"Трамп перейшов на бік Путіна": інтерв'ю професора оборонних досліджень про шантаж через Starlink і тиск на Україну

Залежність України від американських технологій і розвідданих залишається одним із ключових викликів у війні. На тлі непередбачуваних рішень Дональда Трампа виникають нові ризики для української оборони, а Європа змушена шукати способи посилити власну роль у підтримці Києва.

Професор оборонних досліджень і військовий аналітик Sky News Майкл Кларк в ексклюзивному інтерв'ю для Каналу War & Politics 24 пояснив, чому, на його думку, Трамп змінив позицію щодо війни, наскільки небезпечними можуть бути перебої в роботі Starlink і що станеться, якщо Україна втратить доступ до критично важливих американських технологій.

Чи зрадили США Україну і що відбувається в Білому домі?

Останні події у США викликають занепокоєння: угода щодо російського дизельного пального, проблеми зі Starlink і Starshield, обмеження супутникового зв'язку та нові атаки Трампа на Зеленського. Чи можна сказати, що США зрадили Україну, і чи наближаємося ми до нового зіткнення в Білому домі, як у лютому 2025 року?

Думаю, ситуація не менш серйозна, ніж зіткнення 28 лютого 2025 року в Овальному кабінеті Білого дому. Ба більше, вона потенційно навіть серйозніша.

Ми можемо сказати це максимально чітко й відверто: президент Трамп змінив бік у цій війні.

Однак твердження, що Трамп змінив бік, не означає, що Сполучені Штати як держава також змінили свою позицію. Людина в Овальному кабінеті схилилася до думки, що хоче перемоги Путіна, аби прибрати це питання з порядку денного.

Йому байдуже до України. Він просто хоче завершити війну, щоб продовжити стратегічні відносини з Росією у сфері корисних копалин, розвитку бізнесу та особистих домовленостей, які, схоже, намагаються укласти соратники президента Трампа.

За останні два роки Трамп уже втретє змінив свою позицію. Від січня 2025 року він двічі змінював сторону й може зробити це знову. Звісно, усе це пов'язано з проміжними виборами 3 – 4 листопада, тож президент може знову змінити курс.

Такою є реальність, з якою ми зараз стикаємося. Водночас складніше визначити, чи змінили позицію самі Сполучені Штати.

Резолюція сенатора Ліндсі Грема про запровадження 100-відсоткових санкцій проти Росії, яка передбачає посилення санкційного тиску, започаткованого у 2022 році, була підписана як закон лише кілька тижнів тому. Вона досі чинна.

Це двопартійна ініціатива, яка має потужну підтримку. Однак тепер президент видав виконавчий указ, який фактично відступає від цього курсу. Як і раніше, більшість американських військових прагнуть допомагати Україні, зокрема надаючи розвідувальні дані та забезпечуючи доступ до Starlink і Starshield.

На жаль, робота цих супутникових систем також залежить від рішень Ілона Маска та керівництва Пентагону. Тому ситуація в Білому домі дуже неоднозначна. Ми знаємо позицію Трампа, адже саме він є президентом. Але позиція Америки як держави не така однозначна, і нам не варто впадати у відчай щодо подальшого курсу країни.

Безумовно, Трамп змінив бік і, найімовірніше, дотримуватиметься цієї позиції принаймні до проміжних виборів. Тому наступний місяць або близько того буде дуже складним не лише для України, а й для всіх нас у Європі.

Повне інтерв'ю Майкла Кларка: дивіться відео

Хто обмежив Starlink і ранні попередження про ракетні удари?

Хто, на вашу думку, наказав обмежити роботу Starshield, яку українські військові використовують для ударів і перехоплення російських реактивних дронів? Білий дім звинувачує Ілона Маска, Маск – Пентагон, а Reuters пише, що рішення ухвалили в Білому домі. Хто за цим стоїть?

Ми не знаємо, адже всі перекладають відповідальність одне на одного. Як ви сказали, Ілон Маск заявляє, що це був не він, а Пентагон. У Пентагоні ж кажуть, що рішення ухвалив Білий дім і звернувся до Маска.

Є три сторони: Starlink та Ілон Маск, Пентагон і Білий дім. І для нинішньої американської адміністрації типово, що від жодної з них неможливо отримати чітку відповідь. Усі суперечать одне одному, адже формування політики на найвищому рівні відбувається хаотично. Цього ніхто не заперечуватиме.

Навіть найпалкіші прихильники Трампа визнають, що його політика хаотична, хоча вважають це тактикою. На їхню думку, це розумний спосіб діяти, оскільки він створює невизначеність для інших. Певні переваги в такій тактиці є, але її недоліки значно переважають переваги. Тому американська політика залишається хаотичною.

Я підозрюю, що ініціатива могла надійти від високопосадовців Пентагону, які вигадали спосіб тиснути на Україну й показати їй, що Starlink і Starshield – це своєрідний кран, який можна відкрити або закрити. Або ж відкрити чи закрити лише частково.

