Величезна скеля посеред пустелі, яку не можна чіпати: загадки наймістичнішої гори Австралії

В Австралії посеред безкрайньої пустелі височіє гігантська скеля, яка змінює свій вигляд залежно від часу доби – Улуру. На світанку вона забарвлюється в помаранчеві відтінки, вдень стає мідною, а на заході – криваво-червоною. Протягом тисячоліть аборигени вважали це місце священним і навіть вірили у прокляття Улуру. 24 Канал розповість, що приховує загадковий моноліт.

Гора, яка насправді не гора: що відомо про гігантський моноліт

Моноліт Улуру розташований на Північній території Австралії, приблизно за 450 кілометрів від міста Аліс-Спрінгс. Навколо нього простягаються безкраї пустельні рівнини, на яких майже немає високої рослинності. Саме тому величезна скеля справляє настільки сильне враження посеред рівнинного ландшафту.

Розміри моноліту справді вражають: Улуру здіймається на 348 метрів, має близько 9,4 кілометра в окружності та простягається приблизно на 3,6 кілометра завдовжки. Для порівняння, це приблизно висота 100-поверхового хмарочоса, який опинився посеред пустелі.

Попри те, що туристи називають Улуру горою, геологи класифікують його як моноліт, що складається переважно з червоного пісковику, який сформувався внаслідок складних геологічних процесів протягом сотень мільйонів років.

Цікаво, що Улуру – не єдина незвичайна скеля в цій місцевості. Приблизно за 32 кілометри на захід розташований комплекс Ката-Тьюта, який складається з 36 величезних кам'яних куполів. Разом ці природні утворення формують національний парк, який внесений до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Моноліт Улуру / Фото Felix Y

Чому Улуру змінює колір?

Одна з найдивніших особливостей австралійського моноліту – його здатність змінювати забарвлення. Величезна скеля поступово переходить від ніжно-рожевого до насиченого помаранчевого, а потім стає темно-червоною.

Проте жодної містики в цьому явищі немає. Секрет полягає у складі породи та особливостях освітлення. Пісковик Улуру містить залізо, яке під впливом кисню окиснюється. На поверхні скелі утворився характерний шар оксидів заліза, що надає їй червонуватого забарвлення. А сонячне світло протягом дня змінює кут падіння та інтенсивність, через що колір моноліту постійно змінюється.

Водночас після сильних дощів Улуру ще більше змінює свій вигляд. Вода стікає численними тріщинами та заглибленнями, утворюючи тимчасові водоспади, які можуть сягати 100 метрів заввишки. На тлі червоного каменю це створює майже фантастичний пейзаж.

Величезний моноліт Улуру / Фото Depositphotos

Прокляття Улуру: чому туристи бояться забирати звідти каміння?

Для корінного населення Улуру є священним місцем, пов'язаним з історіями про створення світу. Згідно з переказами, скелі, печери, водні джерела та ущелини Улуру пов'язані з діяннями прадавніх істот-предків. Кожна частина цього ландшафту може мати власну історію та духовне значення. Саме тому деякі ділянки моноліту вважаються особливо священними – фотографувати їх чи навіть торкатися суворо заборонено.

Але навколо Улуру існує ще одна загадкова історія, яка особливо зацікавлює туристів – про "прокляття Улуру". Протягом десятиліть деякі відвідувачі забирали із собою невеликі уламки скелі як сувеніри. Згодом частина з них повертала каміння поштою до національного парку, стверджуючи, що після цього в їхньому житті почалися неприємності: хвороби, нещасні випадки, проблеми в родині та фінансові втрати.

Такі історії отримали назву sorry rocks – "каміння вибачення" – й породили чимало легенд про нібито надприродну помсту моноліту. Для аборигенів повернення каміння має інший сенс – воно символізує повагу до священної землі, яку не можна привласнювати.

Улуру на заході сонця / Фото Depositphotos

Чому туристам назавжди заборонили підійматися на моноліт?

Колись підйом на Улуру був однією з головних туристичних розваг Австралії. Однак для корінного народу анангу це було неприйнятним. Згідно з їхніми законами та віруваннями, сходження на Улуру порушує духовний зв'язок із землею та виявляє неповагу до предків.

До того ж маршрут був небезпечним. Скеля має круті схили, а поверхня після дощу стає слизькою. За інформацією Національного музею Австралії, під час сходжень на Улуру загинули 37 людей.

У 1985 році територію національного парку передали у власність аборигенів. Відтоді питання закриття туристичного маршруту порушували неодноразово. Зрештою, у 2017 році сходження заборонили. Спроба обійти заборону є порушенням австралійського природоохоронного законодавства та може призвести до штрафу.

Водночас відвідувати сам моноліт ніхто не забороняє. Мандрівники можуть гуляти спеціальними маршрутами біля його підніжжя, слухати історії місцевих гідів, розглядати наскельні малюнки та знайомитися з культурою анангу.

Головна таємниця австралійського моноліту полягає не в його кольорі чи легендах про прокляття. Це місце – про людей, які жили на цій землі задовго до появи туристів. Для авангу Улуру – це частина історії, яку вони й сьогодні намагаються зберегти.