Два гігантські айсберги рухаються до британського острова: вчені попередили про загрозу

Два величезні айсберги, які кілька років тому відкололися від Антарктиди, наближаються до віддаленого британського острова Південна Джорджія. Один із них за площею можна порівняти з Великим Лондоном. Науковці попереджають, що крижані гіганти можуть створити небезпеку для судноплавства та вплинути на місцеву екосистему.

Про це повідомляє Daily Mail із посиланням на дослідників.

За даними супутникових знімків європейської програми Copernicus, айсберги A81 та D32 зараз дрейфують у морі Скотія, у південній частині Атлантичного океану. Вони вже подолали тисячі кілометрів від узбережжя Антарктиди та наблизилися до Південної Джорджії.

Найбільший із них, A81, відколовся від антарктичного шельфового льодовика Бранта у січні 2023 року. Його площа становить приблизно 1340 квадратних кілометрів, що можна порівняти з територією Великого Лондона.

Другий айсберг, D32, значно менший. Він відокремився від шельфового льодовика Амері у жовтні 2022 року. Його площа сягає близько 106 квадратних кілометрів.

Чи можуть айсберги зіткнутися з островом

Попри те, що обидві крижані брили рухаються в напрямку Південної Джорджії, науковці не вважають їхнє безпосереднє зіткнення з островом найімовірнішим сценарієм.

Професор Шеффілдського університету Грант Бігг пояснив, що в більшості попередніх випадків великі айсберги проходили на північ або південь від острова.

Полярний океанограф Британської антарктичної служби Ендрю Мейєрс також припускає, що потужна океанічна течія може провести A81 та D32 уздовж континентального шельфу навколо Південної Джорджії проти годинникової стрілки.

Проте існує й інший сценарій. Якщо підводні частини айсбергів виявляться достатньо глибокими, крижані масиви можуть зачепитися за морське дно та сісти на мілину.

Південна Джорджія розташована на ізольованій ділянці континентального шельфу. Переважно його глибина становить 100–200 метрів, а сам шельф простягається приблизно на 50–100 кілометрів від узбережжя.

За словами океанографа та кліматолога Саутгемптонського університету Роберта Марша, з огляду на підводні розміри обох айсбергів вони можуть сісти на мілину приблизно за 100 кілометрів на південний захід від острова, поблизу краю шельфу.

Подібна ситуація вже траплялася з іншим гігантським айсбергом — A23a. У березні минулого року він сів на мілину неподалік Південної Джорджії, однак згодом знову почав рухатися та продовжив дрейф навколо острова.

Чому айсберги становлять небезпеку для кораблів

Дослідники наголошують, що найбільшу загрозу для судноплавства можуть становити не самі гігантські айсберги, а значно менші уламки, які утворюються під час їхнього руйнування.

Ендрю Мейєрс пояснив, що великі крижані масиви постійно відстежують за допомогою супутників. Завдяки цьому судна, які проходять Південним океаном, можуть завчасно змінити маршрут та уникнути небезпечного зближення.

Натомість під час танення або розколювання айсбергів утворюються численні дрібніші брили. Деякі з них можуть бути завбільшки з будинок, а інші — приблизно з автомобіль.

Такі уламки значно складніше виявити за допомогою радарів. Особливо небезпечними вони стають у темну пору доби, коли екіпажам важче помітити кригу на воді.

Саме тому рибальським і туристичним суднам необхідно уникати районів, де після проходження великих айсбергів можуть залишатися численні уламки.

Водночас основні трансатлантичні судноплавні маршрути проходять значно північніше. Промисловий вилов криля поблизу Південної Джорджії також зосереджений із північного боку острова.

Як гігантські айсберги можуть вплинути на природу

Якщо A81 або D32 застрягнуть на континентальному шельфі Південної Джорджії, їхня тривала присутність може позначитися на місцевій екосистемі.

За словами професора Роберта Марша, антарктичні айсберги містять частинки гірських порід, збагачені різними мікроелементами. Вони потрапляють у кригу під час її контакту з породами Антарктиди.

Коли айсберг поступово тане, ці речовини вивільняються у воду та діють як природне добриво для океану.

Це може сприяти активному розмноженню фітопланктону — мікроскопічних організмів, які використовують сонячне світло для фотосинтезу та становлять основу морського харчового ланцюга.

Збільшення кількості фітопланктону потенційно здатне позитивно вплинути на інші організми місцевої екосистеми.

Однак науковці попереджають і про протилежні наслідки. Якщо великий айсберг надовго залишиться на одному місці, його танення може порушити температурний режим води та змінити місцеві течії. Такі зміни здатні вплинути на морських мешканців, які пристосувалися до наявних умов.

За одним з айсбергів стежили ще до його відколювання

Історія айсберга A81 почалася задовго до того, як він вирушив у відкритий океан.

Ще 2012 року дослідники помітили, що на шельфовому льодовику Бранта почала розширюватися велика тріщина, відома як Chasm-1.

Вона розташовувалася приблизно за 20 кілометрів від британської антарктичної дослідницької станції Галлея.

Через загрозу подальшого розколювання льодовика 2016 року науковці вирішили перенести станцію далі вглиб льодового шельфу, щоб убезпечити дослідницький комплекс.

У січні 2023 року тріщина зрештою пройшла через льодовик, унаслідок чого від нього відокремився гігантський айсберг A81.

Відтоді за його переміщенням продовжують спостерігати за допомогою супутників.

Наразі дослідники уважно відстежують рух обох крижаних масивів. Їхнє наближення до Південної Джорджії збігається з весняним періодом цвітіння фітопланктону в Південній півкулі.

Науковці прагнуть з’ясувати, чи пройдуть A81 та D32 повз острів, чи залишаться поблизу нього, а також які наслідки це матиме для навколишніх вод і морських організмів.