Трамп шукає свою “Ялту-2”: чому йому не вдастся знов поділити світ – NYT

Президент США Дональд Трамп від початку другого терміну намагається знайти свою «Ялту» у війні в Україні — угоду великих держав, яка визначить післявоєнний устрій Європи.

Однак такий підхід приречений на провал, вважає історик холодної війни та експерт із американо-російських відносин Майкл Кіммедж.

Про це він пише в колонці для The New York Times.

Чому Трамп хоче «Ялту»

У лютому 1945 року Франклін Рузвельт, Вінстон Черчилль і Йосип Сталін зустрілися в Ялті, щоб окреслити контури післявоєнної Європи. Ялта стала метафорою як умиротворення, так і цинічного реалізму — але водночас і впливової дипломатії. Домовленості тоді розділили Європу на зони впливу, які проіснували до 1989 року.

Трамп, на думку автора, шукає щось подібне: просту «трампівську» угоду, де лідери великих держав сідають і визначають курс, а менші країни змушені приймати те, що їм дають. Як і Рузвельт, який не наполягав на повній автономії Польщі та балтійських республік, Трамп готовий погодитися на урізану українську автономію.

Проте майже два роки Трамп не зміг вирішити конфлікт. Натомість він зробив США «побічним явищем» у реальному процесі мирного врегулювання.

Що робить Вашингтон зараз

Трамп закликав до зміни президента в Україні. За даними Києва, Білий дім також обмежував доступ до Starlink і затримував поставки ракет-перехоплювачів Patriot (американські офіційні особи це заперечують). Водночас Вашингтон покращує відносини з Росією: купує російський дизель і звільняє Москву від частини нових санкцій.

З’являються повідомлення про можливу зустріч великих держав — США, Росії та Китаю — на полях саміту наступного місяця. Це викликає асоціації з «Ялтою XXI століття», де Китай замінює Британію.

Чому це не спрацює

Така схема миру в Україні приречена на нерелевантність, пише Кіммедж. Росія не святкує переконливої перемоги, як Радянський Союз у 1945-му. Вона радше зазнала чогось близького до поразки. Путін намагається перетворити невиграну війну на дипломатичні поступки, які США не мають ні повноважень, ні можливості забезпечити.

Вісімдесят років тому США мали в Європі два головні активи: величезну військову присутність (і статус єдиної ядерної держави) та широку довіру й моральний престиж після звільнення континенту від фашизму. Трамп, на думку автора, підірвав репутацію Америки в Європі: запровадив агресивні тарифи, погрожував територіальними претензіями щодо Гренландії та планує суттєво зменшити військову присутність США. У Європі Сполучені Штати виглядають як сила, що слабшає, а не зростає.

Європа вже не пішак

Трамп майже одразу після повернення на посаду почав урізати військову допомогу Україні, звів фінансову підтримку майже до нуля і переклав на європейців закупівлю зброї для Києва. Він послабив зобов’язання за статтею 5 НАТО і планує скорочення військ. Усе це зменшило здатність Європи стримувати Росію і ускладнило оборону України.

Водночас зміни в Європі виявилися драматичними. Німеччина очолила збільшення оборонних бюджетів, і Європа з її багатством і технологіями перетворюється на потужний оборонно-промисловий центр. Це робить її менш поступливою щодо Вашингтона.

«Європа і Україна мають достатньо агентності і не бажають бути пішаками на дошці. Трамп зробив дуже багато, щоб ця війна стала війною Європи. Тепер, коли так сталося, найважливіше питання — чи зможе Європа зберегти єдиний фронт», — пише Кіммедж.

США можуть бути партнером, «нулем» або перешкодою, але вони вже не здатні скасувати еволюцію, яку самі спровокували. Трамп може завдати Україні шкоди і певною мірою ізолювати її дипломатично. Але він сам не вирішує її майбутнє.