Де насправді хрестили Ісуса: в Йорданіії знайшли докази, які можуть переписати історію

Археологічна пам’ятка Аль-Магтас на східному березі річки Йордан може бути місцем, де Іоан Хреститель хрестив Ісуса Христа. Такого висновку дійшов дослідник Мохаммед Ваїб із Йорданського університету, який зіставив результати розкопок із біблійними текстами та описами давніх паломників.

Про це повідомляє Daily Mail.

Що знайшли археологи на місці хрещення Ісуса

Археолог обґрунтував версію, що знайдені руїни відповідають біблійній Віфанії за Йорданом. Пам’ятка Аль-Магтас розташована на східному березі Йордану, приблизно за 8 км на північ від Мертвого моря. Поруч височіє пагорб Телль-Мар-Ільяс, відомий також як пагорб Іллі, та долина Ваді-ель-Харрар. На протилежному березі річки видно околиці Єрихона.

Під час розкопок, які тривали від 1996-го до 2002 року, дослідники виявили залишки церков, басейни для хрещення, молитовні зали, мозаїки та водні системи. Знахідки належать до римського, візантійського та раннього ісламського періодів.

За словами Ваїба, ці споруди свідчать про те, що місцевість протягом століть була важливим осередком християнського паломництва. Водночас дослідник розрізняє докази заселення території в часи Ісуса та пізніші релігійні споруди, які підтверджують використання цього місця християнськими громадами в наступні століття.

Давні паломники вказали відстань до Мертвого моря

Одним із головних аргументів дослідника стали описи мандрівників, які відвідували Святу землю в перші століття християнства.

Паломник із Бордо, який залишив свідчення 333 року, та автор на ім’я Феодосій, який писав близько 530 року, розташовували місце хрещення за п’ять римських миль від місця, де Йордан впадає в Мертве море. Це приблизно 7,4 км — відстань, яка, за оцінкою Ваїба, відповідає розташуванню дослідженої пам’ятки.

Феодосій описував цю відстань так: «Від місця, де Господь був охрещений, до місця, де річка Йордан впадає в Мертве море, — п’ять миль».

Додатковим аргументом дослідник вважає свідчення паломника з П’яченци, який 570 року згадував великий монастир Святого Іоана поблизу місця хрещення. У ньому, за описом мандрівника, були два приміщення для розміщення паломників. Ваїб зіставив цей опис із релігійними спорудами, знайденими під час розкопок.

Чому виникла суперечка про біблійну Віфанію

В Євангелії від Іоана згадується Віфанія за Йорданом — місце, де Іоан Хреститель проводив хрещення. Водночас існує й інша Віфанія, поблизу Єрусалима, пов’язана з Марією, Мартою та Лазарем. Це різні місцевості, і саме розмежування їхніх назв є важливим для аргументації археолога.

Плутанина виникла ще в ранньохристиянські часи. Оріген, християнський богослов III століття, не зміг знайти поселення на березі Йордану, згадане в Євангелії, і припустив, що в тексті йшлося про Віфавару — місце, яке пов’язували із західним берегом річки. За версією Ваїба, археологічні знахідки на східному березі дають підстави зберегти первісну назву Віфанія за Йорданом.

Дослідник також звернув увагу на мозаїчну карту Мадаби, створену в V–VI століттях. На ній позначені місцевості на обох берегах Йордану. На думку археолога, це свідчить, що давні картографи розрізняли окремі місця, які згодом почали ототожнювати.

Як зміни русла Йордану вплинули на руїни

Сьогодні частина археологічних залишків розташована на сухій землі, хоча давні описи пов’язують релігійні споруди з водою. У дослідженні пояснюється, що сезонні повені, ерозія та зміни русла могли змінювати навколишній ландшафт: будівлі, зведені біля води або над нею, з часом опинялися далеко від активного русла чи руйнувалися.

Ще 1899 року священник сфотографував залишки каплиці на арках поблизу Ваді-ель-Харрар і пов’язав їх із церквою, описаною попереднім мандрівником. Пізніші дослідники також фіксували арки та руїни релігійних споруд.

Сукупність археологічних знахідок, давніх описів і географічних орієнтирів, на думку Ваїба, підтримує версію про розташування біблійної Віфанії за Йорданом саме в цій місцевості. Однак виявлення християнських споруд і підтвердження давнього паломництва самі собою не доводять, що хрещення Ісуса відбулося в конкретній точці річки.

Інші археологічні відкриття, пов’язані з біблійними місцями

Археологи досліджують руїни стародавнього міста біля Галілейського моря, яке може виявитися біблійною Віфсаїдою. За Євангеліями, саме там Ісус зцілював людей і творив чудеса. Серед знахідок — залишки давніх споруд, кераміка та мозаїки. Учені ще з’ясовують, чи справді це те саме поселення, про яке йдеться в Біблії.

На березі Галілейського моря археологи виявили залишки стародавнього порту. Ця місцевість пов’язана з однією з найвідоміших євангельських історій — про те, як Ісус ходив по воді назустріч своїм учням. Зниження рівня води допомогло побачити кам’яні конструкції, які могли використовувати для швартування човнів.

В Єрусалимі археологи знайшли кам’яну дорогу віком близько двох тисяч років. Дослідники припускають, що вона могла бути пов’язана з маршрутом, яким Ісус ішов на розп’яття. Прямих доказів, що він ступав саме цими каменями, немає, проте знахідка допомагає уявити, яким був Єрусалим у часи описаних у Євангеліях подій.