60 тисяч на місяць досить. Чому більшість АЗС платить «мінімальний» податок на прибуток

Систематичне дослідження сплати податків мережами АЗС під час повномасштабної війни дедалі більше переконує в тому, що до 2022 року в цій величезній індустрії мало хто взагалі платив. Перший дотик до цієї непопулярної теми відбувся у 2020–2021 роках і одразу показав там неоране поле. Через постійну увагу до питання сьогодні тема податкового навантаження стабільно перебуває на порядку денному, причому як серед учасників ринку, так і серед податківців. Останні результати цієї програми отримали завдяки дослідженню звітності 40 найбільших мереж за кількістю АЗС у І півріччі 2026 року, яке охопило 2977 АЗС, або 55% від загальної кількості ліцензій на роздрібну торгівлю пальним станом на 30 червня 2026 року. Це дані Тимчасової слідчої комісії з питань економічної безпеки Верховної Ради, яка стала важливим елементом у детінізації ринку нафтопродуктів. Саме наявність даних для аналізу дала змогу діагностувати проблемні місця та зрештою змусити й бізнес, і податківців щось із цим робити. Результати більш ніж яскраві.

Так, загальна сплата операційних податків (без акцизів на пальне і митних платежів) у І півріччі 2026 року становила 8,727 млрд грн, що на 15,8% більше, ніж за аналогічний період 2025 року, і на 58 (!) %більше, ніж у І півріччі 2024-го (див. інфографіку 1).

Які основні драйвери й маркери цього вражаючого процесу — про це нижче.

Вихід з «конверта»

Мабуть, найбільш ілюстративним маркером поступового виходу паливних мереж із «тіні» є динаміка сплати «зарплатних» податків (ПДФО та ЄСВ) і, відповідно, зростання офіційних окладів. Загалом у топ-40 мереж АЗС відрахування «зарплатних» податків зросли на 82% — з 1,993 млрд до 3,618 млрд грн за І півріччя 2024 і 2026 років відповідно. А середній розрахунковий оклад працівників за порівнювані періоди збільшився з 12,1 тис. до 22,7 тис. грн на місяць, або на 88%.

Такі цифри свідчать про те, що ще два роки тому ця галузь переважно платила в «конвертах». Були такі, хто офіційно нараховував навіть менше за встановлену державою мінімалку. Проте дещо відбулося.

Так, за два роки офіційні оклади у львівській мережі паливних бочок Solar зросли вчетверо — з 6666 до 26 000 грн на місяць.

Серед відоміших мереж рекордсменом є «Паралель» зі зростанням зарплат на 188%. Щоправда, рівень І півріччя 2026 року — менш як 20 тис. грн на місяць — набагато нижчий, ніж у колег із топ-10 за кількістю АЗС. Нижчим він був лише у VST (18 300) і KLO (17 300 грн).

Довго трималася в аутсайдерах «БРСМ-Нафта», але 2025 року підняла офіційні оклади у 2,5 разу — майже з офіційної мінімалки до 23 400 грн на місяць.

Що змусило ринок так переглянути «зарплатну» дисципліну? Прокинулося сумління? Не зовсім. Основний стрибок відбувся 2025 року, коли почалося «економічне» бронювання, зокрема для компаній ТЕК. Один із критеріїв — офіційний оклад на юрособу не менш як 20 тис. грн. Із 1 вересня цей критерій підвищили до трьох мінімальних зарплат — 25 941 грн. Отже, у ІІ півріччі варто очікувати покращення «зарплатної» статистики.

Чи допомогли державні вимоги повністю «обілити» зарплати? Є підстави вважати, що ні. Для цього поглянемо на ринкових лідерів. Найбільше платили у групі ОККО — 38,7 тис. грн на місяць, що на третину, або на 31,7%, вище, ніж у I півріччі попереднього року. Привертає увагу різке збільшення сплати ПДФО та ЄСВ у ІІ кварталі — майже на 25%. У компанії це пояснюють не переглядом окладів, а виплатою річних бонусів. Цікаво, що в жодній іншій мережі таких стрибків не зафіксовано. Що це — відсутність премій чи їхня виплата в тих самих «конвертах»?

Далі в «зарплатному» рейтингу йдуть SOCAR — 37,8 тис. грн, UPG — 33,7 тис., AMIC — 33 тис., «Укрнафта» — 30,7 тис. і WOG — 30,6 тис. грн.

