішньої адміністрації в корупції. І якщо Конгрес почне перевіряти ці повідомлення, питання можливого особистого збагачення президента та його оточення може отримати значно ширший розголос.

Зокрема, можуть виникнути запитання до бізнесової діяльності родини Трампа, його криптовалютних проєктів та зв'язків із бізнес-партнерами за кордоном.

Я звертаю увагу на діяльність двох синів Трампа, їхню співпрацю з родиною Віткоффа, а також на зв'язки з представниками Об'єднаних Арабських Еміратів.

Окреме питання стосується можливого придбання закордонних активів російського "Лукойла". Йдеться про автозаправні станції, нафтопереробні підприємства та інші об'єкти компанії в різних країнах.

На мою думку, найближче до Трампа бізнесове оточення може бути зацікавлене в таких активах, а сам президент може розраховувати на фінансову вигоду від майбутніх домовленостей.

Але все це питання, які потребують розслідування. Саме Конгрес міг би встановити, які угоди справді існують, хто в них бере участь і чи були порушені закони.

Трампа може лякати перспектива того, що такі подробиці стануть публічними. Тому я очікую, що він намагатиметься використати всі доступні можливості, щоб не допустити початку цих перевірок.

Водночас його колишні прихильники дедалі частіше висловлюють розчарування. Нещодавно я бачив телевізійний сюжет із Джорджії, де журналіст розмовляв з американцями, які раніше неодноразово голосували за Трампа.

Тепер вони говорили, що більше не можуть його підтримувати. Адже обіцянки президента не збігаються з тим, що відбувається в їхньому повсякденному житті.

Як можуть заблокувати новий Конгрес

Серед російськомовних прихильників Трампа також відбуваються зміни. Андрій Ларіонов уже дистанціювався від нього, а тепер свою колишню позицію переглянув і Любарський. Але повернімося до виборів: яким саме способом Трамп може перешкодити новому Конгресу зібратися 3 січня?

Один із можливих сценаріїв полягає в повторенні подій 6 січня 2021 року. Трамп може спробувати організувати масові заворушення або навіть нове захоплення Капітолія натовпом своїх прихильників.

Але він також може спробувати діяти через американські парламентські процедури. Наприклад, домовитися зі спікером Палати представників Майком Джонсоном, щоб виникли перешкоди з визнанням повноважень демократів, які перемогли республіканських кандидатів.

Я не стверджую, що такі дії були б законними. Але навіть процедурні суперечки могли б створити серйозну кризу навколо початку роботи нового складу Конгресу.

А як у США визнають повноваження новообраних депутатів? Я був депутатом Держдуми Росії першого скликання, і там результати затверджувала виборча комісія. Депутат отримував мандат і приходив до парламенту, а спікер не мав окремо визнавати його повноваження. В Америці процедура інша?

Так, у Сполучених Штатах вона дещо інша. Насамперед американські вибори організовують окремі штати, і саме на рівні штатів затверджуються їхні результати.

Єдиної Центральної виборчої комісії, яка б виконувала такі функції для всієї країни, у США немає.

Тому я припускаю, що Трамп насамперед спробує впливати на затвердження результатів у тих округах, де демократи переможуть республіканців.

Можливо, в одних штатах йому вдасться домогтися затримок, а в інших ні. Але для створення політичної кризи не обов'язково блокувати результати по всій країні.

Достатньо, щоб у певній кількості округів виникли суперечки, які вплинуть на склад нового Конгресу та співвідношення сил між партіями.

Якщо результати виборів не затверджені, новообраний законодавець може зіткнутися з перешкодами для участі в роботі парламенту.

Є й інша процедурна особливість. Члени Палати представників повинні скласти присягу, після чого можуть повноцінно виконувати свої повноваження.

Але на початку роботи нового скликання Палата представників спочатку повинна обрати спікера. Поки цього не відбулося, вона не може перейти до звичайної законодавчої діяльності.

З труднощами під час обрання спікера американський Конгрес уже стикався. Після виборів 2022 року республіканці отримали невелику більшість у Палаті представників, але довго не могли домовитися щодо кандидатури керівника.