Це інструмент поступового посилення тиску. Не думаю, що ініціатором був сам президент Трамп. У мене є кілька припущень щодо конкретних людей у Пентагоні, але я не називатиму їхніх імен, оскільки не знаю напевно, хто ухвалив це рішення. Це були б лише здогадки.

Однак я вважаю, що там є люди, які цілком могли запропонувати такий крок. Думаю, Ілон Маск також міг розглядати цю ідею. Водночас ми маємо усвідомлювати реальність: очевидно, Трампу подобається ідея покарати Україну за її позицію і, з його погляду, за непокору та небажання поступатися під тиском.

Саме так виглядає цей мирний план. Але для сторонніх спостерігачів, зокрема для нас у Європі, це не мирний план, якщо для його реалізації одна зі сторін має капітулювати.

Чи здатна Європа замінити США в обміні розвідданими, ранньому попередженні про атаки та забезпеченні Starshield, якщо Трамп повністю припинить підтримку України?

Ні, Європа сама не може забезпечити таку оперативність. Вона здатна виконувати ті самі завдання, що й Америка, але не настільки швидко. Деякі завдання європейці можуть виконувати оперативно, а їхні космічні можливості теж досить потужні.

Однак Європі бракує того, про що я згадував раніше, – синтезу розвідданих. Ми не можемо достатньо швидко обробляти й об'єднувати великі обсяги інформації з різних якісних розвідувальних джерел. Ніхто не вміє робити це так, як американці. Китайці не можуть, росіяни також.

Лише США мають такі можливості. Європа може забезпечити певні елементи раннього попередження та обмінюватися значною частиною розвідданих із поля бою. Ми також досить добре вміємо отримувати інформацію з інших джерел, а не лише із супутників. Зокрема, британська та французька розвідки добре працюють із такими джерелами.

Але якщо США відмовляться від своїх можливостей раннього попередження, Європа зможе компенсувати лише частину втрат. Особливо складно буде забезпечити попередження про балістичні ракети.

На мою думку, найкраще, що могла б зробити Європа, – і це лише моя особиста ідея, я не обговорював її з іншими, – створити європейські повітряні сили з літаків різних країн континенту, які діяли б в українському небі та збивали дрони, зокрема реактивні "Герань-4" і "Герань-5". Деякі з нас уже розглядають типи літаків і ракет, які можна було б для цього використати.

Європейська авіація, яка діяла б, наприклад, над Західною та Центральною Україною, могла б збивати значну кількість дронів. Європа не може багато допомогти в боротьбі з балістичними ракетами, але здатна суттєво посилити протидію реактивним дронам. Зараз вони обходять українську протиповітряну оборону, оскільки летять надто високо й швидко. Однак вони не швидші за сучасний літак, озброєний відповідними ракетами.

Чому винагороджувати Путіна активами й поступками є небезпечно

Я хотів би почути вашу оцінку ідеї економічних стимулів для Володимира Путіна ще до завершення війни. Джаред Кушнер і Стів Віткофф запропонували розморозити до 100 мільярдів доларів російських активів в обмін на обмежене енергетичне перемир’я. Також обговорювали відновлення роботи "Північного потоку-2" і продаж закордонних активів "Лукойлу»" людям з оточення Трампа. Як ви оцінюєте ці ініціативи? Чи намагаються вони підкупити Путіна, щоб він завершив війну, і чи може це спрацювати?

Так, адже Трамп мав бути президентом, який хизується своїм умінням укладати угоди й майстерно вести переговори. Однак у мене є два заперечення щодо того, що зараз пропонують.

Перше – суто моральне. Заохочувати агресію просто неправильно. Російська агресія, що почалася з маніпуляцій у 2014 році й переросла в повномасштабне вторгнення у 2022 році, є безпрецедентною для світу з 1939 року. Отже, заохочувати таку агресію аморально. Про це можна говорити цілий день, але це моя основна позиція.

Друге заперечення – практичне. Воно стосується так званого "мистецтва укладати угоди" або, радше, нездатності американців домовлятися. Ідея винагороджувати Росію за хорошу поведінку виникла не сьогодні. Трамп постійно про це говорить. Але чи може він навести хоча б один приклад, коли це спрацювало?

Він знову і знову винагороджував Путіна. І щоразу той ставав лише непоступливішим, а не навпаки. Тому надання йому ще більших винагород – це, на мою думку, лише продовження низки помилок.

Я закликав би президента Трампа, Джареда Кушнера або Стіва Віткоффа навести хоча б один приклад із 2022 року, коли росіяни у відповідь на винагороду виявили більшу готовність до компромісу. Нехай наведуть хоча б один такий приклад.

А поки вони намагатимуться його пригадати, я міг би назвати 10 або 12 випадків, коли росіяни діяли протилежним чином. Отже, це цілковита дурість.

