Трамп шукає "Ялту-2", але його "мир" за спиною Києва приречений на провал — NYT

Президент США Дональд Трамп намагається домовитися про завершення війни в Україні за сценарієм Ялтинської конференції 1945 року, залишаючи Київ за бортом ключових переговорів. Проте така політика і послаблення американської підтримки лише змушує Європу брати ініціативу у власні руки. Попри тиск Вашингтона, вирішувати майбутнє України без її участі більше не вдасться.

Про це у статті для The New York Times написав історик холодної війни та експерт із питань американо-російських відносин Майкл Кіммейдж.

Кіммейдж нагадав, що у лютому 1945 року Франклін Д. Рузвельт, Вінстон Черчилль та Йосип Сталін зустрілися в Ялті, щоб окреслити майбутній устрій Європи після завершення Другої світової війни. Ялтинські домовленості часто згадують як приклад умиротворення або цинічної «реальної політики». Водночас, на думку автора статті, Ялта стала символом дипломатичних рішень, наслідки яких відчувалися протягом десятиліть. Укладені тоді домовленості фактично закріпили поділ Європи на окремі сфери впливу, що зберігався до революцій у Центральній та Східній Європі 1989 року.

Трамп намагається знайти власну «Ялту» у війні Росії проти України

Історик зазначає, що від початку другого президентського терміну Трамп намагається знайти власну «Ялту» у війні Росії проти України. На його думку, привабливість такого підходу для президента США пояснити нескладно: йдеться про відносно просту та прагматичну модель, за якої лідери великих держав домовляються про подальший лад, а меншим країнам залишається прийняти досягнуті рішення.

Як і Рузвельт 1945 року, Трамп готовий погоджувати компроміси від імені інших держав. Автор публікації нагадує, що Рузвельт свого часу не наполягав на повній автономії Польщі та балтійських республік, тоді як Трамп, за його оцінкою, продемонстрував готовність погодитися на обмежену автономію України.

Кіммейдж зауважує, що зовнішня політика Трампа іноді була сприятливою для України. Однак у питанні переговорів про завершення війни, на його думку, американський президент майже не зробив кроків для посилення впливу України та її європейських союзників на переговорний процес або для їхнього повноцінного залучення до нього.

За оцінкою автора статті, спроби Трампа визначити майбутні обриси Європи значною мірою зосереджені на президенті Росії Володимирі Путіні. У світогляді очільника Білого дому господар Кремля постає як керівник країни, яка має права та привілеї великої держави. Історик вважає, що майже за два роки Трамп не наблизив остаточного врегулювання війни, натомість Сполучені Штати опинилися на другорядних позиціях у реальному мирному процесі.

На думку Кіммейджа, нині світ спостерігає чергову спробу реалізувати подібний підхід. Трамп закликав до зміни президента України. За даними Києва, Білий дім також обмежив доступ України до супутникового Інтернету Starlink та затримав постачання ракет-перехоплювачів до Patriot. Водночас американські чиновники заперечують, що такі перебої мали місце.

Переговори США, Росії та Китаю про війну в Україні приречені

Паралельно Трамп робить кроки назустріч Росії, зокрема укладає угоду про закупівлю її дизельного пального та не запроваджує нових санкцій проти Москви.

Автор статті вказує, що окремі повідомлення про проведення конференції за участю США, Росії та Китаю на полях більш масштабного саміту в листопаді створюють образ своєрідної «Ялти XXI століття». Відмінність полягає лише в тому, що цього разу замість Великої Британії за столом переговорів опинився б Китай.

«Будь-яка така мирна конструкція щодо України приречена на неактуальність», — переконаний Кіммейдж.

На його думку, нинішня Росія не має тієї переважної військової сили та статусу переможця, які свого часу забезпечили Радянському Союзу значний вплив на повоєнний лад у Європі. Навпаки, у війні проти України Москва зіткнулася із ситуацією, яку автор оцінює як значно ближчу до поразки. Водночас Путін намагається перетворити невиграну війну на дипломатичні поступки з боку США, хоча Вашингтон не має ані повноважень на їхнє надання, ані можливостей гарантувати їхнє виконання.

США втрачають вплив у Європі — які наслідки для України

Історик звертає увагу на те, що 80 років тому Сполучені Штати мали в Європі дві ключові переваги. Першою була масштабна військова присутність, підсилена статусом єдиної на той час ядерної держави у світі. Другою — значний рівень довіри та морального авторитету, який США здобули після участі у звільненні Європи від фашизму.

Водночас нині ситуація кардинально змінилася.

«Пан Трамп завдав нищівного удару по репутації Америки в Європі. Він запровадив агресивні мита, висував територіальні претензії щодо Гренландії та планує суттєво скоротити військову присутність США. У Європі Сполучені Штати є державою, що втрачає вплив, а не такою, що його нарощує», — йдеться у статті.

Окремо Кіммейдж розглядає роль Сполучених Штатів безпосередньо у війні Росії проти України. Він нагадав, що після повернення до Білого дому Трамп практично одразу почав згортати американську військову допомогу Києву. Фінансову підтримку України було скорочено майже до нульового рівня, натомість США домовилися з європейськими державами про закупівлю для України американського військового обладнання.

Крім того, автор зазначає, що Трамп послабив американські зобов’язання в межах 5-ї статті НАТО та водночас планує скорочення чисельності американських військових у Європі.

На думку історика, сукупність цих кроків зменшує здатність Європи стримувати Росію. Додаткові суперечності у трансатлантичних відносинах, своєю чергою, ускладнюють для України можливість ефективно захищатися від російської агресії.

У публікації йдеться, що подальша трансформація Європи відбувалася поступово, однак її наслідки виявилися значними. Зодного боку, ці зміни відповідають прагненням Трампа. Німеччина стала одним із лідерів збільшення європейських витрат на оборону, а економічний потенціал і технологічний розвиток Європи сприяють формуванню потужного оборонно-промислового центру.

Водночас посилення європейської обороноздатності означає зменшення залежності континенту від Вашингтона. Європейські країни та Україна, на думку Кіммейджа, мають достатньо ресурсів і можливостей для самостійного впливу на розвиток подій та не хочуть перетворюватися на пасивні фігури у протистоянні великих держав.

«Пан Трамп зробив дуже багато для того, щоб ця війна стала війною Європи. Тепер, коли це сталося, найважливіше питання полягає в тому, чи зможе Європа — яка глибоко зацікавлена в тому, які прецеденти створить ця війна в Україні та в інших країнах, — зберегти єдиний фронт. Сполучені Штати можуть бути партнером, нікчемною величиною або перешкодою, але вони не можуть скасувати ті зміни, які самі ж спровокували», — переконаний автор матеріалу.

Трамп не може вирішувати майбутнє України

Він припускає, що подальше скорочення американської підтримки може ще більше погіршити відносини Вашингтона з Європою та Україною. Серед можливих кроків історик називає повне припинення допомоги Києву, а також відмову США передавати Україні дані про цілі та розвідувальну інформацію.

За оцінкою Кіммейджа, Трамп може піти на такі рішення після проміжних виборів у США, коли політичний тиск з боку американських виборців буде меншим. Серед можливих мотивів автор називає особисте неприйняття президента України Володимира Зеленського або потенційні економічні вигоди від нормалізації відносин із Росією.

Водночас історик вважає, що навіть такі кроки з боку Вашингтона навряд чи автоматично призведуть до поразки України.

«Пан Трамп може завдати Україні шкоди і певною мірою може дипломатично ізолювати її. Але сам він не може вирішувати її майбутнє», — резюмував автор публікації.