Усередині самої Республіканської партії точилася боротьба, а демократи не підтримували кандидатів своїх опонентів. Через це початок повноцінної роботи палати затягнувся.

Тепер уявімо, що подібні труднощі виникнуть не через звичайні внутрішньопартійні суперечки, а в умовах свідомого політичного протистояння навколо результатів виборів.

Тоді затримки із затвердженням окремих результатів, обранням спікера та складенням присяги можуть призвести до серйозного блокування роботи Палати представників.

Існують також питання організації роботи Капітолія та забезпечення його безпеки. В умовах політичної кризи навіть такі рішення можуть мати значення.

Я думаю, що демократи розуміють небезпеку такого сценарію, тому вже зараз готуються до можливих спроб перешкодити початку роботи нового Конгресу. Але, звичайно, це лише моє припущення, адже своїх планів вони публічно не розкривають.

У Сенаті також існує процедура складення присяги новообраними сенаторами. Президентом Сенату за посадою є віцепрезидент США Джей Ді Венс.

Тому я не виключаю, що в разі перемоги демократів можуть виникнути спроби затягнути процедури, посилаючись на нібито фальсифікації або необхідність додаткових розслідувань.

Наприклад, якщо демократи здобудуть додаткові місця в Сенаті, але республіканці почнуть оскаржувати результати, можуть виникнути суперечки навколо допуску окремих новообраних сенаторів до роботи.

Я не знаю, чи існує вже якийсь конкретний план таких дій. Але вважаю, що Трамп та його оточення шукатимуть будь-які можливості для політичного і процедурного блокування, якщо результати виборів виявляться для них несприятливими.

Тому я очікую не просто складного періоду після голосування. На мою думку, між 3 листопада та 3 січня може розгорнутися дуже гостра боротьба.

Для Трампа це питання фактично особистого політичного виживання. Якщо демократи отримають контроль хоча б над Палатою представників, вони зможуть розпочати розслідування, яких він найбільше побоюється.

Я практично впевнений, що одним із перших кроків нових наглядових та юридичних комітетів стануть виклики на слухання Джареда Кушнера, Стіва Віткоффа та синів Трампа.

Міністри й деякі інші посадовці можуть намагатися оскаржувати такі вимоги, посилаючись на привілеї виконавчої влади, які захищають певні аспекти їхнього спілкування з президентом.

Але для приватних осіб такі аргументи можуть бути недоступними. Тому Кушнер, Віткофф та члени родини президента можуть опинитися перед необхідністю давати пояснення Конгресу.

І саме цього, на мою думку, Трамп намагатиметься уникнути будь-якою ціною.

Є й ширший наслідок виборів. Якщо республіканці збережуть більшість у відповідних палатах, вони й надалі визначатимуть законодавчий порядок денний.

Наприклад, законопроєкт щодо підтримки України, який зараз перебуває в Сенаті, не розглядається, оскільки керівництво республіканців не виносить його на голосування.

Якщо політичний баланс не зміниться, подібні законопроєкти можуть і надалі залишатися без розгляду.

Саме тому ці вибори мають настільки велике значення не лише для США, а й для України та інших країн.

Ризик нового штурму Капітолія

Якщо Трамп спробує заблокувати результати виборів, демократи та їхні прихильники напевно виступлять на захист свого голосування. Чи може це призвести до масових заворушень або навіть громадянської війни у США?

На мою думку, події 6 січня 2021 року вже були епізодом відкритого громадянського протистояння. І проблема значно глибша, ніж один штурм Капітолія.

Ще в січні 2017 року, коли Трамп лише вперше став президентом, відомий американський журналіст Карл Бернстайн говорив в ефірі CNN, що Сполучені Штати фактично перебувають у стані холодної громадянської війни.

Відтоді політичний розкол у країні не зник. І тепер, на мою думку, він може призвести до ще небезпечніших наслідків.

Я припускаю, що Трамп здатний вдатися до крайніх дій, якщо вирішить, що інакше не зможе зупинити роботу нового Конгресу та початок розслідувань.

