Туск против "Годзиллы": куда заведет Польшу война за Конституционный суд

Конфлікт між президентом Польщі Каролем Навроцьким та урядовою коаліцією на чолі з Дональдом Туском вийшов на новий, надзвичайно високий рівень. 

Тепер полем битви ключових польських політиків став Конституційний трибунал (аналог українського Конституційного суду). А точніше – питання, хто матиме контроль над ним.

Яскравою демонстрацією цієї кризи стали події 14 жовтня. 

Протестувальники, включаючи депутатів опозиційної партії "Право і справедливість" ("ПіС"), намагалися заблокувати в'їзд до будівлі Конституційного трибуналу (КТ) й не дати потрапити туди Мацею Береку – він зранку того дня склав у Сеймі присягу судді КТ.

Поліції вдалося відтіснити протестувальників.

Але тоді доступ новообраному судді заблокував особисто голова трибуналу Богдан Свенчковський.

Більше того, потім до Конституційного трибуналу прибув особисто президент Кароль Навроцький, тим самим підтримавши дії його очільника.

Що ж викликало таку гостру політичну кризу, якими є аргументи сторін та які наслідки це може мати для Польщі? Розбираємо в деталях.

Криза тривалістю в десятиріччя

Коріння цієї кризи сягає ще 2015 року. Тодішня коаліція на чолі з "Громадянською платформою", розуміючи, що незабаром втратить владу, вирішила зберегти принаймні контроль за Конституційним трибуналом.

Тоді Сейм мав призначити двох суддів КТ на заміну тим, чиї повноваження вже добігли кінця. Однак замість цього обрав п'ятьох, тим самим визначившись із заміною ще трьох суддів, чиї повноваження мали завершитися наприкінці року. 

Тобто – вже після парламентських виборів та очікуваної зміни влади. 

Ці троє суддів отримали статус "дублерів", які мають замінити чинних членів КТ після завершення повноважень.

Прийшовши до влади, "Право і справедливість" оголосила ці призначення незаконними, обравши своїх п'ятьох суддів. Причому зробила це вкрай оперативно, щоб встигнути призначити їх до рішення самого Конституційного трибуналу щодо повноважень п'ятірки, призначеної за влади "Громадянської платформи". 

Ухвалене потім рішення КТ було компромісним. Трибунал визнав повноваження лише двох з п'яти суддів.

Тобто не визнав "дублерів".

Однак ворогуючі політичні табори вже було не зупинити – кожен із них вважав суддями усіх своїх п’ятьох ставлеників та ставив під сумнів відповідні рішення самого Конституційного трибуналу.

З часом "ПіС" вдалося сформувати свою більшість серед суддів КТ, що дозволило їм проводити через цей орган ініціативи, які могли б зустріти опір у парламенті. Найяскравішим прикладом стало рішення трибуналу від 22 жовтня 2020 року, яким було визнано неконституційним право на аборт у разі виявлення важких або незворотних дефектів плоду. 

Це рішення викликало масові протести по всій Польщі.

І звичайно, такі дії суттєво підірвали довіру до трибуналу та його рішень.

А у 2022 році "ПіС" додатково посилив контроль за трибуналом, добившись обрання його головою вже згаданого Богдана Свенчковського – заступника міністра юстиції та довіреної особи тодішнього глави Мін'юсту Збігнева Зьобро (який зараз переховується від правосуддя у США).

За двометровий зріст, міцну статуру та жорсткий характер Свенчковського прозвали "Годзиллою". 

Це був саме той лояльний голова, потрібний "ПіС" у разі зміни влади – він та більшість суддів можуть без проблем заблокувати будь-який ухвалений Сеймом закон.

Відмова від президента

"Держава навчилася жити без Конституційного трибуналу", – так у 2024 році прем'єр Дональд Туск коментував затяжну кризу у найвищому судовому органі країни.

Втім, у 2025 році з'явився шанс вийти з цієї кризи. 

Добігли кінця повноваження шести суддів, включаючи тих, хто 10 років тому став причиною нинішньої кризи. Крім того, наприкінці року спливали повноваження ще двох судів.

Таким чином у коаліції з'явилася можливість змінити баланс у трибуналі на свою користь. Однак після обрання шести нових суддів президент Польщі погодився прийняти присягу лише двох із них, відмовивши іншим з формальних причин.

Такий крок дозволяє розблокувати роботу КТ, який знову отримував необхідний кворум у 10 суддів – але залишав за "ПіС" більшість. 

Саме тому згодом Навроцький погодився прийняти присягу у ще одного судді, обраного влітку. 

Адже навіть попри це баланс суддів у трибуналі залишився на користь президента та правої опозиції. Причому досить переконливий – сім проти трьох.

Решта суддів склали присягу в Сеймі, проте президент та голова Конституційного трибуналу відмовляються визнати їх легітимними.

