Вовчий гак у динамівське серце та лузерів не залишилось. Підсумки 9-го туру УПЛ

Дев’ятий тур української Прем’єр-ліги минув не без впливу постійних тривог, але вдалось уникнути найгіршого — перенесень матчів. При цьому подій за минулі вихідні було насправді чимало. Сенсаційні перемоги аутсайдерів, прагматичні звитяги фаворитів, тріумфальне повернення на рідну арену, а також головна подія вікенду, яка вдалась на повну попри все.

Ротань спочатку знищив, а потім "звільнив" Костюка

Одразу варто почати з центрального матчу туру, бо насправді протистояння житомирського Полісся та київського Динамо ризикує виявитись найбільш видовищним двобоєм усього першого кола, якщо не цілого сезону. У цій грі було все: конфліктна передісторія, яка тягнеться з минулої кампанії, пряме зіткнення команд із другої та третьої сходинок турнірної таблиці, а також безпосередні наслідки, які залежали від результату.

До початку гри було насправді складно виокремити фаворита пари. Команда Руслана Ротаня в цьому сезоні вже обігравала Шахтар і Харків, тоді як колектив Ігоря Костюка крок за кроком набував упевненості, і успіх у попередньому турі проти львівських Карпат мав підштовхнути "біло-синіх" до чергового підняття планки власних амбіцій у цьому сезоні. При цьому проблемні місця відстежувались у грі столичного колективу повсякчас, і в підсумку сталось так, що всі вони гуртом опинились у авангарді цього матчу та справили гнітюче враження.

Бо, виявляється, вилучення в складі суперників уже на третій хвилині може грати не на користь команди, яка залишається при цьому із чисельною перевагою за кількістю гравців. Це якщо вірити словам Костюка після гри. Одним з останніх на посаді, як виявилось згодом. І справді, Полісся залишилось у меншості в наслідок кричущої помилки Кудрика спочатку під час передачі на Араухо, яка завершилась перехопленням Бражка, а потім і сейвом удару в напівпорожні ворота за межами штрафного рукою.

Динамо при цьому класно позначало пресинг на перших хвилинах, потім продовжувало тиснути та зрештою реалізувало стандарт у вигляді кутового. Однак Ротань своїми рішеннями про подвійну заміну та зміну тактичного малюнку зробив значно більше за суперників. І головне — команда зрозуміла свого тренера. Чого, можливо, Костюку не вдавалось досягнути в останні місяці роботи на посаді.

Те, що відбувалось потім — суто футбольна фантастика. Які шанси не просто відігратись у команди, яка залишилась за таких обставин на футбольному полі, а ще й переграти в чисту суперників у другому таймі? Це навіть не рівень статистичної похибки! Але те, що в підсумку робило Полісся з цим Динамо поперерві, було за межами людського розуміння.

Кияни примудрились пропустити симетричний гол зі стандарту ще до перерви, а другій половині гри їх просто розмазав суперник, який банально більше хотів грати у футбол та боротись за три очки. І, звичайно, феноменальний Краснопір, якому довірили у відповідальний момент пробивати пенальті, а потім Ігор ще добив чужий захист фірмовим ривком за спини.

І жодні тривоги не ставали на заваді враженню, що цей матч для "вовків" був цілісною історію, навіть за умов наявності вилучення. А от Динамо всі оцінки грі дало за допомоги рішення щодо відставки Костюка. Але подальше призначення в. о. Мацея Кендзьорека перед парою дуелей проти Шахтаря в Кубку та чемпіонаті підказує, що рішення це було суто емоційним, а не продуманим заздалегідь. І точно не за потенційним успіхом проти Кудрівки оцінюватимуть перші кроки поляка на новій посаді.

Далі без "нулів" графі перемог

Насправді для УПЛ останніх років доволі нетривіальною стала історія, коли перед початком дев’ятого туру були наявні команди в турнірній таблиці, які до цього не здобули бодай однієї звитяги. Певною мірою цьому причиною могли слугувати й постійні перенесення матчів. Особливо це було помітно у випадку київської Оболоні, яка за тиждень до цього цілком упевнено наближалась до перемоги над Кривбасом у першому після повернення на рідну арену матчі, але тривоги зруйнували всі плани.

Утім, доля та календар національної першості підготували для "пивоварів" другий шанс, і вони ним сповна скористались. Оболонь відкривала тур домашнім матчем проти рівненського Вереса, і це був саме той випадок, коли команда Олександра Антоненка зуміла реалізувати стандарт, а далі суперники допомогли їй встановити контроль над грою.