Причому для нього найважливіше навіть не уникнути імпічменту.

Звичайно, якщо демократи здобудуть більшість у Палаті представників, вони можуть ініціювати таку процедуру. Але для фактичного усунення президента необхідно 67 голосів у Сенаті, і я сумніваюся, що їх вдасться зібрати.

Натомість публічні слухання можуть стати для Трампа серйозним ударом по репутації.

Під час першого президентського терміну він уже пережив два імпічменти. Але зараз, на мою думку, виникло значно більше запитань до діяльності його адміністрації, членів родини та бізнесового оточення.

І якщо подробиці можливих зловживань обговорюватимуть під час відкритих засідань Конгресу, про них дізнаються мільйони американців.

Саме тому я не виключаю, що Трамп може спробувати організувати навіть силове протистояння, якщо вважатиме це способом зупинити розслідування.

Це не означає, що такий сценарій обов'язково відбудеться. Але я вважаю його можливим, якщо не знайдеться достатньо сильних політичних та інституційних механізмів, здатних його зупинити.

На мою думку, нинішні проміжні вибори можуть стати найважливішими для США за останнє століття. І значення матиме не лише саме голосування, а й можливість захистити його результати.

Якщо система стримувань і противаг не буде відновлена, а Конгрес залишиться повністю під контролем політичної сили Трампа, я побоююся подальшого посилення авторитарних тенденцій.

У такому разі республіканська більшість може почати ухвалювати закони, які формально виглядатимуть як звичайні правові норми, але фактично створюватимуть можливості для тривалого утримання влади однією партією.

Я називаю це узаконенням беззаконня. Тобто ситуацією, коли законодавство використовують не для захисту прав громадян, а для закріплення політичної монополії.

У крайньому випадку це могло б призвести до встановлення ультраправого авторитарного режиму, де вибори залишатимуться формально, але реальна можливість змінити владу буде суттєво обмежена.

Подібну модель ми бачимо в Росії, де влада також стверджує, що проводить вибори, хоча політична конкуренція фактично знищена. Я не кажу, що Сполучені Штати вже опинилися в такій ситуації, але вважаю небезпечним навіть рух у цьому напрямку.

Тому період між 3 листопада та 3 січня може бути дуже напруженим. І я очікую, що боротьба триватиме не лише навколо результатів голосування, а й навколо реальної можливості нового Конгресу почати роботу.

Водночас можливий і дещо інший розвиток подій. Якщо республіканці зазнають серйозної поразки, частина представників партії може почати дистанціюватися від Трампа.

Вони бачитимуть, що його політика веде їх до втрати підтримки виборців, і намагатимуться врятувати власне політичне майбутнє.

Певні ознаки цього помітні вже зараз. Нещодавно я дивився дебати кандидатів у Сенат в Айові, де одна з представниць Республіканської партії фактично заперечила твердження Трампа щодо причин високих цін на дизель.

Раніше ця політикиня підтримувала продовження американської війни проти Ірану та голосувала проти спроб її обмежити. Однак під час дебатів вона змушена була визнати, що українські удари по російських НПЗ не є причиною подорожчання дизельного пального у США.

Натомість вона пов'язала високі ціни з війною проти Ірану, продовження якої раніше підтримувала.

Це показовий момент. Навіть республіканці, які раніше підтримували політику Трампа, тепер змушені говорити речі, що суперечать його заявам.

Вони розуміють, що виборці дедалі менше вірять поясненням президента. Він може зберігати підтримку найбільш відданої частини свого електорату, але для перемоги на виборах цього недостатньо.

Тому результати 3 листопада можуть змінити не лише баланс сил у Конгресі, а й становище Трампа всередині самої Республіканської партії.

Я очікую, що найближчі місяці будуть надзвичайно складними для американської політики. І вирішальним стане не тільки те, кого оберуть американці, а й те, чи зможуть новообрані законодавці безперешкодно розпочати роботу та реалізувати повноваження, які надали їм виборці.

Айзенберг про політику Трампа щодо Росії: дивіться відео