Абсолютну більшість персоналу мереж становлять лінійні працівники АЗС — оператори й касири. І заробляють вони більш-менш однаково в усіх мережах і в усій країні. Проте у «зарплатній» статистиці зберігається величезний розрив (див. інфографіку 2). Це свідчить про те, що «конверт» живий. Хоча вже й не такий гладенький, як був ще два роки тому.

Навіщо платити більше?

Податок на прибуток (ПнП) — ще один цікавий маркер паливного ринку. З висоти останніх двох років можна впевнено стверджувати: до грудня 2024 року абсолютна більшість мереж АЗС його взагалі не платила або робила це суто символічно. Це почало викликати запитання: мережі зростають і модернізуються, а в деклараціях із прибутку нулі. Через це уряд із парламентом запровадили непопулярне, але ефективне рішення: встановили фіксовану плату — авансовий внесок із податку на прибуток, який не повертається за будь-яких результатів господарської діяльності. Базовий платіж — 60 тис. грн на місяць, що діє для багатьох паливних АЗС.

Результат більш ніж красномовний: у І півріччі 2026 року топ-40 мереж сплатили 1,72 млрд грн податку на прибуток підприємств (ПнПП), що на 70% більше, ніж за аналогічний період 2024-го, тобто до запровадження авансового ПнП.

Однак це не повністю ілюструє зсув, що відбувся. Річ у тім, що до запровадження «авансу» були три мережі, які добровільно платили більше за встановлену ставку. Це ОККО, WOG і BVS. У певні періоди доходило до того, що на ОККО припадало понад 75% сплати податку на прибуток серед топ-40, а сумарно на трійцю — понад 90%. Зберігається це лідерство і сьогодні. Якщо порівняти надходження від ПнП без урахування трійці, то динаміка вражає: 796 млн проти 110 млн грн відповідно за І півріччя 2026 і 2024 років. У сім разів!

При цьому прогнози про масове закриття АЗС, якими лякали противники авансового ПнП, не справдилися: якщо у січні 2025 року, на другий місяць після запровадження податку, платниками були 5 373 АЗС, то на вересень 2026 року — 5 352.

Між тим уже очевидна стратегія переважної більшості мереж, причому як великих, так і малих: платимо за встановленим мінімумом, або 60 тис. грн на місяць. Це насправді було очікувано. Якщо державу задовольняє така сума, навіщо платити більше?

Менш очікуваним було те, що на ринку збережеться контраст між різними мережами, який і надалі викликає запитання: чому хтось може платити, а інші — ні? Так, ОККО цього року платить 245 тис. грн з АЗС на місяць, WOG — 125 тис., BVS — 86 тис. грн. З цікавого — 96 тис. грн із кожної своєї станції платила в І півріччі мережа «Авантаж 7», яка до 2025 року завзято тримала статус антилідера «податкових» рейтингів. Що характерно, ця мережа є дискаунтером, тобто продає пальне за мінімальними цінами, і це, як бачимо, не завадило їй показати третій серед топ-40 результат зі сплати податку на прибуток на одну АЗС. Це свідчить про те, що непоганий потенціал на майбутнє щодо цього податку має й решта колег по ринку (див. інфографіку 3).

* * *

«Нафтопродуктовий» кейс залишається найуспішнішим серед традиційно проблемних галузей — побутової електроніки, тютюну, біоетанолу тощо. За допомогою профільного комітету парламенту на чолі з Данилом Гетманцевим і Ярославом Железняком питання вдалося вивести на орбіту й стабільно утримувати його там. І це створило наступність: розглянуті результати в І півріччі 2024, 2025, 2026 років продемонструвала податкова служба з різними очільниками. У кожного були свої мотиви й мотиватори, але всім була потрібна історія успіху. Про це завжди приємно говорити, особливо якщо в інших сферах виходить не так круто.

Така спадщина створює виклик для нового голови Державної податкової служби Юрія Конюшенка, якому доведеться тримати ритм у дуже складних умовах. Ситуація в галузі погіршується через посилені атаки агресора, пошкодження й знищення активів. Своєю чергою дедалі більше відчувається тиск уряду на паливні ціни. Як свідчить статистика, попри зростання витрат, націнка АЗС на дизпальне й бензин у 2024–2026 роках лишається стабільною. Усе це може призвести до погіршення податкової віддачі. З іншого боку, як свідчать наведені цифри, існує потенціал для подальшої детінізації, і це єдиний шлях утримати темп 2024–2026 років.