Колектив Олега Шандрука в другому поспіль турі зіткнувся з вилученням у власному складі в наслідок грубої гри та перегляду повтору на VAR. При цьому жодних питань до арбітра що по нападнику Барану в грі проти Шахтаря, що по опорнику Нійо в матчі проти Оболоні не було.

А от те, що в меншості "червоно-чорні" втрачають структуру та в подальшому не можуть чіплятись за результат — це вже підстави для розбору тренерським штабом. Ми ж тим часом відзначаємо, що в складі "пивоварів" воротар Назарій Федорівський цього разу видав гольовий пас майже через усе поле на Мединського, і став ще й одним із провідних асистентів команди в цьому сезоні.

Як виявилось, угадати автора сенсації в цьому турі було доволі складним завданням. І точно б перед його початком у останню чергу в цьому контексті згадували б Кудрівку. Адже проблеми всередині "яструбів" безпосередньо впливають і на результати, і, як і Оболонь, колектив Олександра Протченка не мав на власному рахунку перемог до початку вихідних.

А тут ще й матч проти чернівецької Буковини, яка в цьому сезоні свою поки що єдину звитягу святкували над київським Динамо (3:0), а за тур до цього ледь не обіграла житомирське Полісся (2:2). Хтось міг би подумали, що атакувальному колективу Сергія Шищенка три залікових бали за підсумком цієї гри вже попередньо записані до турнірної таблиці, але де та славнозвісна атака "жовто-чорних" була в цій грі?

Кудрівка забила вже на третій хвилині, після чого спроби відповідати від гостей ні до чого не призвели, а потім вони привезли собі пенальті на рівному місці за влучання м’яча в руку Безуглого, і рахунок було подвоєно. І знову це був той випадок, коли статистично Буковина чи не на голову могла переважати суперників у контексті атаки, але рахунок на табло від цього не змінювався.

І вже на старті другого тайму ситуація для "жовто-чорних" перетворилась на фатальну з голом Петряка, так що подальша відповідь від Дахновського з пенальті ні до чого не призвела. Ба більше — Кудрівка ще й четвертий зуміла покласти у ворота суперників у контратаці наприкінці гри. За подібні ігри зазвичай команді видають преміальні, але гравці "яструбів" не відмовились би й від своєчасної зарплатні, для початку.

Шахтар у режимі кочівників спокійно переміг, а Кривбас більше не є перепоною для ЛНЗ

Після гучного успіху в грі проти грецького АЕКа в Лондоні посеред тижня в рамках Ліги чемпіонів УЄФА (3:1), донецький Шахтар повернувся до справ на внутрішній арені й мав зіграти проти суперника, який у останніх трьох очних зустрічах ловив "гірників" саме в подібних перехідних фазах або матчах без значного спортивного інтересу. Таким чином ковалівський Колос устиг заробити собі реноме "кістки в горлі" для донеччан.

Але не цього разу. Арда Туран провів значну ротацію, тож його команда мала можливість продемонструвати ту саму глибину складу, про яку багато говорили ще перед початком нового сезону. Питання тут лише у зіграності поміж футболістами, що особливо кидалось у вічі під час дій "гірників" у захисті й не тільки на перших хвилинах.

Гол Вінісіуса в цьому контексті був дуже показовим, адже спочатку бразилець ледь не привіз м’яч Салабая у власні ворота, коли рятував Різник, а вже за мить у чужому штрафному з гострого кута вдало пробив у ближній, піймавши Пахолюка на позиційній помилці. Тут варто зазначити, що Тобіас відіграв цього разу на лівому фланзі оборони/атаки.

При цьому справжньою зіркою протистояння став у підсумку не Вінісіус, а дебютант стартового складу Бруніньйо, після побачення з яким у досвідченого Андрія Цурікова відновлення розтягнеться не на одну добу. Давно не вдавалось спостерігати за тим, як захисника Колоса настільки відверто возять на фланзі, і в підсумку той просто не втримався від можливості достроково завершити власні страждання.

Шахтар при цьому майже всі питання щодо переможця зняв наприкінці першого тайму ударом головою Бондаря з подачі стандарту від Назарини, але "гірники" не були б самі собою, якби за таких умов поперерві не вирішили, що справу вже зроблено й можна догравати матч без належної уваги власним діям у захисті. За таку позицію Шахтар покарали контратакою Станковські – Тахірі наприкінці гри, але на більше команди Руслана Костишина не вистачило.

Ще одним матчем, який постраждав від тривог, була гра в Кривому Розі, куди навідався черкаський ЛНЗ з острахом повернутись до того, із чого починалась історія протистоянь проти криворізького Кривбасу. Тривалий час "бузкові" не могли здобути перемогу в цих дуелях, але трохи попустило після успіху в другій частині минулої кампанії.

