«Він стане ще злішим»: що чекає на Україну після можливого програшу Трампа на виборах

Світ починає усвідомлювати, що не існує способу повністю й надовго захиститися від президента США Дональда Трампа. Ця людина просто не вміє відступати від своїх задумів — і готова вдаватися до винахідливих методів, щоб отримати бажане.

Останнє загостренняситуації навколо України яскраво демонструє хитру наполегливість Трампа. Воно також свідчить, що на міжнародну спільноту чекають два непрості роки, навіть якщо демократи здобудуть частину влади на проміжних виборах. Про це пише Politico.

Ще зовсім недавно здавалося, що Трамп налагодив відносини з президентом України Володимиром Зеленським на тлі успіхів Києва у протистоянні Росії. Минулого місяця Трамп підписав закон, який активно просував його покійний друг, сенатор Ліндсі Грем, республіканець від Південної Кароліни. Закон передбачав запровадження нових жорстких санкцій і мит, покликаних покарати Росію за війну проти України.

Однак цього місяця повернувся колишній Трамп — той, який захоплюється російським лідером Владіміром Путіним і зневажає Зеленського.

Він скасував дію багатьох передбачених законом обмежень проти Росії, почав закуповувати російське дизельне пальне й дав зрозуміти, що більше зацікавлений у веденні бізнесу з Москвою, ніж у досягненні справедливості для Києва.

Українці підозрюють, що США чинять на них тиск, обмежуючи супутниковий зв'язок та обмін розвідувальною інформацією. Адміністрація Трампа значну частину цих тверджень заперечує.

«Відверто кажучи, Росія поводилася цілком нормально щодо України», — заявив Трамп у понеділок, вітаючи ідею саміту з контролю над озброєннями за участю Путіна та китайського лідера Сі Цзіньпіна, на якому також могли б обговорити Україну.

Урок, про який мені розповідають іноземні посадовці та інші люди з великим дипломатичним досвідом, полягає в тому, що насправді змінити думку Трампа або зупинити загальний напрям його дій неможливо.

Навіть якщо Трамп на короткий час здається стриманішим або здійснює тактичний відступ, зрештою він повертається до своїх початкових поглядів і цілей, використовуючи нові, часто несподівані способи їх досягнення.

Він намагатиметься виснажити вас настільки, щоб ви зрештою здалися.

Уявіть, наскільки приголомшливою нині є ситуація для українців, коли Трамптисне на них, вимагаючи поступок Росії, і водночас звинувачує Україну у світовій енергетичній кризі, яку сам спричинив, розпочавши війну проти Ірану.

Або уявіть, як почуваються посадовці в європейських столицях, які намагаються виробити відповідь, усвідомлюючи, що цей процес ніколи не закінчиться.

«Від Дональда Трампа немає імунітету. Він укладає угоду, щоб наступного дня укласти ще вигіднішу», — розмірковував один високопоставлений європейський посадовець, який погодився говорити на умовах анонімності.

Важко звинувачувати світових лідерів, які вважають, що навчилися давати раду Трампу, а потім опиняються спантеличеними його раптовим хуком зліва.

Зовнішня політика часто тримається на надії, коли хороших варіантів немає. А вивчення феномену Трампа — заплутана, але все ще відносно нова галузь.

До того ж заяви Трампа непослідовні, суперечливі та позбавлені стратегічної логіки. Ці риси можуть приховувати його одержиме прагнення досягти власних цілей.

Тому міжнародні гравці, які мають із ним справу, — чи то арабські держави Перської затоки, які засипають його подарунками, чи то канадці, обурені його торговельними й територіальними погрозами, — іноді думають, що вже знайшли з ним спільну мову. А потім виявляють, що змушені вести боротьбу на зовсім іншому полі.

Рішення Верховного суду США, яке на початку цього року скасувало значну частину мит Трампа, стало доброю новиною для багатьох світових столиць.

Але відтоді так званий «Людина-мито» знайшов способи запроваджувати імпортні податки під приводами, які суд не розглядав. Зокрема, він почав використовувати звинувачення у застосуванні примусової праці.

Білий дім не заперечує агресивної тактики Трампа.

«Немає більш рішучого борця за інтереси Америки понад усе, ніж президент Трамп. І він готовий дивитися будь-кому прямо в очі, щоб здобувати перемоги для Сполучених Штатів», — заявила мені речниця Білого дому Анна Келлі.

Історія з Гренландією демонструє обмежені можливості спроб задобрити Трампа.

Під час першого президентського терміну Трамп хотів купити цей крижаний острів. Ідею відклали на тлі глузування в усьому світі, але влада Гренландії та Данії чітко дала зрозуміти Трампу, що вітатиме збільшення американських інвестицій у данську територію.

Під час другого терміну Трамп здійняв галаснавколо повного встановлення американського контролю над Гренландією.

Однак у вересні він зрештою погодився на розширення військової присутності США, якого й так міг домогтися на підставі чинних дипломатичних угод, укладених десятиліття тому, без усієї цієї драми.

Уся ця історія залишила по собі тривале обурення в Європі через те, що лідер Канади назвав «розривом» у світовому порядку. Водночас багато європейських посадовців сподівалися, що історія з Гренландією вже відійшла в минуле.

Проте далеко не факт, що Трамп відмовився від наміру заволодіти Гренландією.