Тут варто пояснити: формально президент не бере участі в обранні суддів КТ. Проте польська конституція містить норму, що новообрані судді складають присягу wobec prezydenta (дослівно – "перед президентом"). Це досить архаїчний юридичний термін, який правознавці трактують неоднозначно.

Зокрема, в команді Навроцького – буквально. Тобто – що судді мають складати присягу за присутності президента.

Натомість у владній коаліції тлумачать цей термін ширше – йдеться не про його фізичну присутність, а про те, що глава держави має бути вчасно поінформований про це призначення. 

Щоб посилити свою позицію, коаліція звернулася за роз'ясненнями до Венеційської комісії. 

Відповідь надійшла 9 жовтня. У роз'ясненнях "Венеційки" йдеться, що участь президента в обранні суддів є виключно церемонійною, а тому глава держави не повинен блокувати складання присяги обраними суддями.

І хай би як у президента Навроцького не нагадували, що висновки "Венеційки" не є обов'язковими до виконання, проте саме вони дали можливість коаліції піти у наступ.

14 жовтня у Сеймі склав присягу ще один обраний суддя КТ Мацей Берек.

І це призначення можна тлумачити як спробу Туска піти ва-банк.

Берек – досвідчений юрист, який обіймав важливі посади в різних урядах Туска та користується його повною довірою. Як вважається, він покликаний стати своєрідним тараном, який має добитися зняття Свенчковського з посади голови трибуналу та посісти його місце.

За даними польських ЗМІ, навіть серед членів КТ, призначених за часів попередньої влади, є багато незадоволених авторитарним стилем керівництва "Годзилли". Якщо Береку вдасться домовитися хоча б із двома такими суддями, це дасть йому можливість зібрати кворум для перезапуску роботи трибуналу, а також замінити його голову.

Саме тому спроба Мацея Берека приступити до виконання нових обов'язків призвела до такого опору.

Відразу після його призначення під будинком трибуналу було розгорнуто наметове містечко прихильників "ПіС". А спроба судді прибути на своє місце роботи призвела до блокування будівлі КТ і сутичок з поліцією.

Два трибунали

"Чоловік із ножем у кишені напав на поліцейську, яка забезпечувала порядок біля Конституційного трибуналу. Його затримали, і він відповідатиме перед законом. Політична відповідальність за зростання агресії лежить на Каролі Навроцькому та Ярославі Качинському", – так Дональд Туск прокоментував події 14 жовтня під КС.

Попри те, що поліція розблокувала в'їзд до Конституційного трибуналу, Мацей Берек все одно не зміг потрапити на своє робоче місце.

За його словами, голова суду Богдан Свенчковський навіть використав силу, щоб не дати новому судді зайти до зали судових засідань (сам "Годзилла" ці звинувачення відкидає).

Проте не менш важливо, що у конфлікт напряму втрутився Кароль Навроцький – він заявив, що не вважає Берека легітимним суддею Конституційного трибуналу, а потім прибув до КТ для спілкування із суддями.

Показово, що заради цього візиту Навроцький відмовився від запланованої поїздки до Словенії на зустріч глав держав-членів ЄС.

Це означає, що протистояння під Конституційним трибуналом та всередині його триватиме. 17 жовтня опозиція провела мітинг під будівлею КТ.

"Маємо справу з порушенням закону в усіх можливих аспектах. Ми не можемо цьому піддатися, ми просто повинні атакувати", – так ситуацію навколо трибуналу коментує президент "ПіС" Ярослав Качинський.

"Конституційний трибунал розпочне роботу у своєму конституційному складі (тобто за участю всіх 15 суддів. – Ред.), подобається це комусь чи ні. І виноситиме рішення", – обіцяє прем'єр Дональд Туск.

Виходом із ситуації може бути повне перезавантаження Конституційного трибуналу та розробка нової системи відбору суддів. Таку ініціативу, зокрема, висувають експерти Фундації Стефана Баторія – там пропонують обирати суддів конституційною більшістю, що має змусити владу та коаліцію шукати компромісів.

Проте не помітно, що такий сценарій може влаштувати і Кароля Навроцького, і Дональда Туска. Контроль за Конституційним трибуналом виглядає занадто важливим, щоб йти хоч на якісь поступки.

Тому більш імовірним виглядає поглиблення цієї кризи – аж до створення двох Конституційних трибуналів, один з яких визнаватимуть легітимним президент та права опозиція, а другий – уряд та більшість.

Тим самим політична боротьба в Польщі стає "грою з нульовою" сумою, в якій переможець отримає все.

Тим більше, попереду нове протистояння – за контроль над Національним банком, у частини правління якого також добігають кінця повноваження.

І якщо жити без Конституційного трибуналу Польща вже звикла, то відсутність працюючого Нацбанку може мати вкрай негативні наслідки для країни.

Але не факт, що навіть такі перспективи змусять президента та прем'єра Польщі піти на компроміс.

Автор: Юрій Панченко,

співзасновник "Європейської правди"