Цього ж разу матч склався таким чином, що із завжди красномовним Патріком ван Леувеном після завершення гри було важко сперечатись — гравці "червоно-білих" надто розслабились і не дають належного рівня боротьби на футбольному полі. Тож перемога ЛНЗ у підсумку зовні виглядала дуже легко, і м’ячі з флангів у гольових ситуаціях "бузкових" приходили немов би за одним і тим самим шаблоном. І це команда Віталія Пономарьова ще посоромилась реалізовувати все, що створювала!

Вони були найкращими в обороні, але лише до очної зустрічі

Згадку про які команди в подібному контексті є найбільший шанс почути в нашому футболі? Добре, що Харкова Младена Бартуловича цю тезу висували ще під час минулого сезону, а от від київського Лівого Берега старт сезону в подібному ключі було важко очікувати. "Лелеки", якби не пустили три за тур до цього від луганської Зорі (1:3), узагалі б могли одноосібно очолювати рейтинг за цим показником, але залишили очну конкуренцію для "золото-бордових" та Шахтаря.

А що взагалі можна очікувати від дуелі команд із подібним реноме? Якоїсь видовищної гри в атаці? А що, якщо сказати, що вона таки мала місце посеред робочого дня в понеділок? І все через те, що Лівий Берег, узагалі непритаманно для себе, вирішив ризикнути й мав успіх. На третій хвилині Шабанов обрізався під час перехоплення подачі з правого флангу, і Вікентій Волошин цим скористався.

Після цього Харків був заведений на те, щоб якомога швидше відігратись, але тривоги, нехай і короткочасні, постійно пересмикували гру для команди Бартуловича. Колектив Рябоконя при цьому традиційно зачинився в обороні й тримався аж допоки не закінчився фарт у воротаря Жмурка, і він не пропустив у ближній від Забергджі наприкінці першого тайму.

Тим часом на старті другої половини гри "лелеки" знову спробували сходити до атаки й майже так само святкували успіх. Однак тепер до справи долучився Єрмаков, і саме його порятунки воріт стали причиною того, що Харків цю гру не відпустив після перерви. Натомість у самої команди Бартуловича знову знайшовся козир у рукаві у вигляді фірмових ударів Раміка Гаджиєва, про які вже всі достеменно знають, але ніхто так і не навчився досі їм запобігати. Чергові три очки приносить молодий виконавець. А також Єрмаков — без його сейвів було б сутожно.

Іспанський футбол почав тягнути Карпати в зворотному напрямку, луганські "їжачки в тумані"

Те, що відбувалось у столиці на початку суботньої доби, важко було назвати футбольною погодою. Суцільний туман, видимість кілька метрів, і були навіть думки, що матч луганської Зорі та одеського Чорноморця буде доцільно перенести. Однак цього не сталось, тож глядачам що на трибунах, що перед моніторами, запропонували зіграти в гру "знайди футболіста" серед суцільної мряки.

За таких умов було б дивно, якби два дуже досвідчених тренери не сказали своїм командам робити акцент на дальні удари, стандарти та швидкі рішення в чужому штрафному. І тут насправді все вирішила різниця в майстерності окремих виконавців, яка загалом відходить на користь "мужиків". Дальній удар у першому таймі від Бойка став результативним, а коли "моряки" запропонували пограти у виконання кутових, то луганці зрештою цей виклик прийняли й перемогли з голом на останніх хвилинах.

Протистояння львівських Карпат та кам’янець-подільського Епіцентру завершувало програму неділі в рамках дев’ятого туру, і це був саме той випадок, коли вболівальникам запропонували просто розважитись за переглядом яскравого атакувального футболу з обох сторін.

Колектив Франа Фернандеса при цьому робив акцент на притаманному для себе володінні м’ячем, тоді як у підопічних Сергія Нагорняка в складі був заведений неначе дзиґа Рохас, і решта футболістів "подолян" поруч із ним. Іспанець у підсумку створив найбільше проблем для команди іспанського тренера — іронія долі.

І хоча "леви" в підсумку цей матч змогли врятувати, але тенденція загалом для них вимальовується не надто обнадійлива — лише невдачі Динамо зберігають за "зелено-білими" можливість не випасти із зони боротьби за єврокубки остаточно.

Найкращий гол туру

Максим Бойко (Зоря)

Карлос Умберто Рохас (Епіцентр)

Коді Девід (ЛНЗ)

Ростислав Лях (Карпати)

Найкращий гравець туру — Ігор Краснопір (Полісся)

Найкращий тренер туру — Руслан Ротань (Полісся)