Лише кілька днів тому він похвалився в соціальних мережах планами розпочати розвідку нафти, газу та корисних копалин у «нашій новій і прекрасній Гренландії».

Використання слова «нашій» є більш ніж промовистим.

Протистояння Трампу теж допомагає лише до певної межі.

Бразильці фактично послали Трампа подалі, коли він використав мита й санкції, щоб покарати країну за притягнення її колишнього президента Жаїра Болсонару до відповідальності у справі про спробу державного перевороту.

За кілька місяців, коли Болсонару мав розпочати відбування тюремного покарання, Трамп, здавалося, визнав поразку у своїх спробах допомогти політичному союзнику.

«Це дуже прикро», — без особливих емоцій сказав він у листопаді 2025 року.

«Бразилія кинула виклик Трампу й перемогла», — проголосила тоді The New York Times.

Але Трамп не завершив із Бразилією.

Він і його команда продовжили зусилля, спрямовані на послаблення чинного бразильського уряду, водночас непублічно підтримуючи сина Болсонару, Флавіу, у його спробах здобути президентську посаду цього року.

Другий тур виборів відбудеться в неділю, і боротьба дуже напружена.

Світові лідери роблять усе можливе, щоб підвищити стійкість своїх країн до впливу Трампа, навіть якщо повністю захиститися від нього не вдасться.

Це передбачає найрізноманітніші кроки — від диверсифікації торговельних зв'язків і партнерств у сфері безпеки до участі в ініціативах Трампа, які принаймні на перший погляд можуть бути вигідними для цих країн.

Є також чимало держав, особливо в Африці, які, за словами дипломатів у приватних розмовах зі мною, радіють тому, що залишаються поза увагою Трампа.

Однак мій головний висновок зі спостереження за всім цим полягає в тому, що недостатньо випереджати Трампа на один крок.

Потрібно бути попереду на кілька кроків і мати надзвичайно розвинену уяву, щоб передбачати, наскільки далеко Трамп та його віддані помічники готові зайти, аби ускладнити вам життя.

Друга адміністрація Трампа сповнена людей, які вдаються до незвичних, химерних і винахідливих тлумачень законів та реальності, щоб просувати його політичну програму.

Не завжди зрозуміло, хто саме стоїть за тим чи іншим кроком, але важко уявити, що Трамп не схвалює більшість того, що відбувається.

Саме тому підлітка утримують в імміграційному центрі тимчасового тримання через вчинки його бабусі кілька десятиліть тому.

Саме тому Конгрес може скільки завгодно обурюватися й вимагати виконання своїх рішень щодо державних витрат, але Трамп їх ігнорує.

Сенатор Кріс Мерфі, демократ від Коннектикуту, заявив, що інші країни не повинні сподіватися, ніби Республіканська партія відмовиться від світогляду Трампа, зокрема його зневажливого ставлення до союзників, після того, як він залишить владу.

«Я дуже хотів би, щоб наші союзники знали: у нас є спільні постійні противники, проти яких ми разом боротимемося. Але я просто не знаю, чи можна дати таку гарантію, — сказав мені Мерфі, який часто критикує Трампа. — Мені боляче це говорити, але з огляду на нинішній стан Республіканської партії це правда».

Я розумію, чому Україна та Європейський Союз намагаються диверсифікувати джерела розвідувальної інформації та власну військово-промислову базу, поки Трамп продовжує домагатися прихильності Росії.

Попри заяви державного секретаря Марко Рубіо, реальність полягає в тому, що Сполученим Штатам більше не можна довіряти в питаннях надання такої безпекової допомоги.

Але недостатньо просто знайти нових партнерів у сфері розвідки чи виробників озброєнь.

Потрібно ставити масштабніші запитання, наприклад: «Які ще невикористані джерела розвідувальної інформації існують, про які ніхто навіть не здогадується? Яку потенційну зброю ще ніхто не розглядав? Як я можу отримати все необхідне до того, як Трамп мені завадить?»

Уряди повинні вже зараз мати плани на випадок сценаріїв, які здаються абсолютно божевільними.

Краще помилитися, ніж виявитися непідготовленими.

І все ж, навіть якщо ви зробите все це…

«Я не думаю, що можливо випереджати Трампа на два чи три кроки», — сказав Чарльз Купчан, колишній високопосадовець у сфері національної безпеки за адміністрації Барака Обами, який, схоже, полюбляє псувати людям настрій.

«Він діє імпульсивно», — стверджує Купчан, який нещодавно випустив нову книжку про руйнування світового порядку.

«Нам потрібно намагатися обмежити шкоду, яку він завдає, і просто перечекати його», — додав він.

Перемога демократів на листопадових проміжних виборах — отримання контролю над однією або обома палатами Конгресу — навряд чи суттєво обмежить дії Трампа за кордоном протягом останніх років його президентства, розповіли мені чинні та колишні американські й іноземні посадовці.

Він і надалі матиме право вето та вже продемонстрував готовність ігнорувати вимоги Конгресу.

Крім того, президенти США мають значно більше можливостей діяти одноосібно на міжнародній арені, ніж усередині країни.

Україні, Європейському Союзу та всьому світу доведеться мати справу з політично ослабленим Трампом, який, найімовірніше, ще наполегливіше домагатиметься того, що вважає необхідним отримати.

«Він стане ще злішим», — спрогнозував Мерфі.