І, звісно, ми говоримо про речі, про які писали The New York Times і Financial Times. Ви згадали"Лукойл". Його закордонні активи незабаром мають виставити на продаж. Вони вже виставлені, і угоди буде укладено.

Ці активи продаватимуть дуже дешево – значно нижче за їхню реальну вартість через сам механізм продажу. І хто претендує на них? Американська Carlyle Group, Тодд Боелі, Джаред Кушнер і Стів Віткофф.

За даними The New York Times, під час зустрічі Кушнера й Віткоффа з Путіним у Кремлі 5 вересня російський президент натякнув, що їхні компанії або компанії, з якими вони пов’язані, могли б стати хорошими покупцями активів "Лукойлу" за дуже низькою ціною.

Якщо замислитися, тут не потрібно довго шукати пояснення. Саме так Путін формує коло олігархів у Росії: продає державні активи своїм друзям за безцінь. Вони за одну ніч стають мільярдерами, а потім перетворюються на частину його оточення.

Тепер, схоже, він пропонує те саме американцям. І двоє з них відіграють ключову роль у переговорах про завершення війни. Будь-яка розсудлива людина сказала б, що не можна бути посередником у переговорах, якщо на столі лежить така пропозиція.

Водночас наголошу: ця пропозиція ще не стала реальністю, і не факт, що вона взагалі буде реалізована. Однак Вашингтон переповнений повідомленнями про можливість переходу активів "Лукойлу" до людей, тісно пов’язаних із президентом США.

А в одному випадку – Джареда Кушнера – йдеться безпосередньо про родину Трампа. Я ще раз наголошу: про це повідомляли The New York Times і Financial Times. Я нічого не вигадую, і поки що цього не сталося. Але сам факт, що ми взагалі обговорюємо такі сценарії, показує, у якому дивному світі дипломатії ми зараз живемо.

Чи став Трамп "боржником" Путіна і що буде після проміжних виборів у США

Колишній радник Трампа з національної безпеки Джон Болтон заявив, що Путін тепер має послугу, яку може вимагати від американського президента. Чи погоджуєтеся ви, що Трамп опинився в боргу перед Путіним після домовленостей щодо російського дизельного пального і тепер може бути змушений віддячити йому?

Так, я думаю, що президент Трамп певною мірою в боргу перед Путіним. Але це лише додається до величезного боргу, який він накопичував перед російським президентом упродовж тривалого часу. Причини цього ніхто не може до кінця зрозуміти. Принаймні вони не відомі публічно, і я сам не знаю, у чому річ.

Люди припускають, чому Трамп настільки залежний від Путіна і що саме той може мати на нього. Щоразу після особистих зустрічей із Путіним Трамп виходить і говорить те, що російський президент хотів би почути.

Щоразу. Майже після кожної телефонної розмови, за одним винятком, він також озвучує те, що, наскільки ми можемо судити, влаштовує Путіна. Тому люди й намагаються зрозуміти, що стоїть за цими стосунками.

Я вважаю, що зараз ми маємо справу з президентом Трампом, який є надзвичайно вразливим. Нам потрібно, так би мовити, протриматися до проміжних виборів, а потім подивитися, як зміниться ситуація.

Якщо Трамп дуже погано виступить на проміжних виборах, він майже напевно втратить контроль над Палатою представників. Якщо він втратить ще й Сенат, що цілком можливо, то стане дуже слабким президентом, так званою "кульгавою качкою". Він буде найслабшим президентом у такому становищі.

Однак це передусім вплине на внутрішню політику. Трамп не зможе нічого досягти всередині країни. Водночас у зовнішній політиці він, імовірно, стане ще непередбачуванішим. Проблема в тому, що тоді він буде винен не лише Путіну, а й багатьом іншим. І в останні два роки свого президентства він намагатиметься розрахуватися за цими боргами.

Тож попереду на нас може чекати дуже непростий період, і нам потрібно все це обміркувати. Я сподіваюся, що ситуація не буде настільки поганою, як я припускаю, але багато залежатиме від результатів проміжних виборів.

Тому зараз варто дочекатися їх, не панікувати завчасно, а потім оцінити, з яким президентством ми матимемо справу.

Але я знову повернуся до того, з чого почав: президент Трамп чітко змінив сторону у війні. Водночас це не означає, що всі Сполучені Штати поділяють його позицію. Думаю, ми можемо побачити дедалі більший розрив між президентом у Білому домі, який в останні два роки свого терміну ставатиме дедалі злішим і розчарованішим, та Сполученими Штатами, які дотримуватимуться дещо іншої позиції, ніж упродовж останніх кількох років.

Можливо, саме це стане одним із головних довгострокових уроків цієї ситуації. Але ми не дізнаємося, чи справдиться цей прогноз, доки не побачимо, як розвиватимуться події у 2027 році.

Це інтерв'ю було скорочено, виправлено та відредаговано для кращого розуміння